Рішення № 71320411, 03.12.2017, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/7519/17

2/219/3620/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2017 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Брежнева О.А.

за участю секретаря Котинської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Артемівська цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

звернувся до суду з позовом до відповідача, про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 113794,44 грн. та витрати по сплаті судового збору. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22 червня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №50005022, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 85365,60 грн., що еквівалентно на дату укладання договору 10554,60 доларів США, строком на 60 місяців, зі зміною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2012, а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов договору. Крім того, між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №50005022, відповідно до якої позивач надав відповідачеві додатковий кредит у сумі еквіваленту 3011,84 доларів США, в українських гривнях, що на дату укладання додаткової угоди становило 24584,14 грн. цільове призначення додаткового кредиту сплата страхових платежів відповідно до договору страхування №245002/4098/0000599 від 27 червня 2012 року, укладеним на виконання умов кредитного договору. Виконання зобов'язання відповідача за цим договором забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного сторонами договору застави транспортного засобу від 26 червня 2012 року, за яким з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором відповідачем було передано у заставу автомобіль марки VW, модель Polo Sedan, кузов НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2012. Терміном повернення суми кредиту є 29 травня 2015 року. Проте у зазначений строк сума кредиту, що залишилась неповернутою за договором відповідачем сплачена не була. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за збитків за кредитним договором №50005022 від 22 червня 2012 року. За результатами розгляду справи було ухвалене заочне рішення, яким позовну заяву було задоволено частково. Станом на момент підписання цієї позовної заяви сума кредиту за договором, яка підлягає поверненню становить еквівалент у гривнях 5216,12 доларів США. Неповернута сума кредиту становить еквівалент 5216,12 доларів США, що станом на підготовку даної позовної заяви становить 137820,32 грн. 137820,32-115662,24=22158,08 грн. Згідно із умовами кредитного договору, процентна ставка становить 9,9%. В межах розгляду вищевказаної справи не розглядалось питання щодо стягнення з ОСОБА_1 основної заборгованості зі сплати додаткового кредиту за договором за період з вересня 2015 року по травень 2017 року. З дня набрання законної сили рішення відповідач кошти у погашення заборгованості за кредитним договором не сплачував. А отже, позивач має право на відшкодування відповідачем основної заборгованості зі сплати додаткового кредиту за договором за період з вересня 2015 року по травень 2017 року. Загальна сума основного боргу зі сплати додаткового кредиту за договором на дату складання позовної заяви становить 34096,25 грн. Загальна сума пені, що підлягає сплаті через невиконання відповідачем грошових зобов'язань за цим договором з 16 вересня 2015 року по 25 травня 2017 року складає 2828,06 грн. Загальна сума 3% річних, що підлягає сплаті через невиконання відповідачем грошових зобов'язань за цим договором складає 5832,64 грн. Оскільки рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 січня 2016 року не виконане, заборгованість відповідачем не погашена, то період нарахування інфляційних витрат буде з 11 червня 2016 року по 25 травня 2017 року, і загальна сума яких складає 25002,04 грн. Таким чином, з огляду на вищенаведене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, що складається з плати за користування кредитом за період з 26 серпня 2015 року по 25 травня 2017 року, основної суми боргу зі сплати додаткового кредиту за період з вересня 2015 року по травень 2016 року, основної суми боргу зі сплати додаткового кредиту за період з вересня 2015 року по травень 2016 року, пені, 3% річних та інфляційних витрат складає 113794,44 грн. З метою стягнення існуючої заборгованості, враховуючи спеціалізацію ринку, позивач був вимушений звернутися до спеціалізованих організацій. Позивач поніс витрати у зв'язку зі зверненням до ТОВ «Юридична фірма Вернер» для супроводження процесу стягнення заборгованості відповідно до договору. Позивачу мають бути компенсовані збитки, понесені у зв'язку з неналежним виконанням умов договору у розмірі 6000 грн., яку просить стягнути з відповідача. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи за вказаною позовною заявою без присутності представника позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судовому засіданні не прибув, представник відповідача ОСОБА_2, який діє на підставах ат повноваженнях перевірених судом, надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги не визнають та просять у їх задоволені відмовити у повному обсязі.

