Вирок № 71306440, 27.12.2017, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/5693/17

Провадження № 1-кп/362/408/17

ВИРОК

Іменем України

27.12.2017 Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Корнієнка С.В., з участю секретаря Вакуленко О.О., прокурора Гайдука М.В., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника потерпілого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017110000000348 від 28.06.2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого головним інженером ТОВ «ПМК-10», зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

в с т а н о в и в :

28.06.2017 близько 06 годин 15 хвилин ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись в напрямку м.Києва, по 72км+800м автодороги «Київ-Одеса» на території Васильківського району Київської області, а саме на ділянці дороги, де проходять ремонтні роботи та встановлено дорожній знак 3.29, що обмежує швидкість до 50 км/год, в порушення вимог п. 2.3б Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002, відповідно до якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, у звязку з чим перевищив максимально дозволену швидкість та здійснював рух із швидкістю 51...55 км/год, цим самим порушуючи вимоги пункту 12.9 б) Правил дорожнього руху, відповідно до якого «водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4- 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил», в порушення вимог розділу 34 «Дорожня розмітка», де вказано, що «Горизонтальна розмітка має таке значення: 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється», перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка розділяє протилежні смуги руху і яку перетинати забороняється, цим самим виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення із автомобілем «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, який рухався на зустріч.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 202 від 29.07.2017: смерть ОСОБА_6 настала від поєднаної тупої травми голови, тулуба та кінцівок з кровопідтоками і саднами обличчя, тулуба та кінцівок, крововиливами в мякі тканини в області пошкоджень, крововиливом під мякі оболонки головного мозку, лінійно-ламаним переломом кісток склепіння та основи черепа, прямими і конструктивними переломами ребер зліва та справа з розривами пристінкової плеври, забоями і розривами плеври і тканини легень, забоєм і розривом правого шлуночка серця, розривом правого грудинно-ключичного зєднання, двома повними розривами аорти в області дуги і грудного відділу, розривом капсули і тканини печінки, розтрощенням нижнього полюса селезінки, відкритим уламковим переломом обох кісток лівого передпліччя, що ускладнилося розвитком зовнішньої і внутрішньої кровотечі.

Указана травма кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, являється безпосередньою причиною смерті, виникла незадовго до настання смерті ОСОБА_6, в результаті впливу в указані частини тіла потерпілого масивних тупих предметів.

Можливість утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 в строк та при обставинах вказаних в постанові не виключається.

Грубе порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3б), 12.9 б), розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху України перебуває у прямому причинному звязку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_6

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю, та підтвердив, що при керуванні 28.06.2017 року автомобілем марки «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив Правила дорожнього руху та допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, який внаслідок ДТП помер. У скоєному він щиро кається та просить суворо не карати. Заподіяні збитки потерпілим відшкодував.

Суд визнав за можливе, відповідно до положеньст. 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ні ким не оспорюються, проти чого не заперечують прокурор і обвинувачений, правильно розуміючи зміст даних обставин,і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції.

Учасникам процесу розяснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає, що органи досудового розслідування правильно кваліфікували дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6, оскільки в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчинення якого обвинувачується особа, мало місце, що діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і що у вчиненні цього кримінального правопорушення винен, саме, обвинувачений ОСОБА_1

Обставинами, які помякшують покарання обвинуваченогоОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України,суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриття злочину та добровільне відшкодування шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Крім того, обираючи обвинуваченому міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, що, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, наявність помякшуючих та відсутність обтяжуючих обставин.

Зокрема, суд враховує, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, ставлення до нього потерпілих.

З урахуванням наведеного, щирого каяття обвинуваченого, відшкодування матеріальної шкоди, думки потерпілих, та приймаючи до уваги, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для обвинуваченого буде покарання у виді хоча й позбавлення волі, передбаченого санкцією ч.2 ст.289 КК України, але зі звільненням від його відбування та встановленням їй іспитового строку, з позбавленням права керувати транспортними засобами.

В процесі судового розглядуобвинувачений ОСОБА_1 дав згоду на застосування щодо ньогоЗакону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, зазначивши це в останньому слові.

Суд, заслухавшиобвинуваченого, захисника, та прокурора, який не заперечував проти застосування Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року,приходить до наступного:

Відповідно до ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів. Амністія не застосовується до осіб, визначених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та осіб, визначених у ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Відповідно до частини восьмої ст.10 Закону України «Про амністію в 2016 році» застосування амністіїне допускається,якщо засудженийзаперечує проти цього.

Стаття 13 Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачає, що дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набранням ним чинності включно.

Законом України «Про застосування амністії в Україні» ст.3 ч.2 передбачено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акту амністії, що усуваєзастосування покаранняза вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Законом України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, а саме, ст.1 постановлено про звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не повязаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно достатті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили:

в) не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Засуджений ОСОБА_1 має неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про народження від 02.12.2005 року, виданого Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області, серія 1-ЖД №018573 та неповнолітню доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується свідоцтвом про народження від 18.07.2013 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м.Києві, серія І-БК №352796, та відповідно до довідок не позбавлених відносно них батьківських прав, а тому підпадає під дію Закону України «Про амністію у 2016 році».

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 до вступу в законну силу ЗУ «Про амністію у 2016 році» вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, який, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким, але необережним, має двох неповнолітніх дітей, в судовому засіданні просив застосувати до нього амністію та був ознайомлений з наслідками її застосування, суд вважає, що засуджений підлягає звільненню від відбування як основного так і додаткового покарання, на підставі акту амністії.

Вирішуючи питання про заявлений потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цивільний позов до ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Країна», суд приходить до натсупного.

Згідно ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Враховуючи, що 26.12.2017 року до суду надійшла заява потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відмову від заявленого позову до ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, оскільки ним було добровільно відшкодовано 180000 грн., то в даній частині предявленого позову провадження слід закрити, решту позовних вимог залишити без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.349, 368, Глави 29, ст.395 КПК України, Законом України «Про амністію у 2016 році»від 22.12.2016 року,суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3(три) роки.

Відповідно до положень ст.ст.75,76 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк випробування тривалістю 3 (три) роки, з зобовязанням повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, та не виїжджати за межі України без погодженняз уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту проголошення вироку з «27» грудня 2017 року.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з позбавлення права керування транспортними засобами, на підставіп.в ст.1 Закону України "Про амністію у 2016році"від 22 грудня 2016 року.

Провадження в частині предявленого цивільного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди закрити, решту вимог цивільного позову про стягнення витрат на поховання і моральної шкоди з ПАТ «Страхова компанія «Країна» залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави за залучення експертів та проведення інженерно-транспортної експертизи №12-1/1347 від 25.09.2017 року, інженерно-транспортної експертизи №12-1/1344 від 15.09.2017 року, інженерно-транспортної експертизи №12-1/1346 від 19.09.2017 року, інженерно-транспортної експертизи №12-1/1398 від 21.09.2017 року, інженерно-транспортної експертизи №12-1/1489 від 11.09.2017 року та інженерно-транспортної експертизи №12-1/1487 від 05.09.2017 року Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України відповідно 2226,60 грн., 1484,40 грн., 1731,80 грн., 1237,00 грн., 1731,80 грн. та 1484,40 грн. а всього 9896,00 грн.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Копію вироку негайно вручити ОСОБА_1 та прокурору.

Суддя Корнієнко С.В.