Постанова № 7130299, 09.12.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09.12.2009 р. № 2а- 42983/09/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання Русецький І.В.,

за участі :

представника позивача - Коваленко М.В.,

відповідача - не прибув,

прокурора - не прибув, заявив клопотання про слухання справи за його відсутності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Управління праці та соціального захисту населення Красноградської райдержадміністрації Харківської області

до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області

прооскарження дій посадової особи, - встановив:

Позивач, Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Харківській області та скасувати постанову від 16.10.2009р. про накладання штрафу.

В обгрунтування заявлених вимог указує, що з огляду на відсутність фінансування та відсутність внесення змін до чинного законодавства виконання виконавчого листа, виданого 21.04.2009р. Харківським окружним адміністративним судом по справі 2а-3779/08 про зобов"язання Управління праці та соціального захисту населення Красноградської райдержадміністрації зробити перерахунок та виплату соціальних виплат ОСОБА_1 є неможливим. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області проти поданого позову заперечував, посилаючись на його необгрунтованість, просив постановити рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав та мотивів.

Судовим розглядом встановлено, що 12.05.2009р. було відкрито провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі №2а-3779/08 за позовом гр. ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій, про зобов'язання здійснити перерахунок за 2007-2008р.р. щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч.4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та здійснити виплату цих коштів, який був виданий Харківським окружним адміністративним судом 21.04.2009р. та Управлінню праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області встановлено строк для добровільного виконання рішення до 19.05.2009р.

Як вбачається з тексту постанови про відкриття виконавчого провадження, рішення про відкриття виконавчого провадження було прийнято працівником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, який був наділений правовим статусом державного виконавця.

Частиною 3 ст.181 КАС України передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Аналізуючи приписи Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та Закону України "Про виконавче провадження", суд доходить висновку, що повноваження державного виконавця є невід'ємно похідними від повноважень органу державної виконавчої служби, з яким цей виконавець перебуває у трудових правовідносинах, а відтак здійснюючи дії по виконанню судових рішень (рішень інших органів або осіб), державний виконавець фактично діє від імені цього органу.

Таким чином, спірні правовідносини склались між позивачем, Управлінням праці та соціального захисту населення Красноградської РДА і відповідачем, Відділом Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, а тому правових підстав для залучення у справі як відповідача, державного виконавця, який у спірних правовідносинах діяв від імені органу державної виконавчої служби України, не має.

Проведене судом дослідження наявних у справі доказів показало, що 12.05.2009р. постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу боржника.

26.05.2009р. до відповідача надійшла заява Управління праці та соціального захисту населення Красноградської РДА Харківської області про відстрочку виконання судового рішення.

Дана заява про відстрочку вмотивована доводами про неможливість виконання судового рішення до внесення змін до чинного законодавства. Інших доводів щодо неможливості виконання рішення суду позивачем у заяві про надання відстрочки наведено не було. Суд зауважує, що подання позивачем до державного виконавця заяви, в якій порушено питання про надання державним виконавцем відстрочки виконання судового рішення, з огляду на приписи ст.263 КАС України та ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" не може мати ніяких юридичних наслідків, бо прийняття рішення про надання відстрочки є виключною прерогативою суду.

На противагу викладеним у позові доводам позивача суд наголошує, що відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Аналогічне правило міститься у ч.1 ст.255 КАС України, де вказано, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Системно аналізуючи положення наведених норм права, суд доходить висновку, що судовий акт, який набув законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від свого ставлення до такого акту (в тому числі і безвідносно до оскарження такого акту), позаяк інше суперечило б запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права, який вимагає забезпечення усталеності публічного порядку.

Суд відзначає, що з матеріалів справи не вбачається існування фактичних даних для висновку про те, що рішення про відкриття виконавчого провадження було прийнято відповідачем та доведено до відома позивача з порушенням встановленого законом порядку.

До суду в порядку ст.263 КАС України з заявою про відстрочення виконання судового рішення протягом строку, встановленого відповідачем для добровільного виконання цього рішення, позивач не звертався. Доказів вжиття достатніх дій для організації процесу виконання судового рішення, яке набуло законної сили, позивач до суду не подав. Не подав позивач до суду також і доказів наявності поважних причин невиконання судового рішення, які в силу ст.76 та ст.87 Закону України "Про виконавче провадження" визначені законодавцем як єдина підстава для незастосування до боржника штрафних санкцій за невиконання судового акту. Відсутність відповідного фінансування, невнесення змін до чинного законодавства, звернення до державного виконавця з приводу надання відстрочки виконання судового рішення не можуть бути визнані поважними причинами невиконання судового рішення, позаяк за своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможними діями і не вказують на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення. При цьому, суд бере до уваги, що судовим рішенням на позивача було покладено обов'язок здійснити дві дії, а саме: 1- здійснити перерахунок та 2 - виплатити кошти. Судом не встановлено наявності доказів, які б вказували на існування будь-яких перешкод у здійсненні позивачем перерахунку гр.ОСОБА_1. щорічної допомоги на оздоровлення. Більше того, надане позивачем розпорядження №60 засвідчує, що дії з перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення були безперешкодно здійснені позивачем 24.11.2009р.

При вирішенні справи суд вважає за необхідне керуватись ст.2 КАС України, позаяк саме вказаною нормою процесуального закону визначено завдання адміністративного судочинства та межі судового контролю в адміністративних справах.

Так, згідно з положеннями ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч.1). До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.2). У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3).

Перевіряючи спірні дії державного виконавця та спірне рішення на їх відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України суд доходить висновку, що дії державного виконавця по накладенню штрафу були вчинені на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ст.5, ст.20-1, ст.24, 76 та 87 Закону України "Про виконавче провадження", ці дії мають на меті забезпечення організації виконання судового рішення, узгоджуються з фактичними обставинами спірних правовідносин, відповідають іншим вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

До такого висновку суд доходить в результаті вивчення наявних у справі доказів, які вказують на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана Управлінням праці та соціального захисту населення Красноградської РДА 19.05.2009р., що підтверджується проставленим на копії супровідного листа від 12.05.2009р. №9885/03-01/В-7 вхідний реєстраційним номером та визнано представником позивача в судовому засіданні.

Судом з'ясовано, що починаючи з 19.05.2009р. (дата отримання постанови про відкриття виконавчого провадження) і до 16.10.2009р. (дата винесення спірної постанови про накладення штрафу) позивач не здійснив жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду в частині проведення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення. Доказів існування об'єктивних перешкод, які б виключали вину Управління праці та соціального захисту населення Красноградської РДА у невиконанні рішення суду в цій частині в ході розгляду справи не подав.

За таких обставин, суд, дослідивши наявні у справі документи, відмічає, що будь-яких доказів, які б вказували на порушення відповідачем при вчиненні спірних дій та винесенні спірного рішення про накладення штрафу вимог ч.3 ст.2 КАС України позивачем до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відтак, в задоволенні позову слід відмовити через його необгрунтованість.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Красноградської райдержадміністрації Харківської області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області про оскарження дій посадової особи залишити без задоволення.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1; місцезнаходження: АДРЕСА_1) на користь бюджету (р/р 34213379700019 УДК в Харківській області, код 24134432 ГУДКУ в Харківській області МФО 851011) заборгованість по оплаті єдиного податку в сумі 1114 (одна тисяча сто чотирнадцять) грн. 14 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 14.12.2009р.

Суддя Сліденко А.В.