Ухвала суду № 71317338, 26.12.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

У Х В А Л А

752/16154/17

2-з/752/240/17

26.12.2017 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Чередніченко Н.П., з участю секретаря Литвиненко Ю.С.,Розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Брайт Стар Паблішинг" про визнання недійсними договорів ,-

Встановив :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить:

визнати недійсним ліцензійний договір Позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просив:

-визнати недійсним ліцензійний договір від 11.05.2015 року про передачу виключного права на використання об'єкту інтелектуальної власності, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2;

-визнати недійсним договір № 2/15 від 08.06.2015 року про передачу виключної ліцензії на використання твору, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Представник позивача звернулась до суду із заявою про забезпечення позовних вимог, в якій просила заборонити ТОВ «Брайт Стар Паблішинг» здійснювати платежі на користь ОСОБА_2 за Договором № 041/15 укр. від 19.05.2015 року про передачу виключної субліцензії на використання товару, укладеного між ТОВ "Брайт Стар Пабліщинг" та ОСОБА_2; заборонити ОВ «Брайт Стар Паблішинг» здійснювати платежі на користь ОСОБА_2 за Договором № 041/15рос. від 19.05.2015 року про передачу виключної субліцензії на використання товару, укладеного між ТОВ "Брайт Стар Пабліщинг" та ОСОБА_2; ОВ «Брайт Стар Паблішинг» здійснювати платежі на користь ОСОБА_2 за Договором № 39у від 15.06.2015 р. від 19.05.2015 року про передачу виключної субліцензії на використання товару, укладеного між ТОВ "Брайт Стар Пабліщинг" та ОСОБА_2 ; ОВ «Брайт Стар Паблішинг» здійснювати платежі на користь ОСОБА_2 за Договором № 39р.від 15.06.2015 року про передачу виключної субліцензії на використання товару, укладеного між ТОВ "Брайт Стар Пабліщинг" та ОСОБА_2

В обґрунтування вимог, викладених у заяві про забезпечення позовних вимог, представником позивача зазначено про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та надасть можливість відповідачу в будь-який час отримувати грошові кошти від третьої особи, які по суті є авторською винагородою, а відтак винагородою позивача.

У відповідності до вимог ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження до суду без повідомлення учасників справи .

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позовних вимог та матеріали цивільної справи, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову за даною заявою, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, має право вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно положень ч. 1 ст.150 ЦПК України, видами забезпечення позову є, зокрема, заборона вчиняти певні дії.

В розумінні ст.ст. 150, 151 ЦПК України, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Суд звертає увагу на те, що предметом поданого ОСОБА_1 позову є визнання недійсними двох договорів, укладених останнім 11.05.2015 року та 08.06.2015 року з відповідачем ОСОБА_2

У поданій заяві про забезпечення позовних вимог, позивач просить забезпечити позов, шляхом, зокрема, заборони третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Брайт Стар Паблішинг» здійснювати платежі на користь ОСОБА_2 за опублікування романів «Аеропорт», «Аеропорт» (в новій доповненій редакції) та фотографій до них.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між третьою особою - ТОВ «Брайт Стар Паблішинг» та відповідачем ОСОБА_2 виникли та ґрунтуються на підставі договору № 39у про передачу виключної субліцензії на використання твору, укладеного між товариством та ОСОБА_2 15.06.2015 року.

Однак суд зазначає, що як сам договір № 39у про передачу виключної субліцензії на використання твору, укладений 15.06.2015 року між відповідачем та третьою особою, так і питання, що пов'язані з його виконанням сторонами такого договору, взагалі не є предметом спору у даному судовому провадженні за позовом ОСОБА_1

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналізуючи викладені вище обставини, суд надходить до висновку про те, що вид забезпечення позову, який просить застосувати представник позивача - заборона ТОВ «Брайт Стар Паблішинг» здійснювати платежі на користь ОСОБА_2 на виконання умов існуючого між ними договору, не відповідає заявленим ОСОБА_1 позовним вимогам. Крім того, такий вид забезпечення позову, який просить застосувати представник позивача, може перешкоджати господарській діяльності ТОВ «Брайт Стар Паблішинг» та може призвести до порушення прав вказаного товариства.

Крім того, за змістом ст.149 ч.2 ЦПК України забезпечення позову допускається у разі якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача , а зазначене в заяві позивача обґрунтування не дає суду підстав для висновку щодо існування реальної загрози утруднення виконання чи неможливості виконання можливого судового рішення про задоволення позовних вимог в розрізі предмету спору та його взаємозв'язку із тим видом забезпечення позову, який просить застосувати позивач, а тому суд надходить до висновку про те, що вимоги, викладені у заяві про забезпечення позовних вимог не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись ст.154 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_5 про забезпечення позовних вимог у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_6, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Стар Паблішинг» про визнання недійсними договорів, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя