Рішення № 71322118, 26.12.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження№2/235/2643/17

Справа №235/6163/17

РІШЕННЯ

Іменем України

26 грудня 2017 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючої судді : Величко О.В.,

при секретарі: Долгопольської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного Підприємства Вугільна Компанія «Краснолиманська» , третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного Підприємства Вугільна Компанія «Краснолиманська» , третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що з відповідачем по справі перебував у трудових відносинах з 02.04.1981 року по 03.05.2003 року , де працював гірничим робітником по ремонту гірничих виробіток. 13.02.2003 року о 18-00 годині під час роботи в шахті з ним трапився нещасний випадок, що підтверджується актом від 15.02.2003 року та актом про нещасний випадок за формою Н-1 від 15.02.2003 року. Згідно висновку МСЕК від 15.06.2010 йому було встановлено 20% втрати професійної працездатності з 14.06.2010 року безстроково, потребує в медикаментозному лікуванні. Позивач вважає, що внаслідок нещасного випадку йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що після одержання травми, а також в подальшому він зазнав дуже сильного фізичного болю і страждань, внаслідок втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина. Позивач вважає, що діями відповідачів по незабезпеченню безпечних умов праці йому спричинена моральна шкода, яку позивач оцінює в 30000 грн . Позивач просить стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди, повязану з травмою на виробництві 30000 грн.

Позивач в судове засідання не зявився, просив справу слухати без його участі ( а. с.25).

Представник відповідача в судове засідання не зявився, просив справу слухати без участі представника ( а. с. 47-48). В наданих до суду запереченнях вказав, що позивачем не надано суду висновку медичних органів, які є підставою для відшкодування моральної шкоди. Позивачем не доведено існування на час розгляду справи ушкодження його здоров»я, що спричиняють йому моральну шкоду. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в судове засідання не зявився, просили справу слухати без їх участі.( а. с. 50-51).

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі ДП Вугільна Компанія « Краснолиманська» з 02.04.1981 року по 03.05.2003 року , де працював гірничим робітником по ремонту гірничих виробіток ( а. с. 5-6).

13.02.2003 року о 18-00 годин під час роботи в шахті з ним трапився нещасний випадок, що підтверджено актом про нещасний випадок № 15 за формою Н-1, такий, що повязаний з виробництвом ( а. с. 9-10).

Згідно висновку МСЕК від 15.06.2010 року ОСОБА_1 вперше визначено втрату працездатності на 20% та призначено медикаментозне лікування ( а.с. 27).

Як вбачається з матеріалів справи позивачу призначено страхові виплати( а. с. 28-50).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 2 цієї статті встановлено, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Законом України « Про охорону праці», а саме ч. 1 ст. 9 було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоровя або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України « Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

Згідно пункту 27 статті 77 Закону України « Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пункту 22 статті 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію частини третьої статті 34 Закону України « Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на 2006-2007 роки було призупинено.

Відповідно до змін, внесених до Закону України « Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, суд вважає, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обовязків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.. 22 Конституції України.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної ( немайнової ) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що , у звязку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 20% професійної працездатності, внаслідок чого у нього змінилися умови його життя, тобто знизилась життєва активність, систематичне нездужання, мали місце послаблення організму, переживання з приводу погіршання свого стану здоровя.

Вищезазначені вимоги законодавства, а також розяснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року « Про судову практику по справам про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» повязують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих звязків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акти про розслідування нещасного випадку, рішення МСЕК про втрату працездатності, виписки із історії хвороби.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК від 15.06.2010 року, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і згідно ст.. 237 КЗпП України, розясненням Пленуму Верховного Суду України позивач має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг, інтенсивність і тривалість психічних страждань, а також той факт, що професійна працездатність позивача у звязку з нещасним випадком на виробництві , втрачена на 20 %.

Доводи представника відповідача , викладені в наданих запереченнях про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у зв»язку з ненаданням медичного висновку суд не може прийняти до уваги, оскільки відповідно до п. 3.8 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженогонаказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, висновок МСЕК є одним із доказів, а не єдиним доказом, який розглядається в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого. Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачеві в результаті ушкодження здоровя, моральної шкоди й без висновку медичних органів.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог , вважає можливим стягнути з відповідача Державного Підприємства Вугільна Компанія «Краснолиманська» на користь позивача 9000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 237-1 КЗпП України, ст.. 23 ЦК України,

ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Державного Підприємства Вугільна Компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 9000 грн.

Стягнути з Державного Підприємства Вугільна Компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено 28.12.2017 року.

Суддя: