Постанова № 71313050, 27.12.2017, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Криворотенка В. І.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4

на рішення Сумського районного суду Сумської області 23 грудня 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Косівщинська» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Косівщинська» до ОСОБА_3 про стягнення збитків, стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И Л А:

13 січня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, який в подальшому уточнила, посилаючись на те, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,72 га, що знаходиться на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області. 06 січня 2005 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Косівщинська» (далі – ТОВ «Агрофірма «Косівщинська») був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 5 років зі сплатою орендної плати у розмірі 442 грн., що становить 1,5 % від грошової оцінки землі і вноситься до 30 числа останнього у звітному році місяця, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Крім того, 01 січня 2009 року між сторонами було укладено додатковий договір, за умовами якого було збільшено строк оренди земельної ділянки до 10 років та визначено орендну плату в розмірі 1083 грн. 75 коп. за рік. Посилаючись на те, що відповідач у порушення умов зазначеного договору оренди земельної ділянки за період 2011 – 2013 років не сплачував орендну плату у встановлений строк, ОСОБА_3, збільшивши позовні вимоги, просила суд стягнути з ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» на її користь 2197 грн. 27 коп., з яких: заборгованість з орендної плати у розмірі 1671 грн. 14 коп., 3% річних у розмірі 99 грн. 99 коп., інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 426 грн. 14 коп., та розірвати договір оренди землі від 06 січня 2005 року.

Відповідач з позовними вимогами не погодився та звернувся до суду з зустрічним позовом і просив розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений з ОСОБА_3, стягнути 1443,19 грн. виплаченої за 2013 рік орендної плати з врахуванням суми переплати та 18223,58 грн. збитків, а також судові витрати по справі.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 23 грудня 2015 року, залишеним без мін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 25 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 та позову ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року касаційні скарги представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 та ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» задоволено частково.

Ухвалу апеляційного суду Сумської області від 25 лютого 2016 року у частині вирішення позову ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В частині вирішення зустрічного позову ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» рішення Сумського районного суду Сумської області від 23 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 25 лютого 2017 року – залишено без змін.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність систематичної несплати відповідачем орендної плати. Зазначає, що суд не застосував до спірних правовідносин обов’язкову для застосування судами правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 12 грудня 2012 року у справі №6-146цс12, відповідно до якої договір оренди землі можливо розірвати лише у разі систематичної несплати орендної плати; разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання, а також положення ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, відповідно до яких особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, відповідач не надав доказів відсутності своєї вини у несплаті у 2011, 2012 роках орендної плати, а тому орендодавець протягом двох років був повністю позбавлений орендної плати, тобто того, на що розраховував при укладенні договору, терпів значні матеріальні втрати.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії IV-СМ №009524, виданого 24 січня 2000 року на підставі рішення Косівщинської сільської ради Сумського району, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,72 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Косівщинської сільської ради Сумського району (т.с.1, а.с.14).

06 січня 2005 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» був укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_3 надала в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,72 га, який 11 грудня 2006 року за №040661302990 зареєстрований у Сумському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України». Орендна плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі становила 442 грн., що становить 1,5% від грошової оцінки земельного паю. Відповідно до п. 11 договору оренди землі обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься до 30 числа останнього у звітному році місяця (п. 12 договору). Договір укладено на п’ять років (п. 8 договору).

Крім того, п. 14 цього договору визначено, що розмір орендної плати переглядається один раз у два роки, зокрема, в разі змін розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, а п. 14а договору передбачає, що у разі несплати орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня в розмірі 0,01% від невиплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 36 вказаного договору, його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання іншою стороною договірних зобов'язань, а також з інших підстав, визначених законом (т.с.1, а.с.10-11).

Земельна ділянка була передана позивачем та прийнята відповідачем в оренду згідно з актом приймання - передачі від 12 грудня 2006 року (т.с.1, а.с.12).

01 січня 2009 року між сторонами був укладений додатковий договір до вказаного вище договору оренди землі, який був зареєстрований у Сумському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного кадастру» 05 жовтня 2010 року за №041061301026. Пунктом 1.2 додаткового договору в новій редакції викладено п.8 договору оренди землі та збільшено до 10 років строк оренди, пунктом 1.3 внесено зміни до п.9 договору та визначено, що орендна плата вноситься в розмірі 1083,75 грн. за рік, що становить 3,0 % від нормативної грошової оцінки земельної частки. Відповідно до п. 1.3. додаткового договору п. п. 5, 9 договору викладені у новій редакції, за якою орендна плата встановлена у розмірі 1147,59 грн., що становить 3% від нормативно-грошової оцінки земельного паю – 36125,14 грн. (т.с.1, а.с.13).

27 листопада 2013 року ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» виплатило ОСОБА_3 3425,78 грн. орендної плати за 2011-2013 роки (т.с.1, а.с.44-45).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що орендна плата за 2013 рік була виплачена позивачу своєчасно і у повному обсязі, орендна плата за 2011 і за 2012 роки була виплачена із порушеннями визначених договором строків, однак у повному обсязі з урахуванням інфляційних збільшень та пені, тобто права позивача були відновлені, договірні відносини продовжились, в подальшому аналогічних порушень прав позивача допущено не було.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про розірвання договору оренди землі, висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги про протилежне не можна визнати обґрунтованими.

