Рішення № 7132115, 10.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.09 р.                     Справа № 30/162пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Типографія”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33838161)

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Головного управління ПАТ Промінвестбанку в Донецькій області”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334636)

про: визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-9508/06 від 10.11.2006 року

за участю:

представника Позивача – Левченко І.О. ( за довіреністю №б/н від 20.03.2009 року)

представника Відповідача – Сидельников Ю.В. (за довіреністю №09/20-19 від 21.20.2009 року)

Керуючись ст.77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була проголошена перерва з 03 грудня 2009 року по 10 грудня 2009 рік

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Типографія”, м.Донецьк (далі-Позивач) звернулось до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м.Київ в особі філії „Головного управління ПАТ Промінвестбанку в Донецькій області”, м.Донецьк (далі- Відповідач) про визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-9508/06 від 10.11.2006 року

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що укладений кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-9508/06 від 10.11.2006 року, суперечить нормам чинного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчену копію кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-9508/06 від 10.11.2006 року (а.с.а.с. 8-15).

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 42, 180 Господарського кодексу України, ст.ст. 38, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання ухвали суду Відповідач через канцелярію суду 16 листопада 2009 року надав відзив на позовну заяву (а.с.а.с.17-19), у якому проти позову заперечує, та вказує, що Позивач у позовній заяві не наводить жодного аргументу з приводу того, в чому полягає невизнання, оспорювання або порушення його права, що допущене Відповідачем та зміст такого права, а отже за таких обставин, Відповідач вважає, що у Позивача не виникло суб’єктивне право на звернення до суду з вимогами, що обумовлені у позові.

Також, Відповідачем були надані наступні документи: статут Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (а.с.20-31), свідоцтво про державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (а.с.32), довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України стосовно Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (а.с.33), положення про філію „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області” зі змінами (а.с.а.с.34-41), довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України стосовно філії „Головного управління ПАТ Промінвестбанку в Донецькій області” (а.с.42).

03 грудня 2009 року Позивач на виконання ухвали суду надав наступні документи: статут Товариства з обмеженою відповідальністю „Типографія” (а.с.а.с.51-62), свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю „Типографія” (а.с.63)

Представник Позивача у судове засідання 10 грудня 2009 року з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання 10 грудня 2009 року з’явився. Проти позову заперечив.

Сторони до початку судового засідання 17.11.2009р. надали до суду клопотання (а.с.46) про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2006 року між Позивачем (Позичальник) та Відповідачем (Банк) було укладено кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-9508/06, відповідно п.1.1 Договору банк за умови вільних власних кредитних ресурсів надає Позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з можливістю кредитування у доларах США, Євро та у національній валюті у сумі, яка не може перевищувати 3000000,00 Євро (ліміт кредитної лінії), на умовах, передбачених цим Договором, далі кредит або кредитна лінія.

Кредит надається у наступній черговості:

-          початково кредитування може здійснюватися у межах суми, що не перевищує 1800000,00 Євро;

-          кредитування у межах повної суми кредиту може здійснюватися лише після надання Банку додатково твердої застави (нерухомість, обладнання, транспортні засоби, майно в закладі) або збільшення заставної вартості майна, що вже є забезпеченням по цьому кредиту.

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту- 09 листопада 2009 року, або 10 днів з моменту пред’явлення Банком вимоги про повернення сум кредиту та сплати відсотків у зв’язку з настанням одного з випадків, вказаних у п.3.3.4 Кредитного договору.

Відповідно до п.3.3.4 Кредитного Договору Банк має право: Вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим Договором, у наступних випадках;

- Позичальник не виконав у строк свої обов’язки по поверненню кредиту та/або сплаті відсотків за неправомірне користування кредитом, комісійної винагороди за користування кредитом, та/або сплати неустойки та/або інші обов’язки по сплаті грошових коштів. Передбачені цим Договором.

