Постанова № 7130598, 03.03.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2009 р. № 5/140 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючий суддяМуравйов О.В.

суддіПолянський А.Г.

Фролова Г.М.

розглянувши

касаційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.2008 р.

у справі№ 5/140 господарського суду Кіровоградської області

за позовомСвітловодського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі управління за використанням та охороною земель у Кіровоградській області

до1.Світловодської міської ради

2.СПД-ФО ОСОБА_1

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та про скасування акту

За участю представників сторін:

позивачів не з'явились,

відповідача 1- не з'явились,

відповідача 2- не з'явились,

прокуратури Івченко О.П. посв. № 194

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2008 р. (суддя Змеул О.А.) позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.12.2005 року та про зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 1500,0 кв. м, яка розташована АДРЕСА_1 2, територіальній громаді міста Свтловодськ, залишено без задоволення. За позовною вимогою про скасування Державного акта на право власності на земельну ділянку серія КР № 069908 від 30.06.2007 року провадження в справі припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.2008 р. (судді Логвиненко А.О., Головко В.Г., Мороз В.Ф.) рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2008 р. змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про скасування державного ак-ту на право власності на земельну ділянку від серія КР № 069908 від 30.06.2006 р. Позов прокурора задовольнити. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений 24.12.2005р. між територіальною громадою м. Світловодська в особі міського голови Волкова В.М. та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 Зобовязати Світловодську міську раду (27502 м. Світловодськ, вул. Леніна,14 код ЄДРПОУ 23231432) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) повернути одне одному все отримане на виконання договору. Стягнути з Світловодської міської ради державне мито у сумі 509 грн. та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, СПД-ФО ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.12.2005 року, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Сторони не скористались наданим процесуальним правом участі у суду касаційної інстанції.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надходило.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2005 р. Світловодською міською радою було прийнято рішення про продаж ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1 500 м2 АДРЕСА_1 для розміщення кафе, АГЗС та пункту технічного обслуговування автомобілів.

24.12.2005 р. між відповідачами укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки та 30.06.2006р. ОСОБА_1 видано відповідний акт на право власності на земельну ділянку.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову було мотивовано тим, що у позовній заяві не було зазначено підстав для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.12.2005 року, укладеного відповідачами недійсним. Рішення сорокової сесії четвертого скликання Світловодської міської ради від 15.11.2005 року № 1164 "Про продаж земельної ділянки підприємцеві несільськогосподарського призначення площею 1 500 м2 АДРЕСА_1 для розміщення кафе, АГЗС та пункту технічного обслуговування автомобілів, яке є підставою для укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки, не скасовано в судовому порядку та є чинним. Також суд зазначив, що оскільки управління з контролю за використанням та охороною земель не має повноважень власника спірної земельної ділянки, а здійснює функції лише з контролю, то права управління не можуть бути порушені внаслідок укладення спірного договору купівлі - продажу земельної ділянки, а законодавчими актами України не передбачено право цього державного органу на звернення до суду.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Указом Президента України "Про вдосконалення системи державного управління земельними ресурсами та контролю за їх використанням і охороною" від 19 серпня 2002 року № 720 встановлено, що одним із пріоритетних завдань органів виконавчої влади при здійсненні ними заходів, пов'язаних із реформуванням земельних відносин, є забезпечення належного контролю за використанням і охороною земель, додержання вимог земельного законодавства та запобігання правопорушенням. Кабінету Міністрів України доручено вирішити питання щодо утворення у складі Державного комітету України по земельних ресурсах державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель як урядового органу державного управління.

На виконання зазначеного Указу Президента України постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1958 у складі Державного комітету по земельних ресурсах утворено Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель як урядовий орган державного управління та затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель.

Відповідно до статті 6 зазначеного Закону до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать:

а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання; розміщення, проектування, будівництва та введення в дію об'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; виконання комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур'янами, чагарниками та дрібноліссям; дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель; дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень і межових знаків; додержання встановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; додержання строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю;

б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; обмеження або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у тому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земельного законодавства України; припинення будівництва та експлуатації об'єктів у разі порушення вимог земельного законодавства України до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків; припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону;

в) одержання в установленому законодавством порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;

г) видачі спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до затверджених в установленому законом порядку проектів;

ґ) участь у розробці нормативно-правових актів з питань державного контролю за використанням та охороною земель;

д) вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам;

е) вирішення інших питань відповідно до закону.

Крім того, відповідно до приписів пункту 3 Положення в якому визначені основні завдання Управління до яких, зокрема, віднесено: дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами земельного законодавства; дотримання встановленого порядку набуття і реалізації права на землі водного і лісового фонду; використання земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотримання законодавства у процесі укладання цивільно-правових угод; надання у користування, передачі у власність, вилучення (викуп) земельних ділянок; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель; своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення тощо.

За таких обставин, місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність права управління за використанням та охороною земель у Кіровоградській області на звернення з відповідним позовом до суду.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідний позов прокурором був поданий в інтересах держави, та ним зазначено в чому полягає порушення саме інтересів держави, а не органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно ст. 127 ЗК України (в редакції, що діяла на час укладення спірного договору) продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Колегія суддів відзначає, що апеляційним господарським судом правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача-2 на рішення Світловодського міськрайсуду від 22.04.2005 р. про визнання за ОСОБА_1 права власності на обєкт нерухомості (а.с.47), оскільки відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, на ділянці розташований лише один обєкт нерухомості з площею забудови 58,26м2 (а.с.46), а площа спірної земельної ділянки складає 1500м2, яка не зайнята іншими обєктами нерухомості.

Статтею 134 ЗК України (в редакції, що діяла на час укладення спірного договору) визначено, що земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу виключно на конкурентних засадах (земельні торги).

За таких обставин, апеляційним судом зроблений обґрунтований висновок про те, що спірна земельна ділянка могла бути продана лише на конкурентних засадах, а договір купівлі-продажу було укладено в супереч вимогам ст. 127, 134 ЗК України, що є підставою для визнання спірного договору недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Також колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанції щодо припинення провадження у справі в частині скасування акту на право власності на земельну ділянку, з урахуванням Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/164у від 18.03.2008 р., оскільки документи, які посвідчують право власності на земельну ділянку не можуть виступати предметом спору.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і обєктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в звязку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.ст. 85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутнього представника прокуратури оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.2008 року у справі № 5/140 залишити без змін.

Головуючий суддя Муравйов О.В.

Судді Полянський А.Г.

Фролова Г.М.