Рішення № 71301921, 22.12.2017, Барський районний суд Вінницької області

125/1734/17

2/125/1207/2017

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.12.2017 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Хитрука В.М.,

за участі: секретаря Білик Н.А.,

представника позивача Слободяна В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі КУ «Барська центральна районна лікарня» до ОСОБА_2 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, -

УСТАНОВИВ:

Керівник Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі КУ «Барська центральна районна лікарня» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину. Позовні вимоги мотивував тим, що вироком Барського районного суду Вінницької області у справі №125/2004/16-к від 13.02.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Під час розгляду справи судом встановлено, що 18.07.2016 року, близько 16,00 год, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання АДРЕСА_1, під час суперечки, яка виникла на ґрунті словесного конфлікту із потерпілим ОСОБА_3, наніс потерпілому удари кухонним ножем в область лівої половини грудної клітки, лівого плеча, стегна та гомілки, внаслідок чого на тілі останнього утворились множинні колото-різані поранення грудної клітки та верхніх і нижніх кінцівок. Згідно висновку експерта Барського районного відділення Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи № 217 від 02.09.2016 року колото різані рани лівого плеча, стегна та гомілки за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я з незначною втратою працездатності, та проникаюче поранення лівої половини грудної клітки із ушкодженням лівої легені належить до тяжкого тілесного ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні у КУ «Барська ЦРЛ» з 18.07.2016 року по 01.08.2016 року. Згідно листа КУ «Барська центральна районна лікарня» хворий перебував на лікуванні з 18.07.2016 року по 01.08.2016 року, у зв'язку з чим загальна вартість перебування ОСОБА_3 у лікарні склала 9791 грн. 68 коп. Оскільки фінансування КУ «Барська ЦРЛ» здійснюється за рахунок бюджетних коштів, відсутність відшкодування коштів витрачених лікарнею, є порушенням прав територіальної громади району, що в свою чергу завдає суттєвої шкоди інтересам держави. Ураховуючи те, що держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування шляхом надання місцевим бюджетам із Державного бюджету трансфертів у вигляді субвенцій з метою формування місцевого бюджету, необхідного для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб у разі, коли коштів, що надходять з власних джерел та закріплених доходів не достатньо, тому наведений факт несе потенційну загрозу як для економіки області, так і в цілому для держави, оскільки вказані вище явища набирають масового характеру, що в свою чергу приводить до скорочення фінансування соціальних програм, додаткового залучення коштів із Державного бюджету. На час звернення до суду з позовом ОСОБА_2 не відшкодував завдані його діями збитки, що є порушенням державних інтересів та підставою звернення прокурора до суду.

У судовому засіданні представник позивача прокурор Слободян В.Ю. позов підтримав повністю, наполягав на його задоволенні з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник КУ «Барська ЦРЛ», в інтересах якої подано позов, у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи, з урахуванням положень ч. 5 ст. 74 ЦПК України, був належним чином повідомлений, заяви про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, тому справа вирішена на підставі наявних в ній даних у відсутність відповідача.

Судом ухвалено проведення заочного розгляду даної справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Керівник Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області повідомляв КУ «Барська центральна районна лікарня» про намір звернутися до Барського районного суду Вінницької області з позовом в інтересах КУ «Барська центральна районна лікарня» до ОСОБА_2 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Відповідно до даних довідки КУ «Барська центральна районна лікарня» № 427 від 22.06.2017 ОСОБА_3 знаходився на лікуванні у хірургічному відділенні КУ «Барська ЦРЛ» з 18.07.2016 року по 01.08.2016 року, вартість лікування хворого ОСОБА_3 за час перебування у відділенні складає 9791,68 грн.

Вироком Барського районного суду Вінницької області у справі №125/2004/16-к від 13.02.2017 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого 1 ст. 121 КК України.

Відповідно до даних статуту КУ «Барська центральна районна лікарня» є спільною власністю територіальних громад Барського району, управління якою здійснює Барська районна рада або уповноважений нею орган.

Звернення прокурора до суду з даним позовом обґрунтовується наступним.

Відповідно до вимог ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в судах у випадках, визначених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Відповідно до вимог ст. 45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених ч. 2 або ч. 3 ст. 25 Закону України «Про прокуратуру».

Позовні вимоги ґрунтуються на наступних нормах права.

Відповідно до ч. 3, 7 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо злочин вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» №11 від 07.07.1995, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 (далі - Порядок). Як передбачено Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній (п.п. 3, 4 Порядку).

Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за звернення до суду з позовом майнового характеру для юридичної особи становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (встановленого на 1 січня) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на користь держави 9791,68 грн, тому судовий збір у даній справі з огляду на викладені вище положення закону становить 640 грн, який слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263,265,280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Комунальної установи «Барська центральна районна лікарня» в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення (отримувач КУ «Барська центральна районна лікарня», ГУДКСУ у Барському районі Вінницької області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 01982488, р/р 35422251046588) 9791,68 грн (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто одна гривня шістдесят вісім копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 640 грн (шістсот сорок гривень).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:

.