Ухвала суду № 71312679, 28.12.2017, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/346/14-ц

УХВАЛА

28 грудня 2017 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Дашутіна І.В., при секретарі Макошенець С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми заяву представник ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» про заміну сторони у виконавчому провадженні,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «Інновація» звернувся до суду з даною заявою, в якій просив замінити сторону виконавчого провадження, а саме стягувача – ТОВ «Фінанс траст груп» на його правонаступника – ТОВ «ФК «Інновація» за правом грошової вимоги до ОСОБА_1, з тих підстав, що між ТОВ «Фінанс траст груп» та ТОВ «ФК «Інновація» було укладено договір про відступлення права вимоги (факторинг).

Представник заявника в судове засідання не з’явився, в письмовому поясненні свою заяву підтримав та просив розглянути справу за його відсутності.

Боржник ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з’явились, в письмовому запереченні представник ОСОБА_1 просив відмовити в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Інновація» про заміну сторони у виконавчому провадженні та розглянути справу без їх участі.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з’явились, хоч про розгляд справи повідомлялись.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про заміну сторони у виконавчому провадженні не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, ч 1 ст. 512 ЦК України відступлення права вимоги визначено як одна з підстав заміни кредитора у зобов'язанні, яка полягає у переданні кредитором своїх прав іншій особі за правочином. При цьому, ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що були на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На момент укладення договору відступлення права вимоги № 170 від 29.03.2017 (далі - Договір) ТОВ «ФК «Інновація» уже була заявлена в судовому порядку та задоволена вимога про стягнення з ОСОБА_1 суми кредиторської заборгованості (17.09.2010) та відкрито виконавче провадження (09.02.2011 та 10.02.2011), відповідно вказана вимога не могла бути передана в порядку ст. 514 ЦК України. Адже, фактично заявник, укладаючи договір відступлення права вимоги, намагався відступити право грошової вимоги на етапі виконання судового рішення, що суперечить чинному законодавству з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження», а також ч. 1 ст. 378 ЦПК України передбачено, що в разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Отже, норми чинного законодавства встановлюють можливість заміни сторони у виконавчому провадженні виключно в разі правонаступництва, яке згідно ст. 512 ЦК України є однією з підстав заміни кредитора в зобов'язанні на рівні з відступленням права вимоги.

У свою чергу ЦК України визначає лише два види правонаступництва: перехід прав фізичної особи до її спадкоємців та перехід прав юридичної особи, яка реорганізується до юридичних осіб, створених у процесі реорганізації. Так, із змісту ст. ст. 106-109 ЦК України випливає, що правонаступниками є юридичні особи, створені внаслідок злиття, приєднання, поділу та перетворення юридичної особи, що підтверджується записом державного реєстратора. Тож у розумінні даних положень вітчизняного законодавства ТОВ «ФК «Інновація» не є правонаступником.

Крім того, ст. 513 ЦК України встановлює вимоги щодо форми правочину, яким здійснюється заміна кредитора, зокрема, визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Зі змісту наведеної статті можна зробити висновок про те, що передаватись можуть лише такі права, які кредитор набув унаслідок укладення певного правочину. Що ж до можливості передання прав, набутих згідно з рішенням суду (як було набуто право стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором), то згідно з нормами ЦК України кредитори таких повноважень не мають.

Разом з тим, під час укладення Договору відступлення права вимоги № 170 від 29.03.2017 не були враховані положення законодавства щодо предмету договорів таких видів. Адже, відповідно до положень ст. 514 ЦК України предметом такого договору можуть бути права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Однак, на момент відступлення права грошової вимоги, тобто на момент укладення самого Договору, договірні відносини між первісним кредитором та боржником уже припинились, і банк звернувшись до суду реалізував своє право грошової вимоги за кредитним договором. Тому повторне відступлення права грошової вимоги за тим же кредитним договором є таким, що суперечить вимогам законодавства.

Суд також бере до уваги, що питання відступлення права грошової вимоги на етапі виконання судового рішення неодноразово досліджувалось Вищим арбітражним судом, а пізніше – Вищим господарським судом.

Так, у п. 10 інформаційного листа Вищого арбітражного суду від 01.07.1996 №01- 8/241 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів» зазначено, що чинне цивільне законодавство надає кредиторові можливість уступити право вимоги кредитора іншій особі, а не право стягнення коштів за рішенням суду. Отже, кредитор може уступити право вимоги тільки до прийняття рішення судом.

Вищий господарський суд у своєму інформаційному листі від 20.10.2006 № 01-8/2351 на питання «Чи можливе процесуальне правонаступництво у разі наявності договорів переводу боргу, відступлення права вимоги?» відповів: «Процесуальне правонаступництво за змістом статті 25 ГПК України можливе внаслідок реорганізації підприємства чи організації, внаслідок чого господарський суд здійснює заміну відповідної сторони у справі її правонаступником. Якщо ж реорганізація підприємства чи організації – сторони у справі – не мала місця, то процесуальне правонаступництво, про яке йдеться у статті 25 ГПК України, неможливе».

Відповідно до п. 39 інформаційного листа ВГС від 18.03.2008 №01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» заміна кредитора в зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, в той час як відносини, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, не мають характеру цивільно-правових згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України, а управненою стороною в цих відносинах виступає не кредитор, а стягувач. Тому зазначена заміна є неможливою.

Отже, з огляду на норми чинного законодавства, відступлення права грошової вимоги на етапі виконання судового рішення є неможливим.

Крім цього, відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Натомість, ОСОБА_1 жодним чином не була повідомлена про заміну кредитора за кредитним договором № 014/6954/5/21285 від 22.01.2008, про що свідчать матеріали справи № 587/346/14-ц. Також відсутні докази передачі ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення у зобов'язанні. Адже, заявник надав суду лише копію договору про відступлення права вимоги № 170 від 29.03.2017 та копію Додатку № 1 до вказаного договору, де міститься загальний реєстр прав вимоги. Натомість, копія самого кредитного договору, права вимоги за яким, нібито, набуває новий кредитор, як і безпосередньо акт приймання-передачі документації та прав (про який згадується в самому договорі про відступлення права вимоги) в матеріалах справи відсутні.

Таким чино, заявником не надано ані суду, ані боржникові доказів законності та обґрунтованості заміни сторони виконавчого провадження за виконавчим листом № 2- 1123/09 виданим Сумським районним судом Сумської області. Тому підстави для задоволення заяви ТОВ «ФК «Інновація» про заміну сторони у виконавчому провадженні відсутні.

Керуючись ст. 378 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» про заміну сторони у виконавчому провадженні за правом грошової вимоги до ОСОБА_1.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити ухвалу суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Сумської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Дашутін