Постанова № 71311847, 20.12.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6005/17

Номер справи місцевого суду: 520/6015/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,

за участю секретаря Фабіжевської Т.С.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ «ДОМ», третя особа Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса 59Д» про захист прав споживача, -

встановила:

25 травня 2017 року позивач звернулась до суду з позовом та просила ухвалити рішення, яким: заборонити нечесну підприємницьку практику Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» (ідентифікаційний код 37476308, місцезнаходження: 65122, місто Одеса, вул. Академіка Вільямса, будинок № 59Д) з надання житлово-комунальних послуг споживачам у багатоквартирному будинку № 59Д по вулиці Академіка Вільямса в місті Одесі, з припиненням постачання цих послуг; стягнути з Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» (ідентифікаційний код 37476308, місцезнаходження: 65122, місто Одеса, вул. Академіка Вільямса, будинок № 59Д) на її користь матеріальну шкоду в розмірі тридцяти відсотків від загальної суми сплаченої відповідачу позивачем в рахунок отриманих житлово-комунальних послуг за весь період з 2011 року, а також моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Ухвалою суду від 26.05.2017 року подана заява була залишена без руху у звязку з тим, що позивачем в повному обсязі не був сплачений судовий збір.

У вказаній ухвалі позивачу надано строк для усунення зазначених недоліків до 06.06.2017 року однак, не пізніше трьох днів з дня отримання копії ухвали.

Копія ухвали суду від 26.05.2017 року про залишення позовної заяви без руху була отримана представником позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 26 травня 2017 року, про що свідчить його підпис на зворотній стороні супровідного листа.

30 травня 2017 року представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 звернулась до суду з поясненнями, в яких просить відкрити провадження у справі посилаючись на те, що її довірителька звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу.

Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_2 звернулась до суду апеляційної інстанції, в якій ставиться питання про скасування зазначеної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено наступні обставини.

25 травня 2017 року позивач звернулась до суду з позовом та просила ухвалити рішення, яким: заборонити нечесну підприємницьку практику Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» (ідентифікаційний код 37476308, місцезнаходження: 65122, місто Одеса, вул. Академіка Вільямса, будинок № 59Д) з надання житлово-комунальних послуг споживачам у багатоквартирному будинку № 59Д по вулиці Академіка Вільямса в місті Одесі, з припиненням постачання цих послуг; стягнути з Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» (ідентифікаційний код 37476308, місцезнаходження: 65122, місто Одеса, вул. Академіка Вільямса, будинок № 59Д) на її користь матеріальну шкоду в розмірі тридцяти відсотків від загальної суми сплаченої відповідачу позивачем в рахунок отриманих житлово-комунальних послуг за весь період з 2011 року, а також моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Ухвалою суду від 26.05.2017 року подана заява була залишена без руху у звязку з тим, що позивачем в повному обсязі не був сплачений судовий збір.

У вказаній ухвалі позивачу надано строк для усунення зазначених недоліків до 06.06.2017 року однак, не пізніше трьох днів з дня отримання копії ухвали.

Копія ухвали суду від 26.05.2017 року про залишення позовної заяви без руху була отримана представником позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 26 травня 2017 року, про що свідчить його підпис на зворотній стороні супровідного листа.

30 травня 2017 року представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 звернулась до суду з поясненнями, в яких просить відкрити провадження у справі посилаючись на те, що її довірителька звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Проте вимога майнового характеру не була уточнена, а від так, позовна заява містить порушення п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) в якій зазначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та ціну позову щодо вимог майнового характеру.

Окрім того, позивач посилався на те, що вона є споживачем, а від так звільнена від сплати судового збору, посилаючись на норми частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживача», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження, суддя керується Законом України «Про судовий збір», що визначає правові засади справляння судового збору, платників, обєкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору - за позовами, що повязані з порушенням їхніх прав.

Слід зазначити, що ЗУ Про судовий збір є спеціальним нормативно правовим актом, що регулює сплату судового збору, та прийнятий в часі пізніше порівняно з нормою ст. 22 ЗУ Про захист прав споживачів.

