Ухвала суду № 71322933, 26.12.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/13160/17

Номер провадження 11-сс/775/528/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Савкової С.В., Шигірта Ф.С.,

при секретарі Ільяшенко С.О.

за участю:

прокурора Горобець О.В.,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИЛА:

Органом досудового розслідування 08.09.2017року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017050150002130 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

За згаданими відомостями 28.07.2017, приблизно о 23 годині 00 хвилин (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), у ОСОБА_3, який знаходився на ділянці місцевості поблизу автостоянки, що розташована за адресою: вул. Ювілейна, 57, м. Бахмут Донецької області, з корисливих мотивів виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, яке знаходиться на території вищевказаної автостоянки.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у інше сховище, ОСОБА_3, усвідомлюючи протиправність і соціально-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, переліз через огорожу вищевказаної автомобільної стоянки, тим самим проник у інше сховище, а саме на територію автостоянки, де побачив будівлю кімнати відпочинку, поряд з якою, під навісом, знаходився журнальний стіл, на якому ОСОБА_3 побачив мобільний телефон марки Nokia в корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_4 та який матеріальної цінності для потерпілого не становить. У ОСОБА_3 з корисливих мотивів виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення вищевказаного мобільного телефону. Далі ОСОБА_3 руками взяв цей мобільний телефон та поклав його до карману одягнених на нього джинсів, тим самим розпорядився викраденим на власний розсуд.

Продовжуючи свої злочинні дії направлені на таємне викрадення чужого майна, вчинені повторно, поєднані з проникненням у інше сховище, ОСОБА_3 пройшов через відчинені двері до приміщення кімнати відпочинку, яка розташована на території вищевказаної автостоянки, де на столі побачив мобільний телефон марки Samsung Galaxy Core Duos моделі GT-I8262, в корпусі синього кольору, який належить ОСОБА_4 і у нього з корисливих мотивів виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення вищевказаного мобільного телефону. Далі ОСОБА_3 руками взяв вищевказаний мобільний телефон та поклав його до карману одягнених на нього джинсів, тим самим розпорядився викраденим на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_3, знаходячись в приміщенні вищевказаної кімнати відпочинку біля журнального столу на підлозі побачив пару кросівок, марка яких в ході досудового розслідування не встановлена, які належать ОСОБА_4 та які матеріальної цінності для потерпілого не становлять. В результаті чого у ОСОБА_3 виник, з корисливий мотив, повторно, поєднаний з проникненням у інше сховище, злочинний умисел направлений на таємне викрадення вищевказаних кросівок. ОСОБА_3 руками взяв кросівки і розпорядився викраденим на власний розсуд.

Після того, 28.07.2017, приблизно о 23 годині 10 хвилин (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_3 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, тим самим ОСОБА_3 наніс потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 898 гривень 53 копійки.

Ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2017 року задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 до 06 лютого 2018 року включно та визначено заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 33 680 грн.

На вказану ухвалу суду захисником ОСОБА_2, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2017 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_3 інший більш м’який запобіжний захід не пов’язаний з триманням під вартою. В обґрунтування наведених доводів, захисник посилається на те, що підозрюваний повністю визнає свою вину, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має постійне місце мешкання.

Підозрюваний ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань щодо бажання приймати участь не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_2, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу слідчого, думку прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Виходячи зі змісту ст. 177 ч. 2 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст. 177 ч. 1 КПК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується матеріалами справи.

Слідчий суддя при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прийшов до правильного висновку про недостатність застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_3, який офіційно не працевлаштований, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, не має міцних соціальних зв’язків, більш м’якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, для запобігання ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, які зазначені в постанові слідчого судді.

Тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 про невмотивованість рішення слідчого судді, щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 іншої міри запобіжного заходу безпідставні.

Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді - не обґрунтовані.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 199, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2017 року відносно підозрюваного ОСОБА_3 – залишити без змін.

Ухвала є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає.

Судді: