Рішення № 71292377, 22.12.2017, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 213/1328/17

Номер провадження 2/213/847/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2017 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Нестеренка О.М.

при секретарі Ладухіній І.С.,

за участю представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

третьої особи – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 громади в особі виконкому Криворізької міської ради, треті особи Виконком Криворізької міської ради, ОСОБА_2, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який в наступному уточнила, та просить суд визнати за нею - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, право приватної власності за набувальною давністю на домоволодіння № 95 по вул. Абрикосовій у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, яке складається з житлового будинку загальною площею 43,92 кв.м., житловою площею 31,36 кв.м., вбиральні площею 2,17 кв.м., літньої кухні площею 10,39 кв.м.

Позивач в судове засідання не з’явилася, право на представництво її інтересів в суді надала адвокатові ОСОБА_1, з якою уклала відповідний договір /а.с. 38/.

Представник відповідача ОСОБА_4 громади в особі Криворізької міської ради, в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, у встановленому законом порядку, надав суду клопотання про проведення розгляду справи за участі