Закон України «Про судовий збір» має застосовуватися в редакції, яка діє на момент вчинення певної процесуальної дії.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі; позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, а також смертю фізичної особи; позивачі - у справах про стягнення аліментів ; позивачі - у справах щодо спорів, повязаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, повязаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно доЗакону України"Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні"; особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, повязаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги; позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення; громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб; інваліди Великої Вітчизняної війни та сімї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів; позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; виборці - у справах про уточнення списку виборців; військовослужбовці, військовозобовязані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, повязаних з виконанням військового обовязку, а також під час виконання службових обовязків; учасники бойових дій, Герої України - у справах, повязаних з порушенням їхніх прав; позивачі - у справах у порядку, визначеномустаттею 12Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"; фізичні особи (крім субєктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобовязань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоровю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою; позивачі - за подання позовів щодо спорів, повязаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно допунктів 19,20 частини першої статті 6Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не повязаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, повязаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно достатті 537Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору. Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України; органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчі органи міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та обєднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Отже, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

В рішенні Конституційного Суду України№ 12-рп/2013від 28 листопада 2013 року, яке є остаточним та обов'язковим до виконання на території України, також зазначено, що перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання позову, визначено у статті 5 Закону України «Про судовий збір» і цей перелік є вичерпним.

Оскількиспеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати є Закон України «Про судовий збір», то саме цей Закон підлягає застосуванню.

Аналогічна думка висловлена Верховним Судом України в ухвалах від 16.01.2016 року (справа№ 6-3084ц15), від 29.01.2016 року (справа№ 6-209ц16), від 03.02.2016 року (справа№ 6-228ц16), від 09.02.2016 року (справа№ 6-36ц16), від 01.03.2016 року (справа№ 6-484ц16).

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, у редакції яка діяла на момент винесення ухвали, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбаченихпунктами 1 і 2частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом. Постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через пятнадцять днів з дня їх прийняття.

Таким чином, суд першої інстанції зробив висновок про те, що у позивача відсутні пільги щодо сплати судового збору, а від так вона повинна сплачувати судовий збір за подання своєї позовної заяви на загальних підставах, передбачених Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, в редакції від 01.01.2017 року.

Однак колегія суддів повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції не може, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закон України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За правилами статей 79, пункту п'ятого статті 119, частини другої статті 297, частини другої статті 328, абзацу третього частини першої статті 358 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження) судовий збір належить до судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справ, які несуть сторони в судах усіх рівнів, зокрема при розгляді позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги чи заяви про перегляд судових рішень (Верховний Суд України).

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом № 3674-VI (стаття друга цього Закону).

Сплата судового збору особами, які звертаються до суду - це процесуальний обов'язок, який визначається нормами цивільного процесуального закону (ЦПК України) та Закону № 3674-VI. При цьому процесуальна норма частини другої статті 79 ЦПК України є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону № 3674-VI.

Об'єкти сплати судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону № 3674-VI.

Такими об'єктами є процесуальні документи, які особа подає до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга, заява про перегляд судового рішення тощо). Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється ( частина друга статті третьої цього Закону)

Стосовно документів, за подання яких судовий збір справляється, стаття 4 Закону України «Про судовий збір» установлює розміри ставок судового збору. При цьому розміри ставок судового збору так само залежать від характеристики об'єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (в деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб'єкта, який звертається до суду).

Пільги щодо сплати судового збору визначені статтею 5 Закону України «Про судовий збір». При цьому передбачені в цій статті особи, які мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абзаці першому частини першої статті 5 цього Закону.

Пункт сьомий статті п'ятої Закону № 3674-VI у первісній редакції передбачав звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, пов'язаними з порушенням їхніх прав.

Одночасно частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Разом з тим, від часу прийняття Закону України «Про судовий збір» до нього неодноразово вносилися зміни.

Найпомітніші зміни відбулися внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (далі - Закон № 484-VIII).

Законом № 484-VIII суттєво підвищено ставки судового збору, а також одночасно значно скорочено перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору (відповідно викладено в новій редакції і статті 4, 5 Закону України «Про судовий збір)».

Так, Законом № 484-VIII стаття п'ята викладена у новій редакції, відповідно до якої особи, які зазначені у цій статті звільняються від сплати судового збору у всіх судових інстанціях відповідно до зазначеного у ній переліку.

За змістом цієї норми Закону з переліку осіб, звільнених від сплати судового збору, такі особи як споживачі виключені.

Зазначений перелік є вичерпним щодо сплати судового збору у всіх судових інстанціях.

В рішенні Конституційного Суду України №12-рп/2013 від 28 листопада 2013 року, яке є остаточним та обов'язковим до виконання на території України, також зазначено, що перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання позову, визначено у статті 5 Закону України «Про судовий збір» і цей перелік є вичерпним.

Разом з тим зміни в чинній редакції частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав не внесено, а тому після набрання чинності Закону № 484-VIII спостерігається збіг темпоральної (часової) та змістовної (сутнісної) колізій правових норм одного й того ж рівня.

Так, Закон № 484-VIII є спеціальним законом у питаннях звільнення від сплати судового збору. Стаття п'ята цього закону передбачала безумовне звільнення від сплати судового збору споживачів, але внаслідок викладення статті 5 цього Закону в новій редакції згідно із Законом № 484-VIII споживачі на сьогодні відсутні в переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору у всіх судових інстанціях.

При цьому частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», який є спеціальним законом саме в цій сфері захисту прав споживачів звільняє споживачів від сплати судового збору за подання позову на захист своїх порушених прав

У постанові від 6 вересня 2017 року в справі № 359/3241/16-ц Верховний суд України з метою подолання змішаної колізії між частиною третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 4, 5 Закону України «Про судовий збір», прийшов до наступного висновку.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством і встановлює певні особливості судового захисту прав споживачів, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними до положень статті п'ятої Закону № 3674-VI, оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії ( об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій. У цьому Законі не йдеться про звільнення споживачів від оплати судового збору загалом за подання до суду будь-якої інстанції будь-якого з об'єктів справляння судового збору.

Разом з тим застосовувати частину третю статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» обов'язково слід у системному зв'язку з нормами статей 1 - 6 Закону № 3674-VI, тобто враховуючи характеристику об'єкта справляння судового збору та з урахуванням правил врегулювання темпоральної колізії, зокрема правила відповідно до якого пізніше прийнятий закон відміняє закон, який був прийнятий раніше.

Як уже зазначалося вище, статті 3 і 4 Закону № 3674-VI визначають, що об'єктом справляння судового збору є процесуальний документ - позовна заява, інша заява, апеляційна, касаційна скарги, заява про перегляд судового рішення Верховним Судом України тощо. Розмір ставки судового збору так само залежить передусім від об'єкта справляння судового збору.

Аналізуючи норму частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у її системному зв'язку з положеннями статей 1 - 6 Закону № 3674-VI, зокрема статті п'ятої зазначеного закону в редакції Закону № 484-VIII, слід дійти до висновку, що споживач, право якого порушене і який у зв'язку саме з цим подає позов, відповідно до статті 22 Закону № 3674-VI, звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, та має обов'язок щодо сплати судового збору при вчинені відповідних дій у всіх інших судових інстанціях та у Верховному Суді України.

Оскільки споживач не звільняється від сплати судового збору за подання до суду інших документів, як окремих об'єктів справляння судового збору, зокрема апеляційної, касаційної скарг, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України, то у таких випадках він зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі ставки, визначеної відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Вказана правова позиція та висновок міститься також у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року в справі № 711/2731/16-ц.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права .

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом. Постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через пятнадцять днів з дня їх прийняття.

За таких обставин, враховуючи правову позицію Верховного суду України, посилання позивача на те, що вона є споживачем, а тому звільнена від сплати судового збору, за нормами частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживача», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, повинно було прийматись до уваги судом першої інстанції.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд на зазначені норми закону уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу з підстав не надання до суду документів на підтвердження сплати судового збору у належному розмірі, але не зважаючи на це, суд першої інстанції обґрунтовано повернув позовну заяву у звязку з не усуненням інших недоліків, які зазначені в ухвалі суду від 25 травня 2017 року, а саме у позовній заяві не зазначено яку саме грошову суму у відшкодування матеріальної шкоди позивачем заявлено до стягнення з відповідача та не визначено у позові ціну позову щодо вимоги майнового характеру про відшкодування матеріальної шкоди.

Тобто позивачем та її представником недоліки поданої заяви, які зазначені в ухвалі суду від 26 травня 2017 року, не усунуті, позивачем не була уточнена вимога майнового характеру, а відтак позовна заява містила порушення п. 3, 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України (в редакції, яка була чинна на момент подання позовної заяви), в якій зазначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та ціну позову щодо вимог майнового характеру.

Наслідки не усунення недоліків поданої заяви, а саме, що у разі не усунення недоліків заява буде вважатися неподаною і повернута, були розяснені позивачеві та його представникові в ухвалі суду від 26 травня 2017 року.

У звязку з чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем та її представником недоліки поданої заяви зазначені в ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 26 травня 2017 про залишення позовної заяви без руху, станом на 31 травня 2017 року не усунуті, ухвала суду належним чином не виконана.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апелянт не довела обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують наведені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381 384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за розгляд апеляційної скарги на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року у розмірі 320 гривень на рахунок апеляційного суду Одеської області: Отримувач: УК у м.Одесі/Малиновськ. р-н/22030101; Код ЄДРПОУ: 38016923; МФО 828011; Банк отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області; Р/р 31214206780007; Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_5

Повне судове рішення складено 28.12.2017 р.