Постанова № 71315061, 27.12.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 25 вересня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, треті особи: орган опіки та піклування Партизаньскої селищної ради Генічеського району, виконавчий комітет Суворовської районної в м.Херсоні ради - орган опіки та піклування Суворовського району м.Херсона, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2016 року ОСОБА_6 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 2 серпня 2013 року проживала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, та мають малолітню дочку ОСОБА_7, 2013 року народження. Однак, подружнє життя між ними не склалося, разом з відповідачем не проживають з 1 серпня 2016 року, а дочка залишилась проживати у батька, тому просила суд розірвати шлюб, визначити місце проживання малолітньої доньки з нею, стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 25 вересня 2017 року позов задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, зареєстрований 02 серпня 2013 року, Дніпропетровським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, актовий запис № 351.

Визначено місцем проживання малолітньої дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, з ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, аліменти на утримання дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), або за умови, якщо ОСОБА_5 не працює і не має інших доходів, виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника в м. Херсоні, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини у віці 6 (шести) років, щомісячно, починаючи з 11 листопада 2016 року і до досягнення ОСОБА_8 повноліття.

ОСОБА_5, не погоджуючись з рішенням суду в частині визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, в апеляційній скарзі вказує, що суд неповно з'ясував обставини справи, не врахував інтереси дитини та безпідставно, в порушення вимог процесуального та матеріального закону визначив місце проживання дитини з позивачкою. Просить рішення суду у вказаній частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні даних позовних вимог.

Рішення суду в частині позовних вимог про розірвання шлюбу не оскаржуєься, і тому колегією суддів в силу принципу диспозитивності не переглядається.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача адвокат ОСОБА_9 вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до п. 8, 9 ч.1 розд. XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Херсонської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 3 жовтня 2017 року.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, представників третіх осіб, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з 2 серпня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі та мають малолітню дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

ОСОБА_5 проживає в орендованій квартирі в АДРЕСА_1, що підтверджується договором оренди житлового приміщення. Малолітня донька ОСОБА_8 проживає з батьком, мати з вересня 2016 року з сім`єю не проживає.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_5 пояснив, що його батьки проживають у м.Херсоні, мають у власності двокімнатну квартиру, однак він для створення належних умов для проживання сім`єю з позивачкою в 2016 року орендував вказану вище квартиру та проживає в ній з дочкою.

Згідно висновку виконавчого комітету Суворовської районної у м.Херсоні ради - органу опіки та піклування Суворовського району м.Херсона квартиру, в якій проживає батько дитини обладнано сучасними меблями та побутовою технікою, санітарно-побутові умови добрі. У дитини в наявності є одяг, взуття, багато іграшок, розвиваючих ігр. Створено умови для виховання, розвитку та відпочинку дитини.

З жовтня 2016 року ОСОБА_8 відвідує Херсонський ясла-садок № 12 Херсонської міської ради. Відповідно до характеристики з навчального закладу батько дитини приділяє багато уваги вихованню доньки, бере активну участь у житті дитячого садка .

ОСОБА_5 працює водієм у приватному підприємстві «Віжес» з 2009 року, позитивно характеризується за місцем роботи.

З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_6 з вересня 2016 року проживає в будинку своєї бабусі разом із матір'ю, братом та сином від першого шлюбу - ОСОБА_10, 2007 року народження, за адресою : АДРЕСА_2. Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, складеного комісією селищної ради смт.Партизани Генічеського району від 15.01.2017 року, будинок знаходиться в належному стані, створено умови для виховання та проживання малолітньої дитини. За місцем проживання в смт.Партизани ОСОБА_6 характеризується позитивно, працює продавцем у ФОП ОСОБА_11 в м.Генічеськ.

Згідно висновку органу опіки та піклування Суворовського району м.Херсона від 12 травня 2017 року в інтересах дитини доцільно визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5, з батьком ОСОБА_5.(а.с.129,130,238).

Вказаний висновок мотивовано, тим що батько дитини неодноразово звертався до Дніпровського відділу поліції ХВП Головного управління національної поліції в Херсонській області з заявами стосовно поведінки дружини ОСОБА_6, яка постійно залишала домівку, зникала на декілька днів, ухиляється від виконання батьківських обов'язків. Відповідно до висновків Дніпровського відділу поліції від 26.11.2015 року, 13.11.2016 року вказані факти підтверджені та надані рекомендації звернутися до суду з позовом щодо вирішення питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_8. Комісія дійшла висновку, що мати дитини свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині визначення місця проживання дитини з матір'ю, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не встановлено виняткових обставин у розумінні положень ст.161 СК України, та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання малолітньої ОСОБА_8 з матір'ю ОСОБА_6.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п. 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітні дитина не повинна, крім випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч. 4 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані поважати дитину.

Відповідно до ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 2 ст. 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно ч. 2 ст. 157 СК України, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що батьки несуть відповідальність за розвиток дитини, забезпечують її матеріальний та духовний розвиток, а права та обов'язки батьків повинні ґрунтуватися на принципі інтересів дитини.

З матеріалів справи слідує, що позивачка ухилялася від виконання батьківських обов'язків щодо своєї малолітньої дитини. Крім документів зазначених у висновку органу опіки та піклування, в матеріалах справи наявний лист виконавчого комітету Дніпровської районної у м.Херсоні ради Херсонської області від 13.06.2016 року зі змісту якого вбачається, що спеціалістами у справах дітей та соціальними інспекторами управління було проведено сумісне обстеження сім`ї та складено акт, згідно якого ОСОБА_6 не виконує обов'язки з виховання та утримання дитини та зловживає спиртними напоями. На підставі акту обстеження з грудня 2015 року було призупинено виплату державної допомоги (а.с.58).

При вирішенні цього конкретного спору про місце проживання дитини, колегія суддів виходить з принципу пріоритетності прав та інтересів дитини, приймає до уваги встановлені в судовому засіданні факти щодо відповідального ставлення батька до виконання своїх обов'язків та неналежне виконання своїх обов'язків матір'ю дитини.

Також колегія суддів враховує побутові умови проживання батьків на час розгляду справи судом. Так, ОСОБА_5 винаймає двокімнатну квартиру м.Херсоні в якій проживає разом з дочкою, має постійне працевлаштування та регулярний дохід; ОСОБА_6 проживає в будинку бабусі в смт.Партизани Генічеського району, загальна площа якого становить 39,8 м.кв., житлова площа 21,3 кв.м., в якому разом з нею проживає ще 4 особи. При цьому працює ОСОБА_6 в іншому населеному пункті - в м.Генічеськ.

Колегія суддів також враховує, що у позивачки ОСОБА_6 є старший син від першого шлюбу - ОСОБА_10, 2007 року народження, який є братом малолітньої ОСОБА_8 і розлучення дітей могло б мати негативні психологічні наслідки для дітей, однак зважаючи на те, що, ОСОБА_12 і до вересня 2016 року проживав в смт.Партизани Генічеського району, тобто не проживав з матір'ю і сестрою у м.Херсоні, тому фактично розлучення дітей не відбувається.

При цьому колегія суддів враховує той факт, що на час розгляду справи ОСОБА_6 позитивно характеризується за місцем проживання в смт.Партизани Генічеського району та бажає, щоб дочка проживала саме з нею. Однак враховуючи, що дитина тривалий час проживає з батьком без матері за згодою матері, яка залишила її з батьком, враховуючи особисту прив'язаність дочки до батька, як це вказано у висновку опіки та піклування, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про доцільність визначення місця проживання дитини саме з батьком.

Статтею 21 Конституції України проголошено вільність і рівність усіх людей у своїй гідності та правах. Ця вихідна конституційна засада конкретизована у статті 24 Конституції України: громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень, в тому числі за ознаками статі. У частині 3 цієї статті Конституції України закріплено конституційні гарантії, якими забезпечується рівність прав жінки і чоловіка.

В силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині законом та іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватись фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи і гідності.

Доводи апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах законодавства і тому підлягають задоволенню.

Враховуючи всі обставини справи в сукупності, з огляду на визначений Декларацією прав дитини принцип, діючи винятково в інтересах дитини, колегія суддів вважає, місце проживання малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, слід визначити з батьком ОСОБА_5, а тому рішення суду в частині визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_8 з матір'ю підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмовуОСОБА_6 в задоволенні вказаних позовних вимог.

При цьому, колегія суддів вважає, що в даному випадку не відбувається розлучення дитини з матрі`ю, оскільки мати має можливість вільно спілкуватися з дитиною та не обмежена у способі її виховання.

Враховуючи наведене, керуючись ст.367, п.1ч.1 ст.374, п.1,4 ч.1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 25 вересня 2017 року в частині визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовитиОСОБА_6 в задоволенні вказаних позовних вимог, визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 грудня 2017 року

Головуючий І.В.Вейтас

Судді: А.Г.Колісниченко

С.В.Радченко