Ухвала суду № 71317227, 27.12.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області в складі:

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

секретар: Анкудінов О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення ухвалено головуючим суддею Шиповичем В.В..

Час і місце ухвалення рішення - 13 травня 2016 року, м.Черкаси.

Дата складання повного тексу рішення - 13 травня 2016 року.

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 жовтня 2013 року між банком і ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 25 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом - 27, 6 % річних на суму залишку за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши кредит, проте відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором, яка станом на 31 грудня 2015 року склала 32 584 грн. 65 коп.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_5 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 32 584 грн. 65 коп., яка складається: 17 690 грн. 60 коп. - заборгованість за кредитом, 12 130 грн. 79 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 735 грн. 42 коп. - заборгованість по пені та комісії за користування кредитом, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 1 527 грн. 84 коп. (процентна складова).

Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13 травня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» оскаржив його в апеляційному порядку в цілому, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просили суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В апеляційній скарзі, зокрема, зазначили, що 4 лютого 2015 року о 19:10 год. з рахунку переказу коштів відповідачки було списано кошти в сумі 15 155 грн., 4 лютого 2015 року о 19:15 год. - в сумі 813 грн. та 4 лютого 2015 року о 19:57 год. - в сумі 515 грн. 49 коп.

Проведення операцій з переказу коштів за допомогою Приват24 здійснюється за умови введення даних банківської картки та разового паролю, отриманого на мобільний фінансовий телефон клієнта.

Посилаючись на виписку з архіву смс-повідомлень на мобільний телефон відповідача до проведення трансакцій направлялись динамічні паролі, та додатково направлено код підтвердження перерахунку зазначеної кількості коштів з кредитної картки.

Блокування картки за заявою клієнта, зробленої з того ж номеру телефону, здійснено вже після здійснення спірних трансакцій.

Вважають, що списання коштів відбувалось з рахунку платника за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача та будь-яких порушень зі сторони банку допущено не було.

В запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_5 зазначила, що додатки до апеляційної скарги банку, а саме: довідка про смс-інформування не відповідають критеріям письмового доказу, а тому має сумнівне походження і не відповідає критеріям письмового доказу.

Крім того, кредитний договір, про який вказує скаржник, є неукладеним у зв’язку із недосягненням істотних умов договору між сторонами.

Також, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 11 березня 2015 року справа №6-16цс15, вважає спірний договір таким, що є не вчиненим, оскільки банком не надано доказів того, що Умови та Правила надання банківських послуг підписані відповідачем.

Отже, доводи апеляційної скарги про наявність укладеного кредитного договору про підписання анкети-заяви та згоду із Умовами та Правилами надання банківських послуг, вважає безпідставними.

Зазначила, що доводи скаржника щодо повної відповідальності відповідача за трансакції, без відому та розпорядження останньої, вважає такими, що ґрунтуються на припущеннях та такі, що суперечать висновкам самого позивача.

Зазначає також, що твердження скаржника про те, що банк не несе відповідальності за шахрайські дії, зроблені в мережі Інтернет, не має відношення до предмету спору, оскільки судом не розглядалося питання про відповідність банку, судом розглядався спір про стягнення боргу, при вирішення якого дійшов вірного висновку про те, що борг не підлягає стягненню з відповідача у зв’язку із тим, що відповідні платежі нею не здійснювалися.

На підставі викладеного просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПАТ КБ «Приватбанк», а рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13 травня 2016 року залишити без змін.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 14 липня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13 травня 2016 року скасовано. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 32 584 грн. 65 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 14 липня 2016 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до відхилення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив і того, що списання грошових коштів з карткового рахунку відбулося не за розпорядженням власника рахунку і ОСОБА_5 не повинна нести за такі операції майнову відповідальність у вигляді повернення кредиту, процентів, сплати комісії та штрафу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є володільцем платіжних карток №5363542300569267 та № 516874231462067, емітованих ПАТ КБ «ПриватБанк».

5 лютого 2015 року вона звернулася із заявою про злочин до Придніпровського РВ у м. Черкаси УМВС України в Черкаській області, повідомивши, що 4 лютого 2015 року невстановлена особа з використанням електронно-обчислювальної техніки шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами з її рахунку, відкритого у ПАТ КБ «ПриватБанк».

За зверненням ОСОБА_5 зареєстроване кримінальне провадження за ст. 190 ч. 3 КК України, відповідачка визнана потерпілою.

Також судом встановлено, що заборгованість за кредитом, яку позивач просив стягнути із ОСОБА_5, виникла у період 4-5 лютого 2015 року, тобто внаслідок проведення операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, що мають ознаки шахрайства.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або с необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року № 6-2320 цс16.

Встановленим є факт того, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій вказано, що вона разом з Умовами, Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між сторонами Договір.

Однак, Умови та Правила надання банківських послуг, на які посилався позивач на обґрунтування позову, не містять підпису відповідачки, що не є підставою для ствердження, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідачка, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи була обізнана ОСОБА_5 про час, за який вона мала звернутися з повідомленням про зняття грошових коштів з картки.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові № 6-2320цс16 від 22 березня 2017 року.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ПАТ КБ «Приватбанк» вчиняв дії, спрямовані на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку відповідача, не встановлено, у який спосіб відбулося списання (термінал, телефон, комп'ютер), з використанням яких ресурсів відбулося списання, чи відбулося списання з повідомленням про це на певний номер телефону та на який саме, чи операцію з перерахунку коштів було здійснено з використанням особистих даних відповідача та інше.

Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «Приватбанк» також не надало даних суду.

Зазначений висновок щодо необхідності з'ясування вказаних обставин викладено у постанові Верховного Суду України № 6-71цс15 від 16 червня 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ІДПК України є обов'язковою для судів.

З огляду на це, доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «Приватбанк» та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення.

Докази та обставини, на які посилається ПАТ КБ «Приватбанк» у апеляційній скарзі, були предметом розгляду в суді першоїі нстанції та висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб’єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Н.І.Гончар

ОСОБА_2

ОСОБА_4

Повний текст постанови виготовлений 27 грудня 2017 року