Рішення № 71306419, 27.12.2017, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/5329/17

Провадження № 2/362/2637/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2017 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Корнієнка С.В., при секретарі Лагуті І.А.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна про визнання договору дарування будинку недійсним та скасування державної реєстрації,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просив визнати договір дарування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 03 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1244 недійсним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н.М. від 03.03.2017 року № 34141193 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 14 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач свою заяву підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав, не заперечував щодо його задоволення.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна в судове засідання не з'явився, подавши до суду письмову заяву про слухання справи за його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ч.1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, інші актам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 202, ч. З ст. 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який необхідно установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування та з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Згідно з положеннями ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається з положень ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна сторона зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У відповідності до положень ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюється законами.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Згідно з положеннями п.24 постанови Пленуму Верховного Суд України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-1873 цс16, у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 25 лютого 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб 25 лютого 2012 року (а.с. 9).

З свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 04 грудня 2012 року вбачається, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №340 від 04 грудня 2012 року (а.с. 10).

Відповідно до договору купівлі продажу житлового будинку від 30 березня 2013 року ОСОБА_7 передає у власність (продає), а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 приймають у власність (купують) житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.26-27).

Згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1823474 від 30.03.2013 року власником ? частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,0679 га є ОСОБА_1 (а.с.28).

З договору дарування ? житлового будинку від 03 березня 2017 року ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_2 прийняв у дар належну ОСОБА_3 ? частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з розписки від 29.10.2016 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі еквівалентної 29000 доларів США за ? будинку та земельної ділянки, що належить йому на паві спільної часткової власності за адресою: АДРЕСА_1 у повному обсязі.

Згідно розписки 15.03.2017 року ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 12500 доларів США та повернути дану суму не пізніше 15 квітня 2017 року.

Враховуючи, що у судовому засіданні на підставі зібраних по справі доказів установлено, що договір дарування є удаваним та приховує собою договір купівлі продажу, а також ту обставину що відчуження будинку грубо порушило законні права позивача, зокрема її переважне право перед іншими особами на його купівлю, суд вважає за необхідне визнати вказаний договір дарування недійсним.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 259, 263-264, 273 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 - задоволити.

Визнати договір дарування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 03 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1244 недійсним.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н.М. від 03.03.2017 року № 34141193 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Крім того, у відповідності до Розділу ХІІ Перехідних положень п. 15.5) апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду Київської області або через Васильківський міськрайонний суд Київської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Корнієнко С.В.