Постанова № 71307581, 26.12.2017, Апеляційний суд Київської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівтранс» про стягнення заробітної плати в нічний час та вихідної допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівтранс» та з урахуванням уточнених вимог у відповідності до норм ст. 108 КЗпП України просив суд стягнути з відповідача на його користь: 9000,40 грн. доплати за роботу в нічний час за період з 22 травня 2015 року по 04 травня 2017 року; 301,20 грн. – донараховану суму відпускних за період з червня 2015 року по травень 2016 року; 303,83 грн. – донараховану суму компенсації за невикористану відпустку за період з червня 2016 року по квітень 2017 року; 12071,82 грн. вихідної допомоги при звільненні; середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 04 травня 2017 року по день фактичного розрахунку, виходячи із середньоденного заробітку 187,16 грн за один робочий день. Також просив зобов’язати ТОВ «Обухівтранс» подати до Пенсійного фонду України уточнені дані про його заробітну плату за період з 22 травня 2015 року по 04 травня 2017 року.

Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що з 22 травня 2015 року по 04 травня 2017 року він працював у ТОВ «Обухівтранс» на посаді контролера з перевірки транспортних засобів. Тривалість його зміни тривала 11 годин, в тому числі 7 годин роботи в нічний час. Його робота в нічний час не оплачувалася у підвищеному розмірі, у зв"язку з чим він вважає, що загальна сума недоплати за роботу в нічний час становить 9000,40 грн.

Також позивач зазначив, що при звільненні відповідачем йому не виплачено вихідну допомогу у розмірі не менше трьох середньомісячних зарплат, що передбачено ст.44 КЗпП України, що значно зменшило розмір середньоденної заробітної плати в розрахунковому періоді (травень 2015 року – квітень 2017 року) для призначення допомоги по безробіттю, та матиме негативний вплив на нарахування пенсії у 2018 році.

04 травня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявами про нарахування йому заробітної плати за роботу в нічний час та про звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України, однак, відповіді на заяву про нарахування заробітної плати за роботу в нічний час позивач так і не отримав та не провів належного з ним розрахунку із врахуванням вимог ст. 44 КЗпП України, тому просив у судовому порядку вирішити вказаний спір, стягнувши з відповідача зазначені вище кошти.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування та неправильність встановлення судом обставин, порушення застосування судом норм законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, позивач вважає, що судом проігноровано його доводи щодо належної оплати його роботи в нічний час та не проведення роботодавцем відповідних виплат передбачених ст. 44 КЗпП України при його звільненні.

При апеляційному розгляді позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, стягнувши з відповідача зазначені у позові суми не виплаченої заробітної плати та вихідної допомоги.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечив щодо доводів апелянта, вважав рішення суду першої інстанції таким, що постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Посилання позивача на порушення норм трудового законодаства при нарахуванні та виплаті йому заробітної плати вважає необґрунтованими, оскільки, проведений з позивачем розрахунок при звільненні здійснено своєчасно та у повному обсязі.Просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, згідно ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що з 21 травня 2015 року по 04 травня 2017 року ОСОБА_2 працював у ТОВ «Обухівтранс» на посаді контролера з технічного стану транспортних засобів та за сумісництвом охоронником.

04 травня 2017 року позивач звернувся до ТОВ «Обухівтранс» із заявами, в яких просив провести нарахування заробітної плати за роботу в нічні години з 22 травня 2015 року по 04 травня 2017 року та звільнити його з роботи за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України із проведенням повного розрахунку.

4 травня 2017 року ТОВ «Обухівтранс» припинило трудові відносини з ОСОБА_2 на підставі ст. 38 КЗпП України.

Після чого, 02 червня 2017 року ТОВ «Обухівтранс» надало відповідь позивачу за №119, та повідомило, що згідно до вимог ст. 47 КЗпП в день звільнення - 04 травня 2017 року, йому було видано належно оформлену трудову книжку і проведено розрахунок у передбачений законом строк та підстав для здійснення додаткових виплат (проведення перерахунків) не вбачається.