Згідно з ч.1 ст. 526, ч.1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629, ч.ч.1, 2 ст. 651 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і пріоритетним перед іншими законами у застосуванні щодо спірних правовідносин, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як встановлено ст.ст. 15, 21 вказаного Закону, однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата на землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частина 1 ст. 27 Закону передбачає, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 30, 32 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 36 цього Закону, у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом «д» ст. 141 ЗК України як підстава для припинення права користування земельною ділянкою передбачена систематична несплата орендної плати.

З матеріалів справи вбачається і цього не спростовує позивач, що орендна плата за 2013 рік була їй виплачена своєчасно і у повному обсязі. Орендна плата за 2011 і за 2012 роки хоча й несвоєчасно, але виплачена йому у повному обсязі. Вказана обставина дає підстави для висновку про несвоєчасність виплати, а не про систематичну несплату орендної плати, про що йдеться у п. «д» ст. 141 ЗК України.

Слід зазначити, що названі обставини свідчать про неналежне виконання у певний період відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором (тобто виконання з порушенням строків), проте, такі порушення з боку відповідача не дають підстав для кваліфікації його поведінки як невиконання взятих на себе зобов’язань за договором, про що зазначається у ст.ст. 30, 32 Закону України «Про оренду землі».

Звертає на себе увагу й та обставина, що на день звернення до суду з позовом права позивача були відновлені.

Не можна визнати обґрунтованими і доводи апеляційної скарги про те, що ухвалене у справі рішення не відповідає правовим висновкам, зробленим у постанові Верховного Суду України № 6-146цс12 від 12 грудня 2012 року. При цьому слід зазначити наступне.

Зі змісту постанови Верховного Суду України № 6-146цс12 вбачається, що відмовляючи у задоволенні вимог про розірвання договору оренди землі, апеляційний суд виходив з того, що лише та обставина, що орендар затримав виплату орендної плати за 2010 рік на 17 днів не є підставою для розірвання договору оренди землі, оскільки не свідчить про систематичне порушення умов договору в частині несплати орендної плати.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, договір оренди землі може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору, зокрема і в разі несвоєчасного внесення орендної плати, передбаченої ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі». При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що названі положення закону, які регулюють дані правовідносини, не містять вимоги щодо систематичного порушення умов договору в частині несплати орендної плати.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, на яку є посилання у вищезгаданій ухвалі колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року, договір оренди землі можливо розірвати лише у разі систематичної несплати орендної плати, разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання. Тобто, у зазначеній правовій позиції у повній мірі не розкрита кількісна та якісна характеристика поняття «систематична несплата».

Вищевказана норма не передбачає інших складових, окрім зазначених, а відтак факт несплати оренди не може включати в себе ані часткової, ані несвоєчасної несплати, які є різними за змістом та наслідками.

Зокрема, наслідком повної несплати є неотримання грошових коштів взагалі, часткової їх недоотримання, а при несвоєчасній відбувається повна сплата належної суми, але поза межами обумовлених договором строків.

З огляду на зазначене вбачається, що несплата орендної плати мала місце за 2011 та 2012 роки, проте, ця обставина, за якої права позивача були порушені, перестала існувати після поновлення його прав, тобто сплати орендної плати в повному обсязі в 2013 році, та перейшла в несвоєчасну сплату.

Несвоєчасність платежів, обумовлених договором, свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором (тобто виконання з порушенням строків), проте такі порушення з боку відповідача не дають підстав для розірвання договору з заявлених позивачем підстав.

При цьому, несвоєчасна сплата орендної плати, яка супроводжується повним відновленням порушених прав заявника шляхом прийняття не тільки належних до виплати коштів, але і не передбаченої договором чи іншими домовленостями між сторонами спору переплати, виключає застосування до спірних правовідносин положень п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, оскільки з відновленням прав позивача на час звернення з позовом перестала існувати обставина, за якої його права були порушені, тобто обставина повної несплати орендної плати за 2011-2012 роки, а мала місце обставина несвоєчасної її сплати.

В той же час позивач як на підставу для розірвання договору посилається на несвоєчасну сплату орендної плати (затримку) і вважає, що це є підставою для розірвання договору оренди. При цьому, посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові № 6-146цс12 від 12 грудня 2012 року, і тлумачить зміст названої постанови таким чином, що підставою для розірвання спірного договору оренди є не систематична несплата орендної плати, а затримка у виплаті орендної плати. Такі твердження позивача колегія суддів вважає помилковими.

Названі вище норми права та правова позиція Верховного Суду України у постанові №6-146цс12 пов’язують підставу розірвання договору оренди землі лише з систематичною несплатою орендної плати, а не з затримкою її виплати.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність факту систематичного невиконання відповідачем договірних зобов’язань, який міг би бути підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі.

З боку відповідача мала місце лише затримка у виплаті орендної плати, яку не можна вважати «систематичною несплатою орендної плати», про що йдеться у п. «д» ст. 141 ЗК України.

За таких обставин в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не містять обставин, які були б підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 23 грудня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий -

Судді -