- Позичальником та/або майновим поручителем не виконуються обов’язки, прийняті ними на себе відповідно до укладених договорів забезпечення щодо наявності та належного збереження майна (майнових прав), які надані в забезпечення виконання Позичальником обов’язків за цим Договором, а також щодо їх замінами рівноцінним майном (майновими правами) у випадку втрати (відчуження) їх відповідно до умов, встановлених угодами (договорами) забезпечення;

- прийнято рішення, щодо реорганізації у будь-який спосіб або ліквідації Позичальника та/або майнового поручителя;

- інша ніж обтяжував особа набула права стягнення на предмет обтяження;

- порушено справу про банкрутство Позичальника та/або майнового поручителя

- Позичальником відкликане будь-яку з розпоряджень на списання коштів, що були надані ним до установ банків відповідно до умов п.3.2.7 цього Договору;

- подано позов про визнання недійсним у повному обсязі чи в частині та/або неукладеними договори забезпечення виконання Позичальником зобов’язань;

- погіршився фінансовий стан Позичальника (наявність збиткової діяльності за даними балансу на останню звітну дату, зменшення надходжень коштів на поточний рахунок більш як 50 відсотків у порівнянні з попереднім місяцем та інше);

- Позичальником порушено умови цього договору, зокрема, використанню кредит не за цільовим призначенням;

Про необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит з вказаних вище підстав Банк зобов’язаний письмово попередити Позичальника не менше ніж 10 календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів.

За твердженням Позивача Кредитний договір містить предмет, що суперечит ст.11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме положення, що міститься в п.3.3.4. Договору про настання права вимоги у банка сплатити у повному обсязі заборгованості за кредит та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки у випадку коли порушено справу про банкрутство Позичальника та/або майнового поручителя.

„Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства” (п.1,4,5 ст.203 ЦК України). У момент вчинення правочину (підписання кредитного договору), він суперечив закону, а саме ст.180 ГК України, що визначає, що у правочині необхідним елементом є його предмет. За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом та просить суд, керуючись ст.215 ЦК України визнати кредитний договір недійсним, оскільки на думку позивача випливає, що у кредитному договорі відсутній предмет, оскільки умови повернення кредитних коштів не відповідають (прямо суперечать) ст.11 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідач проти позову заперечив про що зазначив у відзиві (а.с.18-20), та вказує, що Позивач у позовній заяві не наводить жодного аргументу з приводу того, в чому полягає невизнання, оспорювання або порушення його права, що допущене Відповідачем та зміст такого права, а отже за таких обставин, Відповідач вважає, що у Позивача не виникло суб’єктивне право на звернення до суду з вимогами, що обумовлені у позові.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов’язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та двостороннім –чи багатосторонніми (договори) (ст.202 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним кредитного договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За своєю природою укладений між Позивачем та Відповідачем договір є кредитними договором у розумінні ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України та ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Позивач посилається на те, що згідно п.3.3.4 Кредитного Договору Банк має право: Вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування кредитом, комісійної винагороди за користування кредитом, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, та/або суми неустойки, та/або комісій, передбачених цим Договором, письмово попередивши про необхідність такої сплати за 10 днів, у випадках коли порушено справу про банкрутство Позичальника та/або майнового поручителя. За твердженням Позивача дані положення суперечать діючому законодавству України, а саме ст.11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” .

Суд встановив, що Відповідач та Позивач, укладаючи Кредитний договір погодили умови, на яких надаються кредитні кошти, а також умови їх повернення. Умови надання та повернення кредитних коштів, викладені у кредитному договорі, цілком обґрунтовані.

Посилання Позивача на те, що п.3.3.4 Кредитного договору суперечить ч.1 ст.11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є безпідставними з огляду на наступне:

Стаття 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає ведення мораторію (встановлення заборони) на задоволення існуючих вимог кредиторів та момент введення такого мораторію.

Проте, пункт 3.3.4 Кредитного Договору, у свою чергу визначає момент виникнення у відповідача права вимоги погашення Позивачем заборгованості за кредитним договором та її розмір у разі порушення відносно останнього справи про банкрутство.

Таким чином, пункт 3.3.4 Кредитного договору не містить положень, що суперечать ст.11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме положень, які визначають, що вимога Відповідача про погашення позивачем заборгованості за кредитним договором має бути виконана незважаючи на введений мораторій.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених вимог Позивача, щодо визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-9508/06 від 10.11.2006 року.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. У позові Товариству з обмеженою відповідальністю „Типографія”, м.Донецьк відмовити повністю.

За згодою сторін у судовому засіданні 10.12.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 10.12.2009р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.І. Ягічева

Суддя Ягічева Н.І.