Відповідно до довідки ТОВ «Обухівтранс» від 25 липня 2017 року № 168, ОСОБА_2 було звільнено з посади контролера з технічного стану транспортних засобів - 04 травня 2017 року, при звільненні з ним проведено розрахунок у повному обсязі, заборгованість по заробітній платі - відсутня.

Згідно копії довідки ТОВ «Обухівтранс» № 187 від 18 серпня 2017 року, ОСОБА_2 був прийнятий у ТОВ «Обухівтранс» 21 травня 2015 року на посаду контролера з технічного стану транспортних засобів з окладом 2210,00 грн. та з доплатою за сумісництво охоронника у розмірі 578,00 грн., згідно діючого на той час штатного розкладу. В послідуючому, згідно змін до штатного розкладу від 01 січня 2015 року оклад був змінений на 2260,00 грн. з доплатою за сумісництво охоронника в в розмірі 578,00 грн. Згідно штатного розкладу на 01 січня 2016 року посадовий оклад контролера з технічного стану транспортних засобів був змінений на 2610,00 грн. з доплатою за сумісництво охоронника у розмірі 670,00 грн., а згідно штатного розкладу на 01 січня 2017 року посадовий оклад контролера з технічного стану транспортних засобів був змінений на 2870,00 грн. з доплатою за сумісництво охоронника у розмірі 735,00 грн.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позивачем не доведено та не надано доказів на підтвердження того, що роботодавець допустиив порушення норм трудового законодаства, а саме не здійснив виплат за роботу у нічний час.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим виходячи з наступних обставин.

Так, з матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, той факт, що позивач у справі - ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із відповідачем у справі ТОВ «Обухівтранс» та працював на посаді контролера з технічного стану транспортних засобів, що підтверджується наказом №000000002-000265 від 21 травня 2015 року, копією трудової книжки ( а.с. 8,9, 46).

4 травня 2017 року наказом директора ТОВ "Обухівтранс" №00000000011-00265 про припинення трудового договору ОСОБА_2 був звільнений з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України на підставі поданої заяви (а.с.49, 50).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається із довідки виданої ТОВ "Обухівтранс" від 25 липня 2017 року №168 контролер з технічного стану транспортних засобів ОСОБА_2 звільнений з посади 04 травня 2017 року, в день звільнення з ним проведений повний розрахунок. ( а.с. 26).

Перевіряючи доводи апелянта щодо порушення роботавцем норм трудового законодаства щодо оплати роботи в нічний час колегія суддів виходить з наступного.

Так, статтями 50, 54 КЗпП України передбачено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Відповідно до ст. 108 КЗпП України, робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

При роботі у нічний час установлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої і частина третя статті 51 КЗпПУ).

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною у тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема, у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму ВС України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при вирішенні спорів про доплату за роботу у нічний час судам належить виходити з положень статей 54, 108 КЗпП та враховувати, що нічним вважається час із 10-ї години вечора до 6-ї години ранку, робота в такий час має оплачуватись роботодавцем у підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою, регіональною угодами або колективним договором, але в будь-якому разі не нижче від 20 відсотків тарифної ставки (окладу) працівника за кожну годину. Оплата в зазначеному розмірі провадиться незалежно від того, скільки годин робочого часу припадає на нічний час.

Як вбачається зі змісту колективного договору, укладеного між представниками трудового колективу та відповідачем, сторони визначили режим роботи, тривалість робочого часу та оплату праці (а.с.140-141).

Відповідно до п. 5.1, 5.2 Договору тривалість робочого часу працівників власника складає 40 годин на тиждень. Встановлено режим, який зобов’язуються виконувати всі працівники: початок роботи – 08:00 год., закінчення роботи – 17:00 год., у п’ятницю з 08:00 год. до 15:45 год., перерва для відпочинку з 12:00 год. до 12:45 год., вихідні дні – субота і неділя.

