Рішення № 71304314, 22.12.2017, Єланецький районний суд Миколаївської області

Справа № 476/802/17

Провадження № 2/476/236/2017

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.12.2017 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Минаєвої Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС АВТО" про захист прав споживача

В С Т А Н О В И В :

18.10.2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС АВТО" про захист прав споживача.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що 13 вересня 2017 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІС АВТО" (далі ТОВ "АВІС АВТО") було укладено договір доручення Д 0374 (далі договір), предметом якого є юридичні дії та послуги щодо пошуку транспортного засобу, визначеного цим договором, а саме автомобіля CHEVROLET CRUZЕ. Згідно п. 3.1 Договору за вчинення вищезазначених дій вона мала сплатити відповідачу винагороду в розмірі 40788 грн. Дана умова нею була виконана, що підтверджується квитанцією № 1ВА06Е409Е від 13.09.2017 року. При укладанні даного договору відповідач запевнив її, що кошти, які нею вносяться, є авансом за придбання транспортного засобу, який вона сама знайшла, тобто ця сума буде зарахована до загальної вартості предмета майбутньої покупки, однак в подальшому ознайомившись з договором зрозуміла, що уклала зовсім не ту угоду, на яку сподівалася. Після цього вона зверталася до відповідача, але вирішити питання в досудовому порядку не вдалося.

Посилаючись на викладене просила суд визнати недійсним договір доручення Д 0374 від 13.09.2017 року і стягнути з відповідача на її користь сплачені кошти в розмірі 40788 грн. Судові витрати просила покласти на відповідача.

В судове засідання позивачка не з'явилася, до суду надала заяву про слухання справи в її відсутність, позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити. В разі неявки належним чином повідомленого відповідача просила провести заочний розгляд справи.

Представник відповідача ТОВ "АВІС АВТО" в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору. Якщо положення договору визнано несправедливим, враховуючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Згідно ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 13 вересня 2017 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «АВІС АВТО» було укладено договір доручення Д 0374 (а.с. 10-12), предметом якого являлись юридичні дії та послуги щодо пошуку транспортного засобу, визначеного цим договором (автомобіля CHEVROLET CRUZЕ), здійснення інформування, консультування, надання пропозицій, супроводження послуг та проведення робіт, пов'язаних із сприянням довірителю в укладенні ним або від його імені, договору поставки/купівлі-продажу або будь-якого іншого договору за яким довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб, на умовах найбільш вигідних для нього.

Відповідно до п. 3.1 вищевказаного договору за вчинення вищезазначених дій позивачка мала сплатити повіреному (відповідачу) винагороду в розмірі, що становить 10% від вартості транспортного засобу, тобто 40788 грн. Дана умова позивачкою була виконана, що підтверджується квитанцією №1ВА06Е409Е від 13.09.2017 року (а.с. 13).

Із матеріалів справи слідує, що в подальшому позивачка, ознайомившись з умовами договору, зрозуміла, що її ввели в оману, оскільки представником відповідача їй не було роз'яснено призначення платежу в сумі 40788 грн., який виявився винагородою Повіреному. У позивачки не було можливості детально ознайомитися з умовами договору до його підписання, так як представник відповідача не надала їй достовірної інформації, завіривши її в тому, що всі істотні умови договору вона пояснила та спонукала її підписати договір.

Судом встановлено, що позивачка неодноразово телефонувала до компанії відповідача з метою досудового врегулювання спору, але вирішити вказане питання їй не вдалося.

Отже, позивачка просить визнати недійсним договір доручення № Д 0374 від 13.09.2017 року внаслідок здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики та таким, що містить несправедливі умови.

Суд вважає, що несправедливими положеннями вищевказаного договору в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є положення щодо встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, оскільки п. 2.2.3 Договору передбачено, що Довіритель зобов'язаний перерахувати на рахунок Повіреного кошти в розмірі визначеної п. 1.7 даного Договору вартості транспортного засобу протягом строку, що становить не більше 60 робочих днів з дати укладення даного Договору.

Несправедливими також є умови п. 5.2.1 Договору, відповідно до якого у випадку відмови Довірителя від договору протягом трьох днів з моменту укладання даного Договору, Повірений повертає 50 (п'ятдесят) відсотків від сплаченої Винагороди Повіреного та всі сплачені на виконання п. 1.7 даного Договору кошти, протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня отримання від Довірителя заяви про відмову від Договору та повернення коштів із зазначенням власних банківських реквізитів. У випадку коли заява про відмову від Договору подана Довірителем з порушенням строку вказаного у даному пункті, Винагорода, яка вказана у п. 3.1. даного договору, не повертається.

Крім того, несправедливим є положення п. 1.7 договору, який вказує, що вартість транспортного засобу визначається Довірителем на рівні 407880 (чотириста сім тисяч вісімсот вісімдесят) грн., що вводить в оману Довірителя, оскільки вартість автомобіля визначено нечітко та незрозуміло.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що в разі якщо вартість транспортного засобу, яка зазначається у договорі поставки або будь-якому іншому договорі за яким Довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб, є вище за вартість транспортного засобу, яка вказана у даному договорі, але не більше ніж на 20 (двадцять) відсотків, то таку різницю Довіритель зобов'язаний перерахувати на рахунок Повіреного протягом трьох днів з моменту отримання відповідної квитанції на доплату, що також є несправедливими умовами, оскільки обмежують Довірителя в праві розірвати договір внаслідок зміни вартості автомобіля, ніж та на яку розраховував Довіритель при укладенні договору.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та вимоги закону суд прийшов до висновку, що умови спірного договору доручення є несправедливими, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому вказаний договір необхідно визнати недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Судом встановлено, що позивачка сплатила відповідачу за спірним недійсним Договором 40788 грн. (а.с. 13). З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки сплачені останньою грошові кошти на виконання вимог Договору.

Під час подачі позовної заяви ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд

ВИ Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС АВТО" про захист прав споживача задовольнити повністю.

Визнати договір доручення № Д 0374 від 13.09.2017 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІС АВТО" та ОСОБА_1 недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС АВТО" (ЄДРПОУ 41216210, р/р 26008040934001 в ПАТ «Юнекс Банк», МФО 322539) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) сплачені кошти в розмірі 40788 (сорок тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС АВТО" (ЄДРПОУ 41216210, р/р 26008040934001 в ПАТ «Юнекс Банк», МФО 322539) на користь держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Єланецьким районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В. Чернякова