Постанова № 71322947, 21.12.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/850/17 Номер провадження 22-ц/775/1919/2017

Єдиний унікальний номер 219/850/17

Номер провадження 22-ц/775/1919/2017

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Давидовська Т.В.

Доповідач Корчиста О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Азевича В.Б., Тимченко О.О.

за участі секретаря Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу №219/850/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк»

на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 вересня 2017 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Артемівську Донецької області, проголошене о 13 годині 09 хвилин,

встановив:

В травні 2017 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 23 листопада 2011 року між сторонами було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідачу було встановлено кредитний ліміт на платіжну картку в розмірі 300 гривень, який був у подальшому збільшений до 2000 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач належним чином не виконує умови Кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 31 грудня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 18306,15 гривень. Просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором б/н від 23 листопада 2011 року у розмірі 18306,15 гривень, яка складається із: заборгованість за кредитом 2000 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом 12208,24 гривень; заборгованість за пенею та комісією 2750 гривень; штрафи 500 гривень (фіксована частина), 847,91 гривень (процентна складова), а також сові витрати у розмірі 1600 гривень.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

З зазначеним рішенням не погодилось позивач ПАТ КБ «Приватбанк», подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач надав до суду копію анкети-заяви ОСОБА_2 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій відповідач погодилась з тим, що підписана заява разом із пам’яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також тарифами банку складають договір про надання банківських послуг; прінтскріни (роздруківка) з автоматизованої банківської системи; виписку по рахунку за період з 01 січня 1999 року по 17 травня 2017 року за основною карткою 5577****1303, довідку про видачу кредитної картки №5577212601811303 ОСОБА_2 23 листопада 2017 року з терміном дії до 07.15 року, довідку про збільшення кредитного ліміту за рахунком №5577212601811303, розгорнутий розрахунок заборгованості станом на 31 грудня 2016 року, відповідно до якого відповідачем з 24 січня 2012 року по 30 серпня 2014 року було здійснено сплату щомісячних платежів, проте суд першої інстанції не надав цим доказам належної правової оцінки, чим порушив положення ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України. Крім цього, ПАТ КБ «Приватбанк» зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу упереджено та не дослідив докази надані позивачем.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з’явились, повідомлялись належним чином про час та місце розгляду справи.

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.2 ст. 376 ЦПК України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача ПАТ КБ «Приватбанк» виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 23 листопада 2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також суд не прийняв доводи позивача про наявність об’єктивних перешкод у наданні кредитного договору (проведення антитерористичної операції) посилаючись на те, що це не може бути підставою для звільнення від доказування факту укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору в письмовій формі та досягнутих між сторонами умов договору.

Проте, погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можливо з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодовець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

ПАТ КБ «Приватбанк» надав суду копію анкети-заяви ОСОБА_2 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, прінтскріни (роздруківка) з автоматизованої банківської системи; виписку по рахунку за період з 01 січня 1999 року по 17 травня 2017 року за основною карткою 5577****1303, довідку про видачу кредитної картки №5577212601811303 ОСОБА_2 23 листопада 2017 року з терміном дії до 07.15 року, довідку про збільшення кредитного ліміту за рахунком №5577212601811303, розгорнутий розрахунок заборгованості станом на 31 грудня 2016 року.

Вказані докази суд першої інстанції визнав неналежними та недопустимими.

Такий висновок є помилковим, зроблений судом у порушення норм цивільного процесуального закону та не враховано конкретні обставини справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України (ст. 57 ЦПК в редакції 2004 року), доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, показаннями свідків, висновками експертів тощо.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач зазначив, що на даний момент надати оригінал кредитної справи немає згоди, оскільки документи знаходяться у донецькому архіві. Взаємодія з архівом м. Донецька неможлива до стабілізації політичної ситуації в зоні АТО (а.с.91).

Відповідно до Указу Президента України «Про Рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року за №405/2014 у населеному пункті м. Донецьк здійснюється антитерористична операція.

Таким чином, ненадання позивачем до матеріалів справи оригіналу кредитного договору не свідчить про відсутність кредитних зобов’язань між сторонами, які підтверджені належним чином засвідченими копіями заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунком заборгованості, випискою по рахунку.

Європейський суд з прав людини також вказує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії».

Підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, відповідач користувалась кредитним лімітом, отже, погодилась з умовами кредитування, розміром процентів за користування кредитом та відповідальністю, яка настає в разі порушення умов договору.

Крім того, в матеріалах справи міститься виписка із особового рахунку та розрахунку заборгованості, з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_2 користувалась кредитними коштами, проводила розрахунки, періодично погашала заборгованість, яка станом на 31 грудня 2016 складає 18 306,15 гривень та складається із заборгованості за кредитом в розмірі 2000 гривень, за процентами за користування кредитом в розмірі 12208,24 гривень, заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів в розмірі 500 гривень (фіксована частина) та 847,91 гривень штраф (процентна складова). (а.с. 4-5, 94-102)

Розмір заборгованості відповідачем не оспорювався.

15 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в преамбулі якого зазначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

З метою забезпечення реалізації ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Національний банк України з метою забезпечення реалізації ст. 2 цього Закону листом від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договором кредиту під час АТО» повідомив усі банки про необхідність неухильно дотриматися вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та про відповідальність керівників банків за їх невиконання.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р.

Згідно із п. 2 ч. 2 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р до зазначених населених пунктів належить с-ще Зеленопілля Артемівського району.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 мешкає в с. Зеленопілля, Бахмутський район, Донецька область (а.с.33).

Однак, ПАТ КБ «Приватбанк» на вказане уваги не звернув та з 14 квітня 2014 року нараховував пеню та штрафи, що не відповідає вищенаведеним нормам закону.

Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального закону та порушено вимоги процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 14 208,24 гривень, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 2000 гривень, за відсотками за користування кредитом в розмірі 12208,24 гривень.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» слід відмовити з наведених вище підстав.

Крім цього, в порядку ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеній частині позовних вимог, що складає 2 607,85 гривень.

Керуючись ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 вересня 2017 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 23 листопада 2011 року в розмірі 14 208,24 гривень, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 2000 гривень, за відсотками за користування кредитом в розмірі 12208,24 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» судові витрати в розмірі 2 607, 85 гривень.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді:

Повний текст судового рішення складений 28 грудня 2017 року.

Головуючий