Постанова № 71303683, 26.12.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/2966/2017

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко А. В.

Доповідач :Якименко М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Якименко М.М.,

суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,

за участю секретаря Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2017 року, ухвалене суддею Погребищенського районного суду Вінницької області Бойко А.В. в примішенні Погребищенського районного суду Вінницької області та проголошене 17 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 28.02.2013р. між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № б/н, за яким відповідачу був наданий кредит у розмірі 14800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, видавши відповідачу кредит у розмірі 14800,00 грн у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 28.02.2017 року має заборгованість в розмірі 19833,39 грн, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 8564,78 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом 8947,97 грн, заборгованість за пенею та комісією 900 грн а також штраф (фіксована частина) 500 грн і штраф (процентна складова) 920,64 грн, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 17.10.2017 позов було задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 19833 грн. 39 коп., з них: заборгованість за кредитом 8564,78 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом 8947,97 грн, заборгованість за пенею та комісією 900 грн, штраф (фіксована частина) 500 грн, штраф (процентна складова) 920,64 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

З таким рішенням не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважаючи, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 просила змінити рішення суду першої інстанції, залишивши без змін в частині стягнення суми основного боргу . В решті - скасувати і постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову щодо відсотків, пені та штрафів.

В судовому засіданні апеляційним судом була оголощена перерва, в зв'язку з клопотанням відповідча щодо вирішення питання про мирне врегулювання спору. Однак до мирової угоди сторони не дійшли.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, відповідача та її представника, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, прийшла до наступного висновку.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.

Судом першої інстанції було встановлено, що 28.02.2013р. між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № б/н, за яким відповідачу був наданий кредит у розмірі 14800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки .

Термін дії картки - 04 місяць 2017 року.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, видавши відповідачу кредит у розмірі 14800,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач, станом на 28.02.2017, заборгував ПАТ КБ «Приватбанк» 19833,39 грн, проте добровільно не сплачує борг.

За змістом апеляційної скарги відповідач ОСОБА_2 визнає наявність у неї боргу по тілу кредиту, погоджується на його сплату. Крім того існування такого боргу підтверджено належними доказами, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не перевіряється.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 1056-1ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

При зверненні до суду із вказаним позовом в обґрунтування своїх вимог Банком були надані копії, зокрема, таких документів: розрахунок заборгованості за договором № б/н від 28.02.2013, анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

З вказаної анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_2 28.02.2013 звернулась до ПАТ «КБ «Приватбанк» з метою отримання кредитних коштів, які містяться на кредитній карті у встановленому лімітному розмірі.

Така анкета-заява містить застереження щодо ознайомлення з умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку, факт ознайомлення з якими та погодження з ними підтверджується підписом клієнта.

ОСОБА_3 своїм підписом, який був поставлений на такій анкеті-заяві підтвердив факт того, що вона ознайомлена із зазначеними умовами та отримала зазначені кошти.

З наданого Банком розрахунку заборгованості за договором № б/н від 28.02.2013 вбачається, що за ОСОБА_2 рахується також заборгованість по відсотках за користування кредитом, оскільки з березня 2013 року вона припинила виконувати свої зобов'язання за кредитним договором належним чином. Таким розрахунком також підтверджується заборгованість по пені та комісії в розмірі 900,00 грн.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» встановлено умови нарахування процентів за користування коштами на такій карті.

Відповідно до Анкети-заяви відповідач ознайомлений та погоджується з такими тарифами Банку.

Отже, зазначені суми, які виникли в результаті неналежного виконання позичальником своїх обов'язків перед Банком, також підлягають стягненню на користь Банку з ОСОБА_2, що і було зроблено судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно із ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія вважає обґрунтованою вимогу щодо стягнення з відповідача неустойки, оскільки за ним рахується сума невиконаного зобов'язання.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на ст. 258 ЦК України, зазначає, що судом залишено поза увагою строк позовної давності, який застосовується до вимог про стягнення неустойки (1 рік) та процентів (3 роки).

За змістом ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Колегією встановлено, що відповідачем така заява до суду першої інстанції подана не була, а тому порушень вказаної норми закону з боку районного суду не вбачається.

Також скаржник, обґрунтовуючи скаргу, вказувала на те, що відповідно до ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. Вказувала, що Банк сприяв збільшенню розміру неустойки, не звертаючись до суду з вимогою стягнути кредит після прострочення перших платежів.

Приймаючи до уваги те, що в справі відсутні докази, які б вказували на умисне або необережне сприяння кредитора збільшенню розміру збитків або те, що він не вжив заходів для їх зменшення, підстав для застосування ст. 616 ЦК України , як у суду першої, так і апеляційної інстанції , не вбачається.

За змістом ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегією встановлено, що розмір неустойки, яка, в свою чергу, нарахована в межах річного терміну, не перевищує розмір збитків, а тому вказана норма матеріального права у даному випадку застосуванню не підлягає.

Проте щодо стягнення з ОСОБА_2 штрафів колегія зазначає таке.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 кредитного договору при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більше ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору ( 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій).

Тобто у кредитному договорі за одне порушення встановлено два види відповідальності: штраф та пеня, що є порушенням ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. За цих обставин колегія суддів вважає, що вказані Банком суми штрафів стягненню з відповідача не підлягають.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є вагомими та вказують на очевидну невідповідність висновків суду обставинам справи, а тому беруться до уваги колегією суддів.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення щодо стягнення штрафів, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, і прийшов до неправильного висновку про їх стягнення. В зв'язку з чим рішення суду підлягає частковому скасуванню в частині стягнення штрафів з постановленням нового судового рішення про відмову у позові в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 141, 259, 268, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2017 року в частині задоволення позову щодо стягнення штрафів в розмірі 1420, 64 гривні скасувати.

Постановити в цій частині нове судове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 щодо стягнення штрафів залишити без задоволення.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складений 28 грудня 2017 року.

Головуючий

Судді: