Рішення № 71305855, 26.12.2017, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14225/17

2/357/4270/17

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Дмитренко А. М. ,

при секретарі – Боженко Т. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 05.05.2014 року звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 19.04.2006 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого позичальнику надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 21,96 % річних, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між нею та банком договір, позичальник зобов’язувалася погашати своєчасно заборгованість за кредитом та відсотками, але своїх зобов’язань не виконала, станом на 31.03.2014 року відповідач має заборгованість перед банком в сумі 8367,97 доларів США, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 1962,6 дол. США, заборгованості по процентам -6405,37 дол. США, від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 1882,99 дол. США, яка була задоволена судовим наказом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.02.2008 року, різниця становить 6484,98 дол. США, штраф /фіксована частина/- 45,64 дол. США, штраф /процентна складова/- 324,25 дол. США, сума заборгованості до стягнення становить 6854,89 дол. США, що за курсом НБУ /10,95 грн./ складає 75 092 грн.38 коп. Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 6854,87 доларів США.

До суду представником позивача було надано письмову заяву про уточнення позовних вимог /а.с.57-58 т.1/, в якій представник позивача просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 6854,87 доларів США, що за курсом /12,96 грн. на 07.10.2014 року/ складає 88 839 грн.12 коп.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Так, заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.10.2014 року позов було задоволено та стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 88 839 грн.12 коп. та 750 грн.92 коп. судового збору /а.с.69-70 т.1/.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 28.10.2015 року заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду по даній справі від 21.10.2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову /а.с.171-175/.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.05.2016 року було задоволено касаційну скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк», скасовано рішення апеляційного суду Київської області від 28.10.2015 року, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції /а.с.209-210 т.1/.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 18.10.2016 року при новому розгляді справи залишено без змін заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.10.2014 року /а.с.231-232 т.1/.

Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.10.2017 року задоволено касаційну скаргу представника відповідача, судові рішенні по даній справі судів першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції /а.с.37-39 т.2/.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2017 року справу розподілено на суддю Дмитренко А.М. та ухвалою від 28.11.2017 року прийнято до провадження.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення на позов, в яких виклав клопотання про застосування судом строку позовної давності при вирішенні спору, в судовому засіданні це клопотання підтримав та просив суд відмовити в задоволенні даного позову.

Заслухавши представників сторін, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 19.04.2006 року було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем заяви, яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає договір про надання банківських послуг, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 2000 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,83 % на місяць з розрахунку 360 днів у році /21,96 % річних/, що стверджується копією заяви позичальника /а.с.11 т.1/, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою /а.с.12-17 т.1/.

Як зазначено в заяві позичальника, вона ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку. Вона згодна з тим, що ця заява разом із Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Таким чином, підписавши дану заяву відповідач підтвердила, що між нею та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір на вказаних вище умовах.

Відповідно до п.9.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

В суді також було встановлено, що відповідач не виконала умови договору щодо своєчасної сплати коштів на погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

А тому на підставі заяви ЗАТ КБ «ПриватБанк» Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 29.02.2008 року було видано судовий наказ № 2-н-76 про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку боргу за договором про відкриття картрахунку та обслуговування кредитної картки в розмірі 15 045 грн.11 коп., про що свідчить копія цього наказу /а.с.7 т.1/.

З матеріалів справи вбачається, що згідно постанови державного виконавця міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 30.12.2010 року вказаний судовий наказ було повернуто стягувачу відповідно до ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» в зв’язку з тим, що майно, на яке можна звернути стягнення, не виявлено, боржниця за адресою, вказаною у виконавчому документі, не проживає /а.с.165 т.1/.

Інформацію про те, що даний судовий наказ було повторно пред’явлено до примусового виконання, в судовому засіданні не надано.

З розрахунку заборгованості, який проведено позивачем станом на 31.03.2014 року, вбачається, що кошти на погашення кредиту боржником взагалі не вносилися.

Про це свідчить і виписка по рахунку позичальника /а.с.161-164 т.1/.

Сума заборгованості згідно розрахунку складає: 1962,6 дол. США –заборгованість за кредитом, 6405,37 дол. США –несплачені проценти, всього 8 367,97 дол. США, від цієї суми позивач віднімає 1882, 99 дол. США /сума за судовим наказом/, різниця складає 6484,98 дол. США , штраф /фіксована частина/ -45,66 дол. США, штраф /процентна складова/ 324,25 дол. США, загальна сума заборгованості -6854,89 дол. США.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до п.6.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування , за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 6.6 цих Умов, у разі невиконання зобов’язань за договором позичальник на вимогу банку повинен виконати зобов’язання з повернення кредиту /у тому числі простроченого кредиту та овердрафту/, оплатити винагороду банку.

Як передбачено п.8.6 Умов, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

В п.2 Умов і правил надання банківських послуг визначено терміни: мінімальний обов’язковий платіж -це розмір боргових зобов’язань держателя картки, що щомісячно належить вносити держателю протягом строку дії картки.

А відповідно до п.5.4 Правил користування платіжною карткою, строк погашення процентів за кредитом –щомісячно за попередній місяць; строк погашення кредиту –в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці.

Також згідно п.3.1 Умов, для надання послуг банк відкриває клієнту картковий рахунок, видає картки, вид та строк дії яких визначено в заяві і в пам’ятці клієнта.

Як вбачається з копії заяви, доданої до позову, в ній зазначено дату відкриття карткового рахунку -19.04.2006 року, тип кредитки –Унівесальна, строк дії картки –до 05.2008 року, термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії картки, пам’ятку клієнта банком до позовної заяви не додано.

Звертаючись до суду з позовом позивач посилається на те, що відповідач не виконала умови договору щодо своєчасної сплати коштів на погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, що стверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.

За ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

А згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вказано вище в рішенні, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, які були запропоновані банком і викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою, відповідач була ознайомлена з цими документами, погодилася з ними, на що сама вказала в підписаній нею заяві, а отже договір між сторонами є укладеним.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов’язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання /неналежне виконання/.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов”язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі/ у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Представник відповідача в письмовій заяві просить суд застосувати при вирішенні спору строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

При цьому суд виходить з наступного.

Строк дії картки «Універсальна», виданої на ім’я ОСОБА_1, закінчився 31.05.2008 року, на що вказано вище.

Пунктом 3.1.3 Правил користування платіжною карткою передбачено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк /шляхом надання клієнту картки з новим строком дії/, якщо раніше /до початку місяця закінчення строку дії/ не поступила письмова заява держателя про закриття рахунку, а також при умові наявності грошових коштів на картковому рахунку /в передостанній день місяця закінчення строку дії/ і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.

Але автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов’язання, отже продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає.

Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов’язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом України в постанові по справі № 6-127цс14 від 22.10.2014 року.

З виписки по рахунку позичальника вбачається, що списання коштів з карткового рахунку проведено 30.05.2006 року, будь-яких дій після цього щодо погашення кредитної заборгованості з використанням кредитки відповідач не здійснювала.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п’ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Така правова позиція була неодноразово викладена Верховним Судом України, зокрема у постановах № 6-154цс15 від 30.09.2015 року, № 6-698цс15 від 10.06.2015 року, № 6-127цс14 від 22.10.2014 року, № 6-116цс13 від 06.11.2013 року.

Отже, оскільки за умовами вказаного вище договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами /щомісячний мінімальний платіж/, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов’язання.

Як вказано вище, останні операції по рахунку позичальником проведено 30.05.2006 року, строк дії картки закінчився 31.05. 2008 року, з позовом до суду банк звернувся 05.05.2014 року, тобто, з пропуском строку позовної давності.

За положеннями ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як встановлено судом і вказано вище в рішенні, позивач звертався в 2008 році із заявою до суду про видачу судового наказу, 29.02.2008 року судовий наказ було видано, а оскільки судовий наказ по суті є судовим рішенням, то перебіг позовної давності було перервано, але з 01.03.2008 року і до дня звернення банку з позовом до суду – 05.05.2014 року пройшло більше 6 років, тобто, загальний строк позовної давності закінчився.

Представник позивача посилався в суді на те, що договірні стосунки між сторонами не припинені, оскільки є судове рішення /наказ від 29.02.2008 року/, яке не виконано відповідачем, а тому строки позовної давності банком не пропущено.

В п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз’яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Але в даному випадку банк не звертається з позовом про стягнення сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, а звертається з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, відсотків, штрафів.

При цьому в позовній заяві позивач зазначає про те, що до суми боргу не зараховано заборгованість у розмірі 1882,99 дол. США, яку стягнуто за судовим наказом, що не відповідає встановленому на лютий 2008 року курсу НБУ /5,05 грн. /, розрахунку заборгованості, який було стягнуто за судовим наказом, та її складових позивачем не надано.

Проаналізувавши все вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні даного позову, оскільки вважає, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

Наявність судового наказу від 29.02.2008 року не спростовує зазначених висновків суду.

Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АО1 №054809, 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в зв’язку зі зміною найменування юридичної особи.

А згідно п.1.1 Статуту банку /нова редакція/, ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов’язань Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», що стверджується випискою зі Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк» /а.с.21 т.1/.

Керуючись ст.ст. 253, 256, 257, 258, 261, 267, 509, 526, 610, 611, 634, 638, 653, 1048, 1049, 1050,1054 ЦК України, ст.ст.12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Повне судове рішення складено 28.12.2017 року.