Рішення № 71309251, 07.12.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/11996/17

Провадження №2/521/4568/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді – Плавича І.В.,

при секретарі – Дукіній Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Теплопостачання міста Одеси» про зобов’язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до КП «Теплопостачання міста Одеси» про зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своєї позиції та пояснюючи підстави звернення до суду позивач посилався на ті обставини, що він є власником квартири АДРЕСА_1, своєчасно і у повному обсязі оплачував послуги з подачі тепла, що надаються КП «Теплопостачання міста Одеси». Але при цьому ОСОБА_1 свідчить, що послуга з подачі гарячої води ним як споживачем не отримується, однак, не зважаючи на викладене КП «Теплопостачання міста Одеси» нараховується заборгованість.

Із наявністю такої заборгованості ОСОБА_1 не згодний, дії КП «Теплопостачання міста Одеси» вважає неправомірними, у зв’язку з чим звернувся з даним позовом до суду, в якому просив зобов’язати КП «Теплопостачання міста Одеси» зняти всі вимоги до ОСОБА_1 з оплати гарячої води, починаючи з 01 січня 2017 року.

Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання з’явився, заявлені вимоги підтримав, просили суд позов задовольнити.

Представник КП «Теплопостачання міста Одеси» у відкрите судове засідання не з’явився, підприємство повідомлялось судом про розгляд цивільної справи, причини неявки представника суду не відомі, але від сторони надійшли письмові заперечення проти позову.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги обставини спору та пояснення сторін, дослідивши представлені письмові докази, надавши належну правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами по справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні заявлених позовних вимог належить відмовити – виходячи з наступного.

Під час розгляду справи і на підставі наявних доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказана квартира підключена до інженерних мереж теплопостачання, ОСОБА_1 є споживачем відповідних послуг, що надаються КП «Теплопостачання міста Одеси», згідно особового рахунку №2480025068.

При цьому за період з 01 січня 2017 року по квартирі сформувалась заборгованість за наданими послугами, яку позивач ОСОБА_1 вважає нарахованою заборгованістю за гарячу воду.

Як випливає з акту №1 від 01 грудня 2016 року, складеного комісією ЖБК «Приморський-1», в квартирі АДРЕСА_1 труба подачі гарячої води до квартири заглушена без можливості її використання, локально, що не завдає шкоди з подачі гарячого водопостачання іншим користувачам.

ОСОБА_1 правомірності нарахування відповідної заборгованості не визнає та свідчить про відсутність укладеного договору між сторонами.

Надаючи правовідносинам, що виникли між сторонами по справі належну правову оцінку, суд звертає увагу, що згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

В силу ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі Типового договору.

Згідно ст. 68 Житлового кодексу УРСР, Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених Кабінетом Міністрів України від 08 жовтня 1992 року, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов’язок споживача комунальних послуг щомісячно вносити плату за комунальні послуги.

На підставі ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов’язок виконавця послуг підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

При цьому, обов’язок власника квартири укласти договір про надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщенням житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року.

Виходячи з викладеного, відмова або зволікання з укладенням такого договору та несплата за надані послуги є порушенням законодавства. Необхідність укладення договору передбачена законом і його укладення визначено як обов’язок, а не право сторін. Такий юридичний висновок сформульований ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа №6-6651св.12), де зазначено, що відсутність письмового договору не може бути підставою для звільнення від сплати вартості отриманих послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території.

Як передбачає ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 319 ч.ч.1,2,4,5 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов’язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

При цьому, згідно ст. 322 ч.1 ЦК України, власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з викладеного, ОСОБА_1 зобов’язаний утримувати відповідне майно, що включає в тому числі і оплату комунальних послуг.

Згідно ст. 67 ЖК УРСР, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Ураховуючи сутність спору суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджено типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

ОСОБА_2 надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, в тому числі, визначено порядок перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг.

Так, у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв’язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі. У повідомленні зазначається прізвище, ім’я та по батькові, точна адреса проживання споживача, а також найменування виду неналежно наданої або ненаданої послуги. Повідомлення споживача незалежно від його форми (усна або письмова) обов’язково реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів. Представник виконавця зобов’язаний повідомити споживачеві відомості про особу, яка прийняла повідомлення (прізвище, ім’я та по батькові), реєстраційний номер повідомлення та час його прийняття (пункт 33).

Представник виконавця, якому відомі причини неналежного надання або ненадання послуги, зобов’язаний невідкладно повідомити про це споживача та зробити відповідну відмітку в журналі реєстрації заявок, що є підставою для визнання виконавцем факту неналежного надання або ненадання послуг (пункт 34). Представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов’язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен з’явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку (пункт 35).

У разі незгоди з результатами перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг споживач і виконавець визначають час і дату повторної перевірки, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представник об’єднання споживачів. За результатами повторної перевірки складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (його представником), представником виконавця, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником об’єднання споживачів. За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком 2. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця (пункти 36, 37). Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій згідно з додатком 3. Виконавець зобов’язаний розглянути такий акт-претензію і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причини такої відмови. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Спори щодо задоволення претензій споживачів розв’язуються у суді. Споживач має право на досудове розв’язання спору шляхом задоволення пред’явленої претензії.

З урахуванням відповідних доводів сторони позивача суд встановив, що споживач ОСОБА_1 до постачальника КП «Теплопостачання міста Одеси» для здійснення перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг не звертався, відомостей, що б свідчили про складенні актів-претензій або ігнорування таких вимог споживача з боку постачальника суду не надано.

Як встановлює ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи зокрема щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Процесуальний закон зобов’язує суд розглядати цивільні справи не інакше як за зверненням особи, виключно в межах заявлених вимог та суд не вправі на власний розсуд виходи за рамки цих вимог чи змінювати осіб, до яких такі вимоги заявлено (статті 11, 33 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України). Однак згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відтак, суд не може погодитись із доведеністю вимог ОСОБА_1, у зв’язку з чим відмовляє в задоволенні даного позову. У зв’язку з цим, стягнення понесених та документально підтверджених судових витрат сторони позивача з відповідача присудженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,–

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до КП «Теплопостачання міста Одеси» про зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: