Постанова № 7130563, 24.11.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

          17:10           № 9/312

За позовомПриватного підприємства "Хімсервіс"

до

За участю

За участюДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва,

Головного управління Державного казначейства Українив місті Києві

Прокуратури Святошинського району міста Києва

Прокуратури міста Києва

прооскарження рішень

Головуючий суддя: Кротюк О.В.

Судді: Винокуров К.С.

Донець В.А

Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ПП «Хімсервіс»з позовом до ДПІ у Святошинському районі міста Києва та Головного управління Державного казначейства України у місті Києві про скасування податкових повідомлень рішень № 0000422310/0 від 04.03.2008, № 0000422310/1 від 06.05.2008, № 0000432310/0 від 04.03.2008, № 0000432310/1 від 06.05.2008, визнання протиправних дій щодо ненадання висновків про бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, зобов’язання вчинити дії щодо надання таких висновків, стягнення з державного бюджету бюджетної заборгованості з ПДВ, нарахування та стягнення відсотків на суму бюджетної заборгованості на рівні 120 відсотків річних, скасування рішення № 3111/10/25-033 від 05.05.2008.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідачі позовні вимоги не визнають, просять відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про податок на додану вартість”, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Святошинському районі міста Києва провело виїзну планову перевірку ПП «Хімсервіс»за період з 01.04.2006 по 30.09.2007 року. За наслідком перевірки податковою службою було складено акт перевірки № від 20.02.2008 року № 28/23-209/31280582 (далі –Акт перевірки).

Актом перевірки було встановлено придбання позивачем каучуку за цінами вищими ринкових цін на території України за період з 01.01.2007 по 30.09.07(а.с.115).

Зазначені факти обґрунтовуються відповідачем довідкою Держзовнішінформ від 18.12.07 № 998/0807.

Проте зазначені покликання не є обґрунтованими.

Як випливає зі змісту вказаної довідки надається інформація лише про вартість каучуку при його імпорті на територію України. Ціни вказані у доларах США, на умовах поставки DAF- кордон України.

Таким чином, за своїм змістом зазначена довідка не відображає ринкову ціну продажу каучуку на території України та не може її відображати. Адже на Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків у відповідності до пункту 6 Указу Президента України "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" (№ 124/96 від 10.02.1996) покладено функції з моніторингу зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках.

У відповідності до положень пп..1.20.1. закону "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)" (№ 334/94-ВР від 28.12.1994; далі –Закон про прибуток) «Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін».

Також пп.. 1.20.8. Закону про прибуток встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Інших доказів щодо обґрунтування завищення звичайної ціни податковою службою під час перевірки платника податку не встановлено та суду не надано.

Позивачем щодо обґрунтування ринкового характеру зазначено відомості мережі «Інтернет», щодо проведення державних закупівель та розкриття тендерних пропозицій Державним комітетом України з державного матеріального резерву. За результатом якого вбачається не перевищення ціни продажу каучуку ПП «Хімсервіс»від ціни придбання за державною закупівлею. У відповідності до пп.. 1.20.3. Закону про прибуток ціна товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Також судом встановлено, що податковою службою не направлялися позивачу будь-яких запитів щодо обґрунтування рівня договірних цін.

У відповідності до підпункту 7.4.1. "Про податок на додану вартість" (№168/97-ВР від 03.04.1997; далі - Закон про ПДВ) «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку…».

Враховуючи вищезазначене у сукупності суд дійшов висновку відсутність завищення податкового кредиту з ПДВ внаслідок відхилення ціни реалізації товару від такої звичайної ціни, за відсутності встановлення такого факту за належними доказами, а, отже, про безпідставність та необґрунтованість висновків Акту перевірки з зазначеного вище питання, та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

За наслідком проведення перевірки податковою службою встановлене порушення позивачем пп.. 7.7.1. та 7.7.2. п.7.7. статті 7 Закону про ПДВ, яке виявилося у формі завищення сум бюджетного відшкодування за квітень 2006, липень 2006, травень 2007, вересень 2007.

Бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 7.7. Закону про ПДВ встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

У відповідності до пп.. 7.7.1. Закону Про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Мотивація податкової служби порушення позивачем зазначених норм закону полягає в тому, що термін «попередній податковий період»слід розуміти лише той податковий період, який передує у звітному часі, а не лише попередній звітній місяць. Тобто , якщо залишок податку, який фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді, не перекриває від’ємного значення поточного податкового періоду, то такий залишок після перекривання від’ємного значення звітного періоду не може бути використаний в подальшому для визначення суми бюджетного відшкодування. Така можливість у платника податку з’явилась лише у 2008 році після корегувань пп..7.7.2 Закону про ПДВ.

Проте, суд, оцінюючи вищезазначені положення підпунктів 7.7.1. та 7.7.2. Закону про ПДВ дійшов висновку, що бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього (місячного) звітного податкового періоду, а сума від'ємного значення, визначена відповідно до вимог Закону N 168/97-ВР. При цьому процедура відшкодування визначає використання розміру відповідної суми податку фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. Тобто розмір сплаченого податку та від’ємного значення є взаємозалежними один від одного для визначення бюджетного відшкодування. А Закон про ПДВ чітко визначає використання сплаченого податку, та не визначає умови, відповідно до яких сплачений розмір податку, який не використаний у наступному податковому періоду, не може брати участь у розрахунку бюджетного відшкодування. Фактично змінами до закону у 2008 році було уточнене зазначене положення. Проте зазначене зовсім не говорить про відсутність зазначеного механізму визначення суми до бюджетного відшкодування до внесення таких змін до Закону про ПДВ у 2008 році.

За таких умов позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, а оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

За результатом вказаних вище, на думку податкової служби, порушень, відображених у Акті перевірки, позивачу були скеровані повідомлення-рішення № 0000432310/0 від 04.03.2008, № 0000432310/1 від 06.05.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем ПДВ на суму 8 313, 00 грн. (з яких 5 542, 00 грн. за основним платежем і 2 771, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Беручи до уваги зазначені вище обставини, суд вбачає, що нараховані за помилковими та необґрунтованими обставинами, штрафні санкції є безпідставним, а позовні вимоги щодо скасування зазначених рішень такими, що підлягають до задоволенню в цій частині.

Позивач просить в позовних вимогах визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва щодо ненадання висновків до Державного казначейства про відшкодування задекларованого позивачем податку на додану вартість за квітень 2006р. в розмірі 1 675 704, 00 грн., за травень 2006 р. в розмірі 503 233, 00 грн., за липень 2006 р. в розмірі 2 259 931, 00 грн., за серпень 2006р. в розмірі 356 217, 00 грн., за вересень 2006 р. в розмірі 389 816, 00 грн., за жовтень 2006 р. в розмірі 1 235 447, 00 грн., за листопад 2006 р. в розмірі 3 339 367, 00 грн. Зобов’язати вчинити дії з приводу надання зазначених висновки та й тих податкових декларацій, що були об’єктом дослідження за Актом перевірки.

Як встановлено в судовому засіданні з письмових та усних пояснень представників податкової служби зазначені обставини мали місце. Останні були обумовлені тим, що відносно ПП «Хімсервіс»було порушено кримінальну справу №70-00402 за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами позивача.

Проте зазначене не узгоджується з пп. 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону про ПДВ, у відповідності до якого податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Такої підстави для ненадання висновку органу державного казначейства як наявність порушеної кримінальної справи Законом про ПДВ не передбачено.

За таких умов позовні вимог в цій частині також підлягають задоволенню в тому числі й щодо зобов’язання відповідача вчинення відповідних дій щодо надання органам державного казначейства відповідних висновків з приводу сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню. Зважаючи додатково на вищезазначене у сукупності, обгрнутованими є позовні вимоги позивача щодо зобов’язання податкової служби надання висновків за інші періоди які були предметом дослідження і прийняття відповідного рішення згідно Акту перевірки.

Суд вважає необхідним зазначити наявність товарного характеру операцій з приводу продажу позивачем каучуку. Зазначене підтверджується долученими до матеріалів справи документами, зокрема: договорами, виписками з банківського рахунку, товаротранспортними накладними, документами залізниці, звітами експедитора, податковими накладними, протоколом виїмки каучуку (від 08 травня 2007 року) постановою (беручи до уваги викладені у ній встановлені слідчим обставини) про закриття кримінальної справи № 70-00402.

Позивач просить суд стягнути з державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість.

Проте суд вважає зазначену вимогу передчасною та необґрунтованою. Адже в силу положень пп..7.7.6. пункту 7.7., статті 7 Закону про ПДВ на підставі та після отримання висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства повертає платнику податку суму бюджетного відшкодування після отримання висновку податкового органу.

З огляду на те, що податковою службою не направлялися органам державного казначейства відповідні висновки з приводу відшкодування, що встановлено судом, то будь-якої бездіяльності щодо виплати бюджетного відшкодування з боку органів державного казначейства немає. А у разі відсутності такої бездіяльності, говорити про примусовий порядок повернення бюджетного відшкодування шляхом його стягнення за рішенням суду є безпідставним та необґрунтованим, адже в силу положень статті 19 Конституції України орган державного казначейства повинен мати можливість виконати вимоги підпункту 7.7.6. пункту 7.7. статті 7 Закону про ПДВ. У разі, якщо б були дотримані усі умови підпункту 7.7.6. (надані податковою службою відповідні висновки) Закону про ПДВ, проте не було б вчинено відповідних дій органами державного казначейства щодо повернення суми бюджетного відшкодування, такі б позовні вимоги були б обґрунтованими. З огляду на це позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивач просить визнати нечинним та скасувати рішення № 3111/10/25-033 від прийнятого податковою службою за результатами розгляду скарги позивача від 07.0.2008 року.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (№2181-III від 21.12.2000; далі Закон про порядок погашення) У разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

У відповідності до підпункту 5.2.1. Закону про порядок погашення податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Підпунктом 5.2.2. Законом про порядок погашення встановлено, що у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Аналізуючи вищезазначене у сукупності, норми статей 5, 6 Закону про порядок погашення, суд вбачає, що права і інтереси можуть порушуватися виключно податковим повідомленням, яким визначено податкове зобов’язання. При цьому рішення по скарзі платника податку жодним чином не впливає на права та інтереси платника податку безпосередньо. Рішення за результатом розгляду скарги є власною думкою податкової служби з приводу прийнятого податкового рішення, і безпосередньо не визначає податкові зобов’язання платника податку.

Тому приймаючи до уваги положення частини 1 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача за оскаржуваним рішенням, прийнятим за наслідком розгляду скарги платника податку, з огляду на що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивачем заявлено вимоги про нарахування податковою службою та стягнення з Державного бюджету України процентів на суму бюджетної заборгованості на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України.

Такі вимоги обґрунтовані позивачем пунктом 6.3. "Порядку відшкодування податку на додану вартість" (№209/72 від 02.07.1997).

Проте зазначені вимоги суд вважає безпідставними та необґрунтованими. Адже порядок прийнято у зв'язку з прийняттям Закону України "Про податок на додану вартість" та реалізації підпункту 7.7.3 пункту 7.7. статті 7. Таким чином, норми вказаного порядку реалізують норми Закону про ПДВ. Проте в 2005 році зазначені положення Закону про ПДВ щодо нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості були виключені. З огляду на це вказаний вище порядок не відповідає в цій частині Закону про ПДВ, а тому застосування його норм (порядку) в цій частині є безпідставним не обґрунтованим. Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0000422310/0 від 04.03.2008, № 0000422310/1 від 06.05.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування(у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3 771 571, 00 грн.

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0000432310/0 від 04.03.2008, № 0000432310/1 від 06.05.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ПП «Хімсервіс»за платежем ПДВ на суму 8 313, 00 грн. (з яких 5 542, 00 грн. за основним платежем і 2 771, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва щодо ненадання висновків до Державного казначейства про відшкодування задекларованого позивачем податку на додану вартість за квітень 2006р. в розмірі 1 675 704, 00 грн., за травень 2006 р. в розмірі 503 233, 00 грн., за липень 2006 р. в розмірі 2 259 931, 00 грн., за серпень 2006р. в розмірі 356 217, 00 грн., за вересень 2006 р. в розмірі 389 816, 00 грн., за жовтень 2006 р. в розмірі 1 235 447, 00 грн., за листопад 2006 р. в розмірі 3 339 367, 00 грн.

Зобов'язати Державну податкової інспекцію у Святошинському районі міста Києва вчинити дії по наданню Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за квітень 2006 р. в розмірі 1 675 704, 00 грн., за травень 2006 р. в розмірі 503 233, 00 грн., за липень 2006 р. в розмірі 2 259 931, 00грн., за серпень 2006 р. в розмірі 356 217, 00 грн., за вересень 2006 р. в розмірі 389 816,00 грн., за жовтень 2006 р. в розмірі 1 235 447, 00 грн., за листопад 2006 р. в розмірі 3 339 367, 00 грн., за грудень 2006 р. в розмірі 1 124 173 грн., за травень 2007 р. у розмірі 2 181 581 грн., за вересень 2007 р. у розмірі 1 289 444 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відшкодувати ПП «Хімсервіс»(ЄДРПОУ 31280582, 031148., місто Київ, вулиця Строкача, будинок 6, офіс 206 ) витрати зі сплати судового збору за рахунок Державного бюджету пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1, 70грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                                                                О.В. Кротюк

Судді                                                                                                    К.С. Винокуров

В.А. Донець

          Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - ______р.