На підставі ч. 2 ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що, згідно копії кредитного договору від 22 червня 2012 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 (а.с.13-24) на суму 85365,60 грн., що еквівалентно суми кредиту в доларах США 10554,60 доларів США, строк кредиту 60 місяців. У цьому договорі сторони зазначили строк, термін повернення, розмір кредиту, цілі, відсотки, винагороди, розмір щомісячного платежу та період уплати платежів. Процентна ставка 9,90% з можливістю зміни процентної ставки, відповідно до статті 2.3 загальних умов кредитування. Цей договір підписаний обома сторонами, тобто є їх волевиявленням. Кредит надається в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, та іншого, що обумовлено у цьому договорі обома сторонами. Цього ж дня між сторонами було укладено договір про внесення змін до кредитного договору, згідно якого позивач зобов'язується надати відповідачу додаткову суму кредиту у сумі еквівалентну 3011,84 доларів США, в українських гривнях, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії суму додаткового кредиту у повному обсязі, а також сплатити проценти за його використання та інші платежі відповідно до умов кредитного договору, всіх додатків, що є його невід'ємними частинами, та цієї додаткової угоди.

Відповідно до копії договору застави транспортного засобу №50005022 від 26 червня 2012 року (а.с.28-32) ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання викладених нижче зобов'язань заставляє майно, а саме автомобіль з наступними характеристиками: марки VW, модель Polo Sedan, кузов НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2012. За домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 121950,86 грн., цей договір підписаний обома сторонами.

Згідно копій рахунків-фактур (розрахунку заборгованості) відповідач повинен був сплачувати позивачу наступні суми (а.с.36-56): за вересень 2015 року у сумі 1412,05 грн., за жовтень 2015 року -1365,47 грн., за листопад 2015 року - 1486,68 грн., за грудень 2015 року - 1489,26 грн., за січень 2016 року - 1537,72 грн., за лютий 2016 року - 1645,29 грн., за березень 2016 року - 1690,52грн., за квітень 2016 року - 1671,07 грн., за травень 2016 року - 1623 грн., за червень 2016 року - 1619,13 грн., за липень 2016 року - 1603,30 грн., за серпень 2016 року - 1603,36 грн., за вересень 2016 року - 1679,86 грн., за жовтень 2016 року - 1675,27 грн., за листопад 2016 року - 1648,33 грн., за грудень 2016 року - 1651,37 грн., за січень 2017 року - 1728,32 грн., за лютий 2017 року - 1749,64 грн., за березень 2017 року - 1755,45 грн., за квітень 2017 року -1745,76 грн., за травень 2017 року - 1715,40 грн..

З копії листа (а.с.33-35) на ім'я відповідача від 17 квітня 2015 року вбачається, що позивач вимагає від ОСОБА_1 достроково повернути суми кредиту у повному обсязі у розмірі 174206,96 грн.

Відповідно до копії заочного рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 січня 2016 року (а.с.99-102) позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» суму заборгованості за Кредитними договором № 50005022 від 22.06.2012 року в розмірі 199 606 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот шість) грн. 10 коп., яка складається з наступного: 156 675 (сто п'ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 10 коп. - загальна сума заборгованості, 2645 (дві тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 58 коп. - пеня, 1630 (одна тисяча шістсот тридцять) грн. 25 коп. - 3 % річних, 15 960 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 05 коп. - інфляційні витрати, а також заборгованість за Додатковою угодою № 1 до Кредитного договору № 50005022 від 22.06.2012 року: 16 893 (шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 03 коп. - сума додаткового кредиту, 898 (вісімсот дев'яносто вісім) грн. 66 коп. - пеня, 269 (двісті шістдесят дев'ять) грн. 60 коп. - 3 % річних, 4633 (чотири тисячі шістсот тридцять три) грн. 83 коп. - інфляційні витрати. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», судовий збір у розмірі 1996 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 06 коп., а також витрати на правову допомогу в розмірі 16 200 (шістнадцять тисяч двісті ) грн. 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Окрім того з вищевказаного судового рішення,а саме з його мотивувальної частини вбачається, що позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом та проосить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 50005022 від 22.06.2012 року в розмірі 232 879,22 грн., яка складається із загальної суми заборгованості в розмірі 156 675,10 грн., штраф в розмірі 17 073,12 грн., пеню в розмірі 2645,58 грн., 3 % річних у розмірі 1630,25 грн., збитки в розмірі 16 200,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 15 960,05 грн., основну суму Додаткового кредиту в розмірі 16 893,03 грн., пеню в розмірі 898,66 грн., 3 % річних в розмірі 269,60 грн., інфляційні витрати в розмірі 4633,83 грн., посилаючись на те, що відповідно до укладеного Кредитного договору № 50005022 від 22.06.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 85 365,60 грн. строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2012. Крім того, між позивачем та відповідачем 08.07.2013 року укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 50005022, відповідно до якого позивач надав відповідачеві кредит в сумі 25 584,14 грн. з цільовим призначенням - сплата страхових платежів відповідно до Договору страхування № 245002/4098/0000599 від 27.06.2012 року.

З довідки виданої державним підприємством «Артемсіль» (а.с.103) вбачається, що з заробітної плати ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» на підставі постанови державного виконавця №ВП №51002435 від 11 травня 2016 року стягуються щомісячно кошти, а саме: у травні 2016 року - 1199,82 грн., у червні 2016 року - 2097,42 грн., у липні 2016 року - 3554,68 грн., у серпні 2016 року - 3468,54 грн., у вересні 2016 року - 5728,40 грн., у жовтні 2016 року - 3151,32 грн., у листопаді 2016 року - 4865,54 грн., у грудні 2016 року - 8776,94 грн., у січні 2017 року - 3977,20 грн., у лютому 2017 року - 2280,84 грн., у березні 2017 року - 2939,70 грн., у квітні 2017 року - 2068,68 грн., у травні 2017 року - 3263,61 грн., у червні 2017 року - 2591,80 грн., у липні 2017 року - 2068,96 грн., у серпні 2017 року - 1734,68 грн., у вересні 2017 року - 3171 грн., загальна сума стягнутих коштів становить 56939,313 грн., що значно (у декілька разів) перевищує кошти, згідно копій рахунків-фактур (розрахунку заборгованості) за якими відповідач повинен був сплачувати позивачу відповідні суми (а.с.36-56).

Відповідно до вимог ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, ч. 4 ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства у строк, встановлений договором. Боржник зобов'язаний виконати своє зобов'язання, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Споживчий кредит - це кошти що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

За ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року роз'яснено щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 ст.1 ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч.3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України, а саме у п. 3.2 вказаного рішення одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у п. 3 ст. 3 Цивільного Кодексу України.

Разом з тим, зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.

Конституційний Суд вважає, що держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.

Статтею 203 ЦК України встановлено, Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 9 (абз.1) постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК ).

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК України і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Положенням ст.19 Конституції України передбачений правовий порядок в Україні, який ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про захист прав споживачів», Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав. Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами. Які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, незважаючи на наявну можливість, представником позивача не було надано суду належних, достовірних та достатніх доказів щодо підтвердження факту несплати відповідачем на користь позивача з дня набрання рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 січня 2016 року кошти у погашення заборгованості за кредитним договором, що б дало позивачу право на відшкодування відповідачем основної заборгованості зі сплати додаткового кредиту за договором за період з вересня 2015 року по травень 2017 року.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у відповідності вищезазначених нормативно-правових актів України можна зробити висновок про те, що позивач реалізував своє право щодо стягнення у судовому порядку з відповідача на свою користь заборгованість за вищевказаним кредитним договором, а відповідач сумлінно у передбачений законодавством України порядку виконує рішення суду та з нього щомісячно проводяться стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитними договором № 50005022 від 22.06.2012 року, а також заборгованість за Додатковою угодою № 1 до Кредитного договору № 50005022 від 22.06.2012 року, про що свідчать вищевказані письмові докази, зокрема: копія заочного рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 січня 2016 року та довідка видана керівником ДП «Артемсіль» про утримання з заробітної плати їх співробітника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Моібліті» грошових коштів щомісяця починаючи з травня 2016 року.

Представником позивача не доведено той факт, що діючим законодавством України передбачено, право повторної вимоги стягнення заборгованості по кредитному договору з відповідача, а тому у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості слід відмовити.

Суд при постановці даного рішення приймає до уваги та бере за основу письмові докази надані представником відповідача стосовно того, що позивач ще у 2016 року реалізував своє право щодо стягнення у судовому порядку з відповідача на свою користь заборгованість за вищевказаним кредитним договором шляхом утримання з його заробітної на користь ТОВ «Порше Моібліті» грошових коштів щомісяця починаючи з травня 2016 року, оскільки вони послідовні, чіткі та підтверджуються між собою та письмовими доказами викладеними вище у рішенні.

Суд не приймає до уваги та не бере за основу обґрунтування позиву позивачем стосовно того, що з дня набрання законної сили заочного рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 січня 2016 року відповідач кошти у погашення заборгованості за кредитним договором не сплачував, а отже з цих підстав позивач має право на відшкодування відповідачем основної заборгованості зі сплати додаткового кредиту за договором за період з вересня 2015 року по травень 2017 року, оскільки вони суперечать письмовим доказам наданим представником відповідача, які знаходяться в матеріалах справи, які є послідовними та логічними, і не суперечать між собою та письмовими доказами.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 59, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 203, 526, 527, 530, 611, 625, 629, 651, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.19 Конституції України, ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.А.Брежнев