Рішення № 71323488, 14.12.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10008/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Лемак О.В.,

при секретарі судового засідання Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до Ужгородської міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування. Мотивуючи позовні вимоги вказують на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_4, спадкоємцем якого була його дружина (мати позивачів) ОСОБА_5, яка прийняла спадщину за померлим чоловіком, однак не оформила спадкових прав. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, після смерті якої вони оформили спадщину, яка складається з житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 в цілому під літ. А,А, який складається з двох кімнат загальною площею 71,6 кв.м. На підтвердження чого вони отримали свідоцтво про право на спадщину за законом від 25.05.2015 року та від 06.08.2015 року, згідно яких житловий будинок в АДРЕСА_1 зареєстрований за ними по ? частині кожному.

Вказують, що за життя ОСОБА_4 побудував ще один житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, що стверджується актом прийняття в експлуатацію індивідуального будинковолодіння від 27.11.2003 року та рішенням Ужгородської міської ради №323 від 10.12.2003 року. За своє життя ОСОБА_4 не здійснив державної реєстрації введеного в експлуатацію будинку.

Після смерті свого чоловіка, ОСОБА_5 також не оформила будинок за адресою АДРЕСА_1, що в свою чергу унеможливлює оформлення спадщини позивачами, як спадкоємцями після смерті ОСОБА_5

На підставі наведеного просили суд визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по ? частині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, однак від її представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

ОСОБА_2 в судове не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, однак надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Ужгородської міської ради в судове засідання не з'явився, водночас надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_4, що стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, спадкоємцем померлого ОСОБА_4 була його дружина ОСОБА_5, яка фактично прийняла спадщину за померлим чоловіком, однак не оформила своїх спадкових справ.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачів ОСОБА_5, що стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_4.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої входив житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1.

З матеріалів справи слідує, що після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 її донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 успадкували по ? частині майна яке складається з житлового будинку з надвірними та господарським спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, під літ. А,А, що належав ОСОБА_4 - чоловікові померлої, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем якого була ОСОБА_5, яка прийняла спадщину але не оформила своїх спадкових прав, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.05.2015 року.

Крім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №94876549 від 17.08.2017 року житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності по ? частині ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Позивачами в позовній заяві вказується, що за життя ОСОБА_4 побудував ще один житловий будинок за адресою АДРЕСА_1(літ ББ').

Як вбачається з акту прийняття в експлуатацію будинковолодіння АДРЕСА_1, який затверджений рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №323 від 10.12.2003 року, ОСОБА_4 є забудовником вказаного будинку.

Також ОСОБА_4 було виготовлено технічний паспорт на вказаний житловий будинок, згідно якого житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 43,9 кв.м., загальною площею 84,4 кв.м.

Позивачі вказують що їхня мати ОСОБА_5 також не оформила будинок за адресою АДРЕСА_1, що в свою чергу унеможливлює оформлення спадщини, як спадкоємцями після смерті матері.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на ? частину нерухомого майна - житлового будинку під літ. ББ', що розташований в АДРЕСА_1, звертався до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори.

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.11.2017 року державним нотаріусом Першої Ужгородської Державної нотаріальної контори ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не подано правовстановлюючих документів про належність майна спадкодавцеві.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За приписами ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За положеннями ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно зі ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Право власності підлягає захисту від порушень, не повязаних із позбавленням володіння, зокрема власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

На підставі ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене, невизнане або оспорюване право.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.

Згідно з п. 4.15 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони та арешту цього майна.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-1V однією із підстав державної реєстрації прав на нерухоме майно є рішення судів, що набрали законної сили, оскільки визнання права власності на нерухоме майно є прерогативою суду.

Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 23 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У розумінні ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За загальним правилом, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1 ст. 1296 ЦК України).

Якщо у складі спадщини є нерухоме майно, спадкоємець, який прийняв спадщину, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, а також те, що відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, користуючись рівними правами, на засадах змагальності згідно вимог ст. 10 ЦПК України, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позивачами доведені ті обставини які викладені в позові, а отже вони як спадкоємці за законом мають право на майно померлої ОСОБА_5, інших спадкоємців, які б претендували на дане спадкове майно у спадщині немає, приймаючи до уваги, що відповідно до діючого законодавства позивачі мають право на спадкування за законом на майно, через відсутність правовстановлюючих документів позивачі позбавлені можливості прийняти спадщину в установленому законом порядку, іншого порядку визнати за ними право власності на спадкове майно законодавством не передбачено, суд дійшов висновку, що за кожним з позивачів слід визнати право власності по ? частині житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування за померлою матір'ю ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1217,1218 - 1223, 1268-1272 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 212-215, 294 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, РНОКПП - НОМЕР_1, право власності на ? частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 43,9 кв.м., загальною площею 84,4 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2

Визнати за ОСОБА_2, РНОКПП - НОМЕР_2, право власності на ? частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 43,9 кв.м., загальною площею 84,4 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Лемак О.В.