Рішення № 71325524, 21.12.2017, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8109/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого-судді Палюх Н.М.

при секретарі Андрушко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Мегасвіт» про відшкодування майнової та моральної шкоди,

встановив:

Позивачка у листопаді 2015 року звернулася до суду з позовом, уточнивши в подальшому позовні вимоги, в якому просить стягнути з відповідача 4341,07 грн. майнової шкоди, 112,96 грн. витрат пов’язаних з відправкою кореспонденції, 2512,85 грн. інфляційних втрат, 245,82 грн. 3 % річних та 6000 грн. моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що з 10 березня 2009 року вона працювала у ПП “Мегасвіт” на посаді економіста, але у жовтні 2009 року пішла у відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а згодом з 01 жовтня 2012 року по 17 лютого 2013 року вона перебувала у другій декретній відпустці. Нею неодноразово відправлялися відповідачу необхідні документи для оформлення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, проте керівництво їх ігнорувало, не приймало. Також вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням надати копії наказу про надання їй відповідної відпустки, але керівництво відмовлялося такий їй надати. Таким чином відповідач свідомо позбавив її можливості в оформленні державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми”. Своїми неправомірними діями відповідач завдав їй матеріальної шкоди у розмірі 4341,07 грн., тобто це сума допомоги, котра мала бути призначеною державою та виплачуватися з 18.02.2013р. по 30.11.2015р., виходячи з положень ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”. Неправомірними діями відповідача їй також спричинено моральні страждання, які полягали в тому, що вона не мала засобів для існування у період часу, коли такі кошти їй були необхідні для забезпечення існування її та її дитини. Моральну шкоду оцінює в розмірі 6000 грн. і просить стягнути вказану суму з відповідача. На підставі Закону України „Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв”язку з порушенням строків їх виплати” та ст. 625 ЦПК України просить стягнути з відповідача 2512 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 245,82 грн. 3 % річних.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала, покликаючись на мотиви такого, та зазначила, що внаслідок порушення, допущених відповідачем у зв’язку з ненаданням позивачці наказу про надання відпустки та копії трудової книжки, вона не змогла отримати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період лютий 2013р. – листопад 2015р. в сумі 4341,07 грн., а відтак внаслідок такого порушення їй завдано збитки у вказаному розмірі, які просить стягнути з ПП „Мегасвіт” як винної особи. Неправомірними діями відповідача їй та її дитині спричинено моральні страждання, які полягали в тому, що її дитина не отримала всіх благ через відсутність коштів щомісячної допомоги. Окрім того, гривня знецінилася, виросли ціни на продукти харчування та прожиття, а тому просить стягнути з відповідача на підставі Закону України „Про компенсацію втрати частини грошових доходів у зв”язку з порушенням термінів їх виплати” та ст. 625 ЦПК України 2512 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 245,82 грн. 3 % річних. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позов частково та зазначив, що відповідач не заперечує проти стягнення з нього на користь позивачки майнової шкоди у розмірі 2131,07 коп. Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року, у Законі України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" розділ IV "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку" виключено і з 01.07.2014р. позивачка вже не мала права на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому відповідач не визнає матеріальну шкоду в сумі 2210 грн. Щодо інших позовних вимог позивачки, то відповідач вважає такі неогрунтованими і безпідставними.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші матеріали справи, оглянувши матеріали справи №462/9793/13-ц, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 21.07.2014р. позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Мегасвіт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПП «Мегасвіт» на користь ОСОБА_1 4341,07 грн. допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку. Стягнуто з ПП «Мегасвіт» на користь ОСОБА_1 5040 грн. виплат по листках непрацездатності. Зобов’язано ПП “Мегасвіт” подати в Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова коригуючи звіти для зміни ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 з НОМЕР_1 на НОМЕР_2. Стягнуто з ПП «Мегасвіт» на користь ОСОБА_1 1500 грн. моральна шкоди. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ПП «Мегасвіт» на користь ОСОБА_1 судових витрат відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04 березня 2015 року рішення Залізничного районного суду м.Львова від 21.07.2014р. скасовано в частині стягнення з ПП «Мегасвіт» на користь ОСОБА_1 4341,07 грн. допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та ухвалено нове рішення про відмову в цій частині позовних вимог. В іншій частині рішення залишено без змін.

Як видно з даних рішень, судом встановлено наступні обставини: позивачка ОСОБА_1 працювала на посаді економіста в ПП “Мегасвіт”, що стверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 серії АВ 387051 та довідкою ПП “Мегасвіт” №35 від 24 вересня 2012 року /а.с.3, 4-5/. Відповідно до довідки ПП “Мегасвіт” №35 від 24 вересня 2012 року та наказу ПП “Мегасвіт” №5 від 18 лютого 2013 року ОСОБА_1 надано відпустки по догляду за дитиною до трьох років з 19 січня 2010 року по 09 грудня 2012 року та з 18 лютого 2013 року по 30 листопада 2015 року. Згідно листків непрацездатності серії АВН №010906 та АВН №115944 за період з 01 жовтня 2012 року по 17 лютого 2013 року ОСОБА_1 була звільнена від роботи. У зв»язку з народженням дитини 30.11.2012р. ОСОБА_1 подала ПП “Мегасвіт” заяву від 09.01.2013р. про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирчного віку з 18.02.2013р. по 30.11.2015р., однак ОСОБА_1 такий наказ не було надано, у зв»язку з чим вона була позбавлена можливості звернутися в органи праці та соціального захисту населення із відповідною заявою з усіма необхідними документами для одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Умови призначення і виплата окремих видів державної допомоги сім'ям з дітьми, регулюються Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», перелік документів, необхідних для її призначення, визначені у Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 (далі Порядок).

