Постанова № 71322925, 27.12.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/2774/17 Номер провадження 22-ц/775/1855/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Соломахи Л.І., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційні скарги ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2017 року, ухваленого судом у складі судді Величко О.В. у місті Покровську Донецької області, в справі №235/2774/17 за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

9 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що з 1 червня 2016 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем ПАТ «Шахтоуправління «Покровське». Наказом №413ок від 28 березня 2017 року його було звільнено з роботи за власним бажанням з 23 березня 2017 року. Проте, заяву про звільнення він не писав, а в період з 27 лютого 2017 року по 23 березня 2017 року перебував на лікарняному.

Тому вважає звільнення незаконним та просив суд визнати пропуск строку звернення до суду поважним та поновити його, визнати наказ №413ок від 28 березня 2017 року незаконним, зобов’язати відповідача поновити його на роботі на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди – відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодився ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 наведено, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. При розгляді справи судом першої інстанції були не в повній мірі з’ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що заява позивача про звільнення з

посади написана ним в січні 2017 року. Після написання такої заяви він продовжував працювати два місяці, дату «10.03.17» ставив не він. Суд не звернув увагу на те, що підписання цієї заяви було зумовлено тими умовами роботи, які створило керівництво підприємства.

Крім того, зазначає, що судом невмотивовано відмовлено в задоволенні клопотання про допит свідків та призначення почеркознавчої і технічної експертизи.

Вважає, що суд першої інстанції в рішенні не зазначив мотиви, якими він керувався, відмовляючи в поновленні пропущеного строку для звернення до суду, вказавши лише на факт пропуску такого строку.

Всі ці порушення призвели до неправильного вирішення справи по суті.

З рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2017 року також не погодився відповідач ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», подав апеляційну скаргу, просив змінити рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2017 року, виключивши із мотивувальної частини висновки суду про те, що відповідачем порушено законодавство при звільненні позивача, відповідач звільнив позивача не дотримавшись двотижневого строку.

Доводами апеляційної скарги відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» наведено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає зміні.

Судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права в частині порядку та строків звільнення працівника та в частині визначення дати звільнення як останнього дня роботи.

Зазначає, що суд першої інстанції під час судового розгляду з’ясовував не тільки підстави звільнення з роботи позивача, які викладені ним в позові, а також підстави, щодо яких позивач не заявляв клопотання про зміну підстав позову.

Тому викладені в рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки суд встановив обставини, які насправді нічим не доведено.

Не вказавши в рішенні суду правову норму, що підлягає застосуванню, суд першої інстанції порушив вимоги ст.ст. 213, 214 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості рішення.

Крім того, зазначає, що в описовій частині рішення відображені посилання суду на такі пояснення представника, які в судовому засіданні насправді не надавались.

Вважає, що з мотивувальної частини рішення має бути виключене твердження, що суд вбачає в діях відповідача порушенням трудового законодавства в частині недотримання двотижневого строку при звільненні, як того вимагають норми ст. 38 КЗпП України, тому наказ №413 від 28 березня 2017 року про звільнення позивача за власним бажанням є незаконним.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» доводи апеляційної скарги ПАТ ШУ «Покровське» підтримав, просив рішення суду змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення встановлення порушення трудового законодавства під час звільнення позивача.

В судове засідання апеляційного суду позивач не з’явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи без участи його представника, про що свідчить отримання ним рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 159).

Відповідно до пункту 9 розділу ХШ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року, який набрав чинність з 15.12.2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю позивача.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 відповідно до трудової книжки працював в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» в період з 1 червня 2016 року по 23 березня 2017 року (а.с. 4-6).

10 березня 2017 року позивач надав заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням. Відповідно до наказу №264ку від 24 березня 2017 року ОСОБА_2 звільнено з посади гірничого майстра дільниці КТ-7 з 24 лютого 2017 року по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. З цим наказом ОСОБА_2 ознайомлений (а.с. 8).

Наказом №413ок від 28 березня 2017 року «Про внесення змін до наказу про звільнення» внесено зміни до наказу №264ку від 24 березня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 щодо зміни дати звільнення з 24 лютого 2017 року на 23 березня 2017 року (а.с. 33).

З листка непрацездатності поліклініки Покровської центральної районної лікарні серії АГУ №329437 вбачається, що ОСОБА_2 перебував на лікарняному з 27 лютого 2017 року по 23 березня 2017 року, рекомендовано стати до роботи 24 березня 2017 року (а.с. 34).

Відповідно до книги руху трудових книжок ОСОБА_2 отримав трудову книжку 28 березня 2017 року, про що є запис в книзі під №367 (а.с. 38-40).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з незаконності наказу №413ок від 28.03.2017 року у зв’язку з порушенням відповідачем законодавства в частині недотримання двотижневого строку при звільненні позивача, як того вимагають норми ст. 38 КЗпП України, та пропуском позивачем строку звернення до суду.

Такий висновок суду відповідає нормам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Судом встановлено, що 10 березня 2017 року позивач надав заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням. В цій заяві позивач не зазначив дату звільнення та поважні причини звільнення за власним бажанням. Відповідно до наказу №264ку від 24 березня 2017 року ОСОБА_2 звільнено з посади гірничого майстра дільниці КТ-7 з 24 лютого 2017 року по ст. 38 КЗпП

України за власним бажанням (а.с. 8).

З наказу №413ок від 28 березня 2017 року «Про внесення змін до наказу про звільнення» вбачається, що позивач надав відповідачу листки непрацездатності, які свідчать про його хворобу з 27 лютого 2017 року по 23 березня 2017 року, тому відповідачем внесено зміни до наказу №264ку від 24 березня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 щодо зміни дати звільнення з 24 лютого 2017 року на 23 березня 2017 року (а.с. 33).

Виходячи з дати надання заяви позивача про його звільнення за власним бажанням без зазначення дати звільнення та відсутності причин, що зумовлені неможливістю продовжувати роботу, які б давали право позивачу звільнитися раніше ніж через два тижня, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про порушення відповідачем строків звільнення позивача, звільнивши його до закінчення строку попередження.

Згідно зі ст. 253, ч. 4 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Відтак, двотижневий строк попередження про звільнення закінчується 24 березня 2017 року.

Тому довід апеляційної скарги ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про незаконність висновків суду першої інстанції щодо порядку звільнення позивача, є необґрунтованим.

Крім того, пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 грудня 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» із змінами і доповненнями зазначено, що оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін.

Тому довід апеляційної скарги ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» щодо з’ясування судом першої інстанції підстав звільнення позивача з роботи, які не зазначені ним в позові, та інших підстав, які стосуються цього питання, апеляційний суд також вважає необґрунтованим.

Довід апеляційної скарги ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про неправильне викладення пояснень представника відповідача в судовому засіданні апеляційний суд вважає безпідставним, тому що такий довід ним не підтверджений ніякими доказами. Письмових зауважень щодо неповноти або неправильності технічного запису судового засідання або журналу судового засідання відповідачем не подавалось.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про незазначення ним дати написання заяви про звільнення, часу написання самого тексту заяви, вимушеності його звільнення з роботи, а також немотивованого висновку суду першої інстанції про відмову у поновленні строків звернення до суду з зазначеним позовом, апеляційний суд приходить до наступного.

Частиною 1 статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 1 червня 2016 та був звільнений наказом №264ку від 24 березня 2017 року з 24 лютого 2017 року за ст. 38 КЗпП України. Наказом №413ок від 28 березня 2017 року внесено зміни до наказу №264ку від 24 березня 2017 року, звільнено ОСОБА_2 за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 23 березня 2017 року.

З наказу про звільнення, особової картки працівника, копії наказу від 24.03.2017 року №264ку видно, що позивач з наказом про звільнення ознайомлений своєчасно, трудову книжку отримав та перепустку здав 28 березня 2017 року (а.с. 8, 33, 35).

Тобто з позовом про поновлення на роботі позивач мав звернутися до суду в строк до 28 квітня 2017 року. Позивачем позов подано 9 червня 2017 року з пропуском строку.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що строк звернення до суду ним пропущено з поважних причин, є недоведеними.

З заявою про незаконність його звільнення до органів прокуратури він звертався 31 березня 2017 року, та вже 5 квітня 2017 року, тобто в межах місячного строку звернення до суду, отримав відповідь про те, що за захистом своїх порушених прав він може звернутися до суду. Будь-яких інших причин, що перешкоджали його зверненню до суду в строк до 28 квітня 2017 року позивачем не зазначено.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про неможливість поновити позивачу порушений ним строк звернення до суду з наведенням у рішенні мотивів з цього приводу.

Отже, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування судового рішення немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» залишити без задоволення, рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2017 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст виготовлено 27 грудня 2017 року.

Судді: