Постанова № 71293322, 20.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 636/5534/15-ц Головуючий суддя І інстанції Смирнов В.А.

Провадження № 22-ц/790/6833/17 Суддя доповідач Овсяннікова А.І.

Категорія: Інші справи позовного провадження

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

при секретарі - Дашковської Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 23 жовтня 2017 року (суддя Смирнов В.А.) по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Чугуївського міського суду Харківської області, Державної казначейської служби України про встановлення (визнання) факту порушення права на справедливий суд та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Чугуївського міського суду Харківської області, Державної казначейської служби України про встановлення (визнання) факту порушення права на справедливий суд та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначає, що у листопаді 2013 року вони звернулись з позовом до Шевченківського районного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Після визначення підсудності апеляційним судом Харківської області справу направлено для розгляду до Чугуївського міського суду Харківської області.

Ухвалою Чугуївського міського суду від 03 грудня 2013 року позов повернуто як неподаний, а ухвалою від 13 червня 2014 року позов залишено без розгляду.

Вищевказані ухвали апеляційним судом Харківської області скасовані як такі, що винесені з порушенням норм процесуального права.

Вони двічі заявляли відвід суддям Чугуївського міського суду; обидві заяви були задоволені. Лише 28 лютого 2015 року справу розглянуто по суті, у позові було відмовлено.

28 жовтня 2015 року апеляційним судом Харківської області зазначене рішення скасовано як незаконне у зв'язку з тим, що позовні вимоги фактично не були розглянуті, а судом надано оцінку не тим обставинам, на які вони посилались.

Посилались на визначення складу суду з порушенням вимог статті 11-1 ЦПК України.

Наведені вище обставини вважали такими, що призвели до порушення їхнього права на доступ до правосуддя та на справедливий суд внаслідок порушення розумного строку розгляду справи упередженим неустановленим законом судом.

Ухвалою Печенізького районного суду від 28 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2016 року, закрито провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року ухвали скасовані, справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Просили: визнати факт порушення Чугуївським міським судом права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом, Конвенція) при розгляді цивільної справи №636/5302/13ц; стягнути з Чугуївського міського суду на їх користь по 200000 гривень кожному з метою відшкодування моральної шкоди; зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити заходи до безспірного списання коштів з відповідного рахунку державного бюджету в трьохмісячний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Представник відповідача Чугуївського міського суду Харківської області в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився.

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 23 жовтня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

Зазначають, що рішення суду ухвалено з порушення норм матеріального та процесуального права, положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, Постанови пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі».

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд з'ясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічне положення закріплено в ч.1 ст.4 ЦПК України (в редакції від 15 грудня 2017 року).

Відповідно до положень ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вимогами ч.5, 6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

За змістом ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз'яснень, наданих у п.3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.

У відповідності до положень ст.1, 5 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення під час розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у ч.1 цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Відмовляючи позивачам в задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності будь-яких протиправних діянь працівників Чугуївського міського суду, які могли спричинити позивачам моральну шкоду.

Сам факт скасування судових рішень та розгляд справ поза межами визначеного цивільно-процесуальним законодавством України строком не може свідчити про наявність протиправних діянь в діях працівників, у т.ч. суддів, Чугуївського міського суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суттєвими не являються і не дають колегії суддів підстав для зміни або скасування рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 23 жовтня 2017 року - залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 26 грудня 2017 року.

Головуючий -

Судді: