Вирок № 71304121, 28.12.2017, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1089/17

1-кп/467/105/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2017 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого – судді Явіци І.В.

за участю секретарів судового засідання Похитун М.В., Андросової А.В.

прокурорів Мокряк І.М., Пахомова О.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка кримінальне провадження № 12017150000000583 від 09 липня 2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого водієм у ФГ «Фортуна 2015», одруженого, зареєстрований та мешкає за адресою: Миколаївська область, смт. Арбузинка, вул. Східна, 32, раніше не судимий, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

Суд визнав доведеним, що 09 липня 2017 року близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем «Камаз 55102», реєстраційний номер НОМЕР_1, під час заїзду до складського приміщення, розташованого на території ФГ «Фортуна 2015» за адресою: смт.Арбузинка, Миколаївська область, вул. Хліборобна, 2-Б, в порушення вимог пунктів 2.3 «б», 10.1,10.9 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміни, перед початком руху та заїздом до приміщення заднім ходом, де видимість обмежена, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, для забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою інших осіб, внаслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_3, який знаходився в положенні лежачи на спині на підлозі складу.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.

Таких висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, ураховуючи положення ст. 84 КПК України і оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні з точки зору належності, допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку.

Зокрема, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та показав суду, що 09 липня 2017 року приблизно між 15.00 год. та 15.40 год. він, керуючи автомобілем марки «Камаз» приїхав до території ФГ «Фортуна 2015» аби згрузити зерно в складському приміщенні. Зайшовши через хвіртку, він відчинив ворота та заїхав на територію, подавши звуковий сигнал. Оскільки ворота до самого складу були відчинені, то він, спочатку проїхавши прямо, а потім рухаючись заднім ходом, заїхав в приміщення складу. Оскільки в складі було темно, а в лобове скло світило сонце, то при заїзді в приміщення, він нічого і нікого не бачив. Заїхавши в склад, він зупинився аби оцінити відстань до задньої стіни та вирішити де саме треба висипати зерно. В цей час він побачив, що під машиною щось є, однак подумав, що це відірвався бризговик. Подивившись під машину, він побачив лежачого чоловіка. Спочатку він хотів витягнути його з-під машини, але потім вирішив заглушити її та викликав швидку. При заїзді до складу він не бачив лежачого на підлозі ОСОБА_3, адже там було темно, а останній знаходився в так званій «мертвій зоні». Також він не звертався за допомогою сторонніх осіб щоб заїхати в приміщення, оскільки габарити машини відносно ширини воріт дозволяли йому це зробити безперешкодно, а так як в складі було темно, то стороння допомога була б безрезультатною. Окрім цього, на території ФГ нікого не було, а тому для цих цілей треба було когось знайти, що у вихідний день та ще й на околиці села є проблематичним. При цьому він не міг подумати, що в складському приміщенні хтось є, оскільки знав, що там не повинно нікого бути в цей час. Як там опинився ОСОБА_3 він не знає. Раніше він декілька разів бачив його на території ФГ і знав, що той виконує певні роботи на прохання фермера, зокрема, вони разом заливали бетон. Однак зранку він був на території ФГ, але ОСОБА_3 там не бачив. На поховання потерпілого надав кошти фермер ОСОБА_4, оскільки в нього не було такої суми. Однак в подальшому ОСОБА_4 буде вираховувати їх з його заробітної плати. При цьому відразу після події, він домовився з потерпілою про встановлення пам’ятника на кладовищі та паркану біля її будинку в рахунок відшкодування шкоди, однак на даний час потерпіла не проживає в смт. Арбузинка, а тому ні паркан, ні пам’ятник встановити на сьогоднішній день не можливо.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні показала суду, що 09 липня 2017 року їй подзвонила родичка та повідомила про те, що ОСОБА_3 переїхав Камаз на складі, де він працював різноробочим. Спочатку туди побіг її брат, а потім і вона сама. Того дня її син близько 14.00 год. пішов на роботу і не був в стані алкогольного сп’яніння.

Потерпіла вказувала, що особисто обвинувачений ніяких грошей їй не давав, а поховання та обід було здійснено за рахунок коштів голови ФГ «Фортуна».

Щодо міри покарання, яку на її думку заслуговує обвинувачений, потерпіла в судовому засіданні висловлювалась неоднозначно.

В заяві від 17 листопада 2017 року просила розглядати кримінальне провадження за її відсутності, а покарання визначити на розсуд суду.

Однак в заяві, поданій через канцелярію суду 05 грудня 2017 року, потерпіла просила суд позбавити обвинуваченого волі.

Свідок ОСОБА_4 дав суду показання про те, що він є головою ФГ «Фортуна 2015», а обвинувачений працює в нього водієм. Відразу після події, ОСОБА_1 взяв всі матеріальні витрати щодо поховання ОСОБА_3 на себе, але оскільки в нього такої суми в той момент не було, то всі розрахунки здійснював він, як роботодавець, однак в рахунок майбутньої заробітної плати обвинуваченого. Витрати склали приблизно 22 000 – 24 000 тис. гривень. Він особисто чув, як обвинувачений і потерпіла домовились про встановлення пам’ятника на кладовищі та паркану біля будинку потерпілої, однак встановити їх на сьогоднішній день не вдалося, оскільки потерпіла не проживає в своєму будинку і де знаходиться її сусідам невідомо. Крім того, обвинувачений привозив їй дрова, однак її не було вдома. При цьому, обвинувачений вже здійснив купівлю труб для встановлення паркану. Але так як потерпілої немає вдома, то узгодити з нею встановлення паркану неможливо. Крім того, обвинуваченим вживались заходи щодо придбання пам’ятника, який коштує близько 5 000,00 тис. грн. і велась мова про відшкодування потерпілій.

Вказані показання обвинуваченого, потерпілої та свідка щодо часу та місця, де відбувалися події, суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України, щодо показань в частині перебігу подій, які мали місце, у тому числі наявності, або ж відсутності у обвинуваченого умислу щодо способу вчинення кримінального правопорушення (злочину) та наслідків, що настали, підстави та способу його вчинення, та суд вважає за необхідне надати їм оцінку після аналізу усіх доказів у провадженні в сукупності.

Крім того, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні досліджено інші докази, подані стороною обвинувачення та вході судового слідства судом встановлено наступне.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09 липня 2017 року із схемою та фототаблицею, слідує, що огляд місця події здійснено слідчим Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_5 09 липня 2017 року у період часу з 16 год. 00 хв. по 17 год. 15 хв. в складському приміщенні ФГ «Фортуна 2015» в смт. Арбузинка, вул. Хліборобна, 2-Б за участю спеціаліста в галузі судової медицини, двох понятих та обвинуваченого. Даним доказом підтверджується безпосередньо факт настання самої події кримінального правопорушення, а саме – дорожньо-транспортної пригоди, його час, місце, спосіб та інші обставини вчинення, характеристика та наслідків, що настали в результаті наїзду транспортного засобу на потерпілого (а.с. 50- 63, 64, 65-66).

Зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, складеної старшим слідчим СВ Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_5, видно, що вона містить зображення місця події у вигляді схеми, яка оформлена на місці пригоди і підписана понятими та водієм, та на якій графічно відображені й зафіксовані об’єкти та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об’єктивного визначення її причин та наслідків, а саме: місце, де сталась дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив’язка об’єктів, відображено положення транспортного засобу, причетного до ДТП та розміщення трупа, координати місця наїзду відносно сталих орієнтирів. Тобто у даному випадку підтверджується місце, спосіб, наслідки та інші обставини вчинення кримінального правопорушення (а.с. 64).

З дослідженої в судовому засідання фототаблиці видно загальний вигляд місця події, транспортного засобу, розміщення трупа відносно транспортного засобу (а.с. 65-66).

Із висновку експерта № 207 від 11 липня 2017 року вбачається, що причиною смерті ОСОБА_3 стали множинні переломи кісток черепу. При судово-медичній експертизі виявлені наступні тілесні ушкодження: множинні переломи кісток черепу, множинні переломи ребер справа, множинні розриви шкіряно-м’язкових клаптиків голови, садна нижніх кінцівок, тулубу, синці грудної клітки. Ці тілесні ушкодження утворились внаслідок дії тупих твердих предметів, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і знаходяться у прямому причинному зв’язку з настанням смерті. Садна і синці, що розташовані на передній поверхні грудної клітки справа є наслідком дії тиску протектора автомобіля, так як садна мають вигляд сліду – відбитку протектора, а синці – негативного сліду – відбитку. Враховуючи це, можливо зробити висновок, що синці і садна передньої поверхні грудної клітки справа, перелом ребер справа, переломи черепу утворились внаслідок стискання цих ділянок між колесом вантажного автомобіля та дорожнім покриттям. При цьому встановити чи переїзд відбувався в напрямку справа наліво знизу вверх, чи зліва направо зверху вниз не є можливим. Садна задньої поверхні грудної клітки утворилися внаслідок волочіння по дорожньому покриттю в момент переїзду. Виходячи з вищевикладеного, на момент переїзду потерпілий знаходився в положенні лежачи на спині. Достовірно встановити чи знаходився потерпілий до моменту переїзду в вертикальному чи горизонтальному положенні немає можливості, що може бути пов’язано з невеликою швидкістю автомобіля. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_3 етиловий спирт виявлено в концентрації 2,94%, що відповідає стану сильного алкогольного сп’яніння.

Відповідно до висновку експерта № 497 від 01 серпня 2017 року (з додатком – ілюстрованою таблицею, а.с. 77-79) на момент ДТП ходова частина, рульове керування, робоча гальмівна система та задні ліхтарі автомобіля НОМЕР_2 перебували у працездатному стані та не мали невідповідностей вимогам ПДР України і ДСТУ 3649:2010т щодо технічного стану транспортних засобів, які б могли виникнути до ДТП та вплинути на його рух (а.с. 74 – 79).

Висновком експерта № 498 від 22 серпня 2017 року (з додатком – ілюстрованою таблицею, а.с.85) не встановлено наявність на елементах автомобіля слідів пошкоджень та контактування з пішоходом. Встановити якою саме частиною автомобіля НОМЕР_2 стався наїзд на пішохода (первинний контакт) не є можливим. Встановити де саме відносно стін складу стався наїзд на пішохода, через відсутність сукупності достатньої кількості ознак, за якими можна визначити дане місце, не є можливим (а.с. 82-85).

Висновком експерта № 639 від 29 серпня 2017 року підтверджується, що в даній дорожній ситуації водій автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_1, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 10.1, п. 10.9 Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_1, які з технічної точки зору не відповідали вимогам п. 10.1, п. 10.9 ПДР України, знаходяться в прямому причинному зв’язку з даною ПДР (а.с. 95-97).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 13 липня 2017 року (із схемою та фото таблицею, а.с. 89-91), складеного слідчим СУ ГУНП України в Миколаївській області ОСОБА_6 на території ФГ «Фортуна 2015», яка розташована за адресою: Миколаївська область, смт. Арбузинка, вул. Хліборобна, 2-Б з участю двох понятих та обвинуваченого ОСОБА_1, з метою перевірки і уточнення відомостей за фактом ДТП, яке мало місце 09 липня 2017 року в смт. Арбузинка, вул. Хліборобна, 2-Б, вбачається, що ОСОБА_1 добровільно розповів та показав обставини ДТП, учасником яких він був. Тобто, відомостями, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту з додатками підтверджуються обставини дорожньо-транспортної пригоди, її час, місце і спосіб. При цьому дані протоколу співпадають з показами обвинуваченого, даними в ході судового розгляду.

Порушень вимог ст.ст. 101-102, 104-106, 223, 237, 238 КПК України судом у ході судового розгляду не встановлено та сторонами не доведено.

Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 17 від 09 липня 2017 року у ОСОБА_1 ознак сп’яніння не виявлено.

Тож, суд приходить до висновку, що цими джерелами доказів в їх сукупності підтверджуються обставини, що регламентовані ст. 91 КПК України, зокрема, порушення обвинуваченим пунктів 2.3 «б», 10.1,10.9 ПДР України, внаслідок чого настала смерть потерпілого ОСОБА_3

Окрім того, стороною обвинувачення надано інші документи, а саме : ксерокопію цивільно- правового договору від 30 червня 2017 року, завірену копію витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуту ФГ «Фортуна 2015», ксерокопію Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці ФГ «Фортуна 2015», ксерокопію ОСОБА_7 № АМ/0887661 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ксерокопію протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 00224-00846-17 від 07.07.2017 року, на які суд, згідно ч.2 ст. 86 КПК України, не може посилатися при ухваленні судового рішення, оскільки останні подані з порушенням ч.3 ст. 99 КПК України.

В той же час, надані стороною обвинувачення постанову про призначення судово-медичної експертизи від 11 липня 2017 року, постанову про призначення судово-автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану транспортного засобу від 11 липня 2017 року, постанову про призначення транспортно-трасологічної експертизи від 11 липня 2017 року, постанову про призначення авто технічної (про механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди) експертизи від 21 серпня 2017 року, суд розцінює як належне оформлення процесуальної дії, що направлена на збирання доказів стороною обвинувачення.

Окрім цього, в ході судового розгляду стороною захисту було надано, а судом, в свою чергу, досліджено наступні докази:

-ксерокопію цивільно-правового договору від 30 листопада 2017 року, подано в порушення ч.3 ст.99 КПК України, а тому, за правилами ч.2 ст. 86 КПК України, суд не може посилатись на це джерело доказів при ухваленні судового рішення (а.с. 137);

-довідку Арбузинського відділу Южноукраїнського ОУ ПФУ № 346 від 07 грудня 2017року про розмір пенсії дружини обвинуваченого ОСОБА_8 за період з січня по грудень 2017 року (а.с. 138);

-довідку за підписом голови ФГ «Фортуна 2015» № 19 від 20.12.2017 року, згідно якої ОСОБА_1 дійсно працює у ФГ «Фортуна» по договору цивільно-правового характеру і займає посаду водія (а.с. 139);

-ксерокопію товарного чеку від 10.07.2017 року на суму 7 510,00 грн. за ритуальні послуги та ксерокопію рахунку № 186 (без зазначення дати видачі) на суму 6 300,00 грн. за обід. При цьому суд звертає увагу, що вказаний рахунок видано на ім’я ОСОБА_9, а дані документи не є оригіналами в розумінні ч.3 ст. 99 КПК України, а тому суд не має підстав посилатись на них при ухваленні судового рішення (а.с. 140);

-довідку Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області № 7003 від 18 грудня 2017 року, з якої видно, що обвинувачений здійснює догляд за хворим батьком ОСОБА_7 (а.с. 141);

-довідку КЗ Арбузинського районного ЦПМСД № 205 від 11 грудня 2017 року, з якої вбачається, що батькові обвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, встановлено діагноз, серед іншого, гіпертонічна хвороба та цукровий діабет (а.с. 142) ;

-акт від 15.12.2017 року, складений комісією у складі депутата Арбузинської селищної ради по виборчому округу № 6 ОСОБА_10, який підтверджує, що батько обвинуваченого потребує стороннього догляду і цей догляд здійснює його син ОСОБА_1 (а.с. 143).

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, розглядаючи кримінальне провадження у межах висунутого обвинувачення, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), за обставин, встановлених судом, у зв’язку з чим кваліфікує його дії за ч.2 ст. 286 КК України, оскільки він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, своїми діями порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

Обвинувачений в судовому засіданні визнав себе винним повністю, щиро розкаявся у скоєному, що відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання.

Обставин, що обтяжуєть покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України судом не встановлено.

Тож, вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи зі ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суд враховує положення ч.4 ст. 12 КК України, а окрім цього, бере до уваги особливості й обставини вчинення, зокрема, форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; характер та мотиви допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень, поведінку під час та після вчинення злочинних дій. Зокрема, вжиття обвинуваченим заходів щодо відшкодування потерпілій помірних збитків. При цьому суд враховує ступінь вини потерпілого, який, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знехтував своєю безпекою та безпекою інших осіб.

Що стосується особи обвинуваченого, то суд враховує те, що він у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, спосіб його життя, зокрема, обвинувачений працює, раніше не судимий, одружений, доглядає особу похилого віку – свого батька, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає міцні соціальні зв'язки.

При цьому суд враховує наявність пом’якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин, а також суперечливість та мінливість позиції потерпілої щодо міри покарання, на яку, за її думкою, заслуговує обвинувачений і вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання, у відповідності до вимог ст. 75 КК України та покладенням обов'язків з числа ст. 76 КК України, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Обговорюючи питання про доцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання, а саме – позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує, що обвинувачений працює водієм, іншої роботи не має, а тому транспортний засіб є джерелом доходу його сім’ї. Тож позбавлення його такого права може призвести до скрутного матеріального становища членів родини обвинуваченого, оскільки остання фактично проживає на пенсію його дружини. При цьому суд враховує додаткові витрати обвинуваченого, пов’язані із необхідністю догляду за хворим батьком і приходить до висновку про недоцільність у даному, конкретному, випадку призначення додаткового покарання.

Між тим, про можливість належної соціалізації особи та допустиму репутацію обвинуваченого свідчить невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя, невстановленість зловживання алкогольними напоями, наркотичними засобами, наявність на утриманні членів родини, годувальником яких він є, характер вчиненого кримінального правопорушення, поведінка під час та після вчинення кримінального правопорушення, які б безумовно дали б змогу суду прийти до висновку про необхідність призначення більш суворого покарання.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому не обирався та підстав для його обрання на даному етапі немає.

Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження не заявлений.

Питання речових доказів у цьому кримінальному провадженні судом вирішено за правилами ст.100 КПК України, питання судових витрат – згідно із ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 126, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у пред’явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов’язки: 1) періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 2 770 (дві тисячі сімсот сімдесят) грн. 16 коп. витрат на залучення експертів для проведення експертиз.

Речовий доказ – автомобіль «Камаз 55102», реєстраційний номер НОМЕР_1 – повернути законному володільцю – Фермерському господарству «Фортуна 2015».

Вирок набирає законної сили після строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

На підставі ч.2 ст. 126 КПК України сторони кримінального провадження та експерт мають право оскаржити вирок в частині визначення розміру процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Суддя І.В. Явіца