Постанова № 71292596, 20.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 5

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Ткаченко І.Ю.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, за участю третьої особи департамент благоустрою та інфраструктури Дніпропетровської міської ради про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що у 2015 році вона придбала у власність житловий будинок та земельну ділянку. В 2016 році з метою переобладнання житлового будинку, шляхом знесення старого та побудови нового будинку нею здійснено всі необхідні дії, направленні відповідні документи, отриманні необхідні відповіді. Проте, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області відмовив у видачі будівельного паспорту на новий будинок, що позбавило можливості ввести даний об'єкт в експлуатацію.

У зв'язку із вищезазначеним, просила суд визнати за нею право власності на нерухоме майно самочинне збудоване, а саме: літ.Д-2 - житловий будинок, у тому числі під літ.Д-2 цокольний поверх загальною площею 299,2 кв.м., житловою площею 96,4 кв.м., літ.д, літ.д1 - ганки, літ.д2 - вхід в підвал, літ.Е - гараж, літ.е - ганок, № 1-4 - споруди, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на самочинно збудоване нерухоме майно: житловий будинок літ. Д-2, у тому числі цокольний поверх, загальною площею 299, 2 кв.м., житловою площею 96,4 кв.м., ґанки - літ. д, літ. д1, вхід в підвал - літ. д2, гараж - літ. Е, ґанок - літ. е, споруди № 1 - № 4 по АДРЕСА_1 (а.с.109-113). Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі Дніпровська міська рада, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати (а.с.116-122).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позбавлення позивача можливості володіти своїм майном, збудованим відповідно до будівельних норм та правил на власній земельній ділянці та без порушення прав третіх осіб, буде грубим порушенням її прав, визначених ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тим більше, що положення ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України прямо передбачають можливість захисту такого права позивача шляхом визнання її права власності на об'єкт самочинного будівництв а в судовому порядку.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 14 серпня 2015 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_3 житловий будинок № АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14 серпня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Отроцюк О.В., реєстровий № 1552, та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.6-7,8).

В той же день, ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_3 земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 0,0553 га, яка розташована по АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2, на підставі договору купівлі-продажу від 14 серпня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Отроцюк О.В., реєстровий № 1555, та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.9-10,11).

22 серпня 2016 року позивачем було отримано лист № 03/117 від Комунального підприємства «Дніпропетровська дирекція будівництва метрополітену» ДМР щодо можливості розміщення об'єкта будівництва на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (а.с.31).

Станом на 02 грудня 2016 року домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 а саме житловий будинок літ. А-1 з прибудовою літ. а-1, сарай літ. Б, гараж, літ. В, вбиральня літ. Г, споруди № 1-8, мостіння І, ІІ були знесені (а.с.12).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була подана декларація про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта (а.с.48-49). Листом від 28 грудня 2016 року № ДП 152163631267 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю ДМР повернуло вказаний документ на доопрацювання, через те, що в пункті 1 помилка у слові - Центральному; у пункті 3 відсутній номер та дата повідомлення про початок виконання будівельних робіт; у пункті 5 відсутня дата номеру запису про право власності; відсутній підпис замовника на кожній сторінці (а.с.47). Позивачем повторно було подано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта (а.с.57-58). Листом від 01 лютого 2017 року № ДП 150170320201 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю ДМР повторно повернуло документ на доопрацювання оскільки відсутній дозвільний документ на проведення будівельних робіт (а.с.56).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Цивільний кодекс України передбачає загальні засади набуття права власності, зокрема ст.ст.316-323, 325, 328, 331, 334 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном; усі суб'єкти права власності є рівними перед законом; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Відповідно до частини третьої статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Оскільки будівництво житлового будинку було здійснено без належного дозволу та без належно затвердженого проекту, а також з істотними порушеннями будівельних норм і правил, то відповідно до приписів ст.376 ЦК України, не може бути визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст.3 ЦПК України). У зв'язку з цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватись за наявності даних про те, що порушене питання було предметом компетентного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Позивач не вжив заходів щодо оформлення права власності на нерухоме майно в позасудовому порядку.

Вищевказані норми матеріального права повинні застосовуються до спірних правовідносин, але судом фактично вони не враховані, оскільки позивачем не виконано вимоги порядку передбаченого ч.5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлений порядок здійснення проектування та будівництва обєктів власниками або користувачами земельних ділянок, а саме проходження усіх етапів, зокрема:

2)розроблення проектної документації та проведення у випадках,

передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3)затвердження проектної документації;

4)виконання підготовчих та будівельних робіт;

5)прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Позивачем не здійснено усі вимоги, що передбачені ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво обєкту нерухомості вимагає розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами проекту його будівництва та отримання дозволів і узгоджень у відповідних органів та служб на здійснення будівельних робіт.

Згідно з ч.5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Проектування та будівництво обєктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів; 6) реєстрація права власності на обєкт містобудування.

Згідно ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі будівельний паспорт). Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Листом від 28 грудня 2016 року № ДП 152163631267 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю ДМР повернуло вказаний документ на доопрацювання, через те, що в пункті 1 помилка у слові - Центральному; у пункті З відсутній номер та дата повідомлення про початок виконання будівельних робіт; у пункті 5 відсутня дата номеру запису про право власності; відсутній підпис замовника на кожній сторінці. Позивачем повторно було подано декларацію про готовність до експлуатації обєкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта.

Листом від 01 лютого 2017 року №ДП 150170320201 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю ДМР повторно повернуло документ на доопрацювання оскільки відсутній дозвільний документ на проведення будівельних робіт.

Тобто відмова надана через те, що позивачем не надано повного вичерпного переліку документів необхідних для введення в експлуатацію об'єкту будівництва у відповідності до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». ,

Статтею 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до І-Ш категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації. Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

Згідно ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної

діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать

до І-ІП категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі

будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного

архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником

декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня

реєстрації заяви.

Отже, позивач нехтуючи нормами чинного законодавства України самовільно здійснив будівництво об'єкта, без відповідного повідомлення про початок виконання будівельних робіт (ст.34 Закону), без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (ст.36 Закону) без зареєстрованої декларація про готовність до експлуатації обєкта (ст.39 Закону).

Крім того, відповідно до ч.2, 3 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва (створення майна).

При цьому позивачем не надано до суду жодних доказів того, що спірне нерухоме майно було в установленому законом порядку введено в експлуатацію, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав вважати вказане нерухоме майно створеним та визнавати право власності на нього до ведення його в експлуатацію.

Оскільки вимоги ч. 2 ст. 331, ст. ст. 275, 276 ЦК України дотримано не було, визнання права власності на спірні об'єкти нерухомості за вказаною особою є незаконним.

У зв'язку з викладеним, судом не з»ясовано всі обставини справи, не досліджено всі докази та не надано їм оцінки.

З урахуванням того, що порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2017 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, третя особа Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпропетровської міської ради про визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Дніпровської міської ради витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 183, 50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Н.М. Деркач

І.Ю. Ткаченко