Відповідно до п. 3.7. Договору, власник встановлює своїм працівникам доплату до заробітної плати за суміщення посад – у розмірі до 50% посадового окладу за основною роботою з використанням на цю мету до 100% посадового окладу відсутнього працівника; виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника у зв’язку із хворобою в розмірі 75% посадового окладу за основною роботою з використанням на цю мету до 100% посадового окладу відсутнього працівника; робота у святкові, не робочі та вихідні дні може компенсуватися за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Згідно табелів обліку використання робочого часу, розрахункових листків, вбачається, що позивач за період з 21 травня 2015 року по 04 травня 2017 року, отримував заробітну плату відповідно відпрацьованого часу згідно табелів обліку використаного робочого часу (а.с.56-105).

Разом з тим, при розгляді справи встановлено, що наказом директора ТОВ "Обухівтранс" №23/1-к від 21 травня 2015 року на контролера з технічного стану автотранспортних засобів ОСОБА_2 з 21 травня 2015 року покладено виконання обовязків охоронника з 10-00 вечора до 06-00 годин ранку з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу в розмірі 578 грн. ( а.с. 212 ).

Однак, позивач у справі ОСОБА_2 заперчив щодо надання згоди на виконання вказаної роботи - охороника та пояснив, що вказані обов'язки на нього покладені без його згоди і він їх фактично не виконував, а здійснював свої обов"язки контролера у вказаний час. При цьому не заперечив щодо отримання вказаних у розрахункових листах доплат.

Згідно до ст. 4 ч.2 Європейської конвенції з прав людини - ніхто не може бути примушений виконувати примусову чи обовязкову працю.

Статтею 43 Конститції України кожен має право на працю, що виключає можливість зароюбляти собі на життя працею, яку вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Оскільки, при апеляційному розгляді встановлено, що позивач у справі заяв на виконання роботи охороника ТОВ "Обухівтранс" не писав, заперечує свою згоду на виконання цієї роботи , не ставив свій підпис на наказі від 21 травня 2015 року №23/1, тому колегія суддів вважає, що вказані виплати, за роботу проведенні підприємством повинні бути віднесенні саме за виконувану ним роботу контролера з технічного стану автотранспортних засобів та оскільки такі роботи ним виконувалися в нічний час, така робота повинна бути оплачена з врахуванням вимог ст. 108 КЗпП України в підвищеному розмірі, але не менше 20% тарифної ставки (окладу) працівника за кожну годину.

З наданого відповідачем розрахунку вбачається, що проведені піджприємством доплати ( як охоронику) перевищують розмір доплат що отримував би позивач згідно до норм ст. 108 КЗпП України, тому суд перешої інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку про не доведенність позивачем своїх позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при звільненні відповідачем з ОСОБА_2 розрахунок проведено у повному обсязі і на момент розірвання договірних відносин немає перед ним заборгованості по заробітній платі, виплаті вихідної допомоги при звільненні, оскільки оплата його роботи проводились у повному обсязі, згідно відпрацьованого часу, на підставі відомостей, що містяться в матеріалах справи.

Безпідставними, на думку колегії суддів, є доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення відповідачем норм ст. 44 КЗпП України, в частині не не виплати проведення йому вихідної допомоги при звільненні, оскільки відповідно до наказу директора ТОВ "Обухівтранс" №00000000011-00265 від 4 травня 2017 року про припинення трудового договору ОСОБА_2 був звільнений з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, на підставі поданої заяви, а не внаслідок порушення роботодавцем вимог трудового законодаства . Вказаний наказ позивачем в цій частині не оспоренний та є чинним.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищезазначеного та оцінюючи встановлені обставини і докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно встановив обставини справи із належним дослідженням допустимих доказів, які свідчать про не доведеність вимог позивача. Апелянтом не надано до суду достатніх доказів щодо неправомірності висновку суду першої інстанції, тому колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 43 Конституції України , ст.ст. 50, 54, 108, 116 КЗпП України, ст.ст. 368,374,375, 381, 382- 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

ОСОБА_5