Рішення № 71324779, 20.12.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/14499/17 2-а/335/655/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Воробйов А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центрального обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона здобула право на отримання державної пенсії, що підтверджується пенсійним посвідченням №1884100646, яке видане Пенсійним фондом України. Раніше вона була зареєстрована та постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, де перебувала на обліку у пенсійному фонді та отримувала пенсію.

У зв'язку з проведенням АТО та з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, у населеному пункті, де вона мешкала було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

На підставі вищевикладеного позивач в грудні 2014 року звернулася до Відповідача заявою про взяття на облік та нарахування пенсії. Саме з цього часу Відповідач нараховував пенсійне забезпечення у розмірі 1602 гривень, але починаючи з квітня 2017 року без правових підстав перестав припинив нарахування пенсії.

Будь якої інформації щодо прийняття рішення про припинення пенсії від Відповідача, як вимагає законодавство не надходило. Повідомити дані про наявність такого рішення, про дату та інші його реквізити, за його наявності, у телефонній розмові працівники Відповідача відмовились.

Таким чином Відповідач грубо порушив охоронювані ОСОБА_2 та Законами України права, тим самим позбавивши єдиного джерела для існування, а тому позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо невиплати позивачу пенсії з квітня 2017 року та зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії та виплатити заборгованість за період, починаючи з квітня 2017

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.11. 2017 року відкрито скорочене провадження у даній справі.

Заперечення проти позову від відповідача не надходили, незважаючи на ті обставини, що копію позову та ухвалу судді від 27.11.2017 року відповідач отримав 06.12.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніОСОБА_2та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципурівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні цієї справи суд керується принципом верховенства права (ст.8 ОСОБА_2 України, ст.2 КАС України), відповідно до якоголюдина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй.ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.

Відповідно до ст.3,21,24 ОСОБА_2 України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Громадяни мають рівні права і свободи.Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Ст.19 ОСОБА_2 Українипередбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіОСОБА_2та законами України.

Відповідно дост.46 ОСОБА_2 Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаєЗакон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон № 1058).

Ч.3ст.4 Закону №1058визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Ст.5 Закону № 1058передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цимЗаконом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цимЗакономвизначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з ч.1 ст.49Закону № 1058виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Гарантії для внутрішньо переміщених осіб закріпленіЗаконом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р. № 1706-VII(далі - Закон №1706).

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1706, місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених уст.1 цього Закону, засвідчує довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ст.7 Закону №1706, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідност.12 Закону №1706,підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

П.1постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р. № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам»(далі постанова №637) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. № 509(далі Порядок №509). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієїпостанови тристороннім договором.

За приписами п.1, п.6 Порядку №509 (в редакції, яка діє на час виникнення спірних правовідносин), довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Довідка діє безстроково, крім випадків, передбаченихстаттею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»та абзацом шостим цього пункту..

Згідно з п.7-1 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно достатті 12Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплат пенсій, а також здійснення контролю за проведенням таких виплат за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування, визначаєПорядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особамтаПорядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365.

Згідно з п.12Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сімї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначенихстаттею 12Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Як встановлено судом та вбачається з довідки №2304009721 від 29.09.2015 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, ОСОБА_1 перемістилася до АДРЕСА_1 з постійного місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_1 здобула право на отримання державної пенсії, що підтверджується пенсійним посвідченням №1884100646, яке видане Пенсійним фондом України.. Раніше позивач була зареєстрована та постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, де перебувала на обліку у пенсійному фонді та отримувала пенсію.

У зв'язку з проведенням АТО та з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей далі Тимчасовий порядок), у населеному пункті, де ОСОБА_1 мешкала, було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 у грудні 2014 року звернулася до Відповідача із заявою про взяття на облік та нарахування пенсії.

Саме з цього часу Відповідач нараховував ОСОБА_1 пенсійне забезпечення у розмірі 1602 гривень, але починаючи з квітня 2017 року припинив нарахування пенсії.

З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, проаналізувавши вищевикладені норми діючого законодавства, суд вважає, що відповідач, допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати пенсії з квітня 2017 року, чим порушив вимогист.19 ОСОБА_2 України, тому така його бездіяльність є протиправною.

Так, спірним у даній справі є правомірність припинення відповідачем виплати позивачу ОСОБА_1Д .пенсії за віком з 01.04.2017р.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення.

За нормою ч. 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечення проти позову від відповідача не надійшли, підстави та правомірність невиплати позивачу пенсії, відповідачем в порядку ст. 77 КАС України недоведені.

Припинення виплати позивачу пенсії без зазначення причин такого припинення, суперечить принципам, які закріплені вОСОБА_2 Українита підставам, наведеним вЗаконі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на отримання щомісячних пенсійних виплат, яких набуває особа в разі досягнення нею передбаченого Законом пенсійного віку. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положенняст.24 ОСОБА_2 України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

При цьому, Верховний Суд України в постанові Пленуму «Про застосування ОСОБА_2 України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996р. зазначив, що оскількиОСОБА_2має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якогозаконучи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідностіОСОБА_2і в усіх необхідних випадках застосовуватиОСОБА_2як акт прямої дії, судові рішення мають ґрунтуватися наОСОБА_2, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Так, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014р., у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п.51 рішення).

У п.54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Підстави припинення виплати пенсії передбаченіст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003№ 1058-VI(даліЗакон №1058).

Пенсійний орган, припиняючи виплату пенсії, не вказав та не обґрунтував, на якій саме з підстав, наведених в ч.1ст.49 Закону №1058припинено виплату пенсії. Навіть, якщо припустити, що відповідач застосував п.5 ч.1 цієї статті, необхідно було визначити конкретний випадок, який передбачений саме законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом. Отже, пенсійний орган діяв протиправновнаслідок необґрунтованості, невизначеності та незрозумілості таких дій, а тому суддя приходить до висновку, що дії відповідача щодо припинення позивачеві виплати пенсії є протиправними.

Крім того, з аналізу норм спеціальногоЗакону №1058можна дійти висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначенихст.49 Закону. Перелік таких підстав є виключним. Можливість припинення виплати пенсії у випадку не підтвердження або зміни місяця проживання/перебування та/або скасування дії довідки про взяття особи на облік як внутрішньо переміщеної особи, вказаним Законом не передбачено.

Отже, встановивши обставини справи, застосовуючи такий фундаментальний принцип адміністративного судочинства, як принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, права людини визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд приходить до висновку про наявність підстав стверджувати про порушення відповідачем конституційного права позивача на соціальний захист у спірних відносинах, а саме отримання пенсії, суд задовольняє позовні вимоги.

На підставістатті 139 КАС Українита враховуючи немайновий характер позовних вимог, на користь позивача підлягають судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 гривень за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 2, 77,139, 241-246,257 КАС , суддя, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,- задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодоприпинення виплатиОСОБА_1 пенсії з квітня 2017 року.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії та виплатити заборгованість за період, починаючи з 01 квітня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ: 20490012, юридична адреса: 69057 м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 158 Б) на користь ОСОБА_1 - 640 гривень витрат зі сплати судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Воробйов