Відповідно до п.18, 20, 22 Порядку (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня, що настає після закінчення відпустки у зв"язку з вагітністю та пологами для непрацюючих осіб та осіб - суб"єктів підприємницької діяльності, а для працюючих осіб - з дня настання відпустки по догляду за дитиною по день її закінчення. Днем звернення за призначенням допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вважається день прийняття органом праці та соціального захисту населення відповідної заяви з усіма необхідними документами. Для одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку органа праці та соціального захисту населення подається, зокрема, копія або витяг з наказу (розпорядження) роботодавця про надання відпустки.

Відповідно до п. 21 Порядку допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається і виплачується одному з батьків дитини органами праці та соціального захисту населення за місцем їх реєстрації.

Таким чином, здійснення виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку покладена на органи праці та соціального захисту населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” ( №2811-ХІІ), яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130,00 грн.

У відповідності до ст. 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”( №2240-III) страхувальник зобов’язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 43 Закону ( №2240-III) було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 46 Закону України від 26.12.2008р. №835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27.04.2010р. №2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон №2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога по догляду за дитиною відповідно до Закону №2240-ІІІ та Закону №2811-ХІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 27.12.2001р. №1751 саме на виконання Закону №2811-ХІІ (п.1). Новий акт уряду на виконання ст.45 Закону №2154-VIне приймався. Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону №2240-III на виконання ст.45 Закону №2154-VIКабінетом Міністрів України не визначались.

Вимогами п.22 Постанови Кабінету Міністрів України 27.12.2001р. №1751 передбачено, що відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

Таким чином, з 01.01.2011р. існує дві законодавчі норми щодо виплати допомоги по догляду за дитиною у розмірах, передбачених Законом №2811-ХІІ та Законом №2240-ІІІ.

У 2011-2014 рр. законодавцем не прийнято жодного закону, який би обмежував дію положень ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", тому враховуючи те, що у даній справі спір виник щодо допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з лютого 2013р., на відносини щодо виплати допомоги позивачці поширюється редакція ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", якою визначено виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 22.04.2014р. у справі №21-73а14.

Однак, пунктом 7 Закону України від 27 березня 2014 року "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" , у Законі України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" розділ IV "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку" виключено. Даний пункт набрав чинності з 01 липня 2014 року.

Таким чином, ОСОБА_1 мала право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. в період лютий 2013р. – червень 2014р., а тому покликання позивачки на те, що вона мала отримувати таку допомога з липня 2014р. по листопад 2015р. є безпідставними.

Таким чином, внаслідок порушення, допущених відповідачем у зв’язку з ненаданням позивачці наказу про надання відпустки та копії трудової книжки, позивачка не змогла отримати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період лютий 2013р. – червень 2014р. в сумі 2131,07 коп. (51.07 грн. /допомога за лютий 2013р./ + 130 грн. х 16 міс. /допомога за період з березня 2013р. по червень 2014р.), а відтак внаслідок такого порушення ОСОБА_1 завдано збитки у розмірі 2131,07 коп., які підлягають стягненню з ПП „Мегасвіт” як винної особи.

Суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з ПП „Мегасвіт” на користь позивачки 2512 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 245,82 грн. 3 % річних, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 Закону України „ Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв”язку з порушенням строків їх виплати”, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв”язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період. Під доходами у цьому законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, що передбачає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, не розповсюджується на правовідносини, що виникають у зв'язку із заподіянням шкоди, і може застосовуватись лише при порушенні зобов'язання за договором.

Також дія ст.2 Закону України „Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв”язку з порушенням строків їх виплати”, що передбачає обов’язок виплатити компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв’язку з порушенням строків їх виплати, не розповсюджується на правовідносини, що виникають у зв'язку із заподіянням шкоди, і може застосовуватись лише при порушенні строків виплати громадян доходів, які не мають разового характеру.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 6000 грн., то суд, виходячи з вимог розумності і справедливості та враховуючи, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова вже стягнуто з ПП „Мегасвіт” в користь ОСОБА_1 1500 грн. моральної шкоди, а також те, що в судовому засіданні позивачка не представила належних доказів на підтвердження таких в повному обсязі, приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 6000 грн. моральної шкоди до задоволення не підлягають.

На підставі ст.141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача в користь позивачки судовий збір у розмірі 167,50 грн.

На підставі ст.ст.12, 89, 263, 264,265 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Мегасвіт” на користь ОСОБА_1 2131 /дві тисячі сто тридцять одна/ грн. 07 коп. майнової шкоди.

Стягнути з Приватного підприємства “Мегасвіт” на користь ОСОБА_1 167грн. 50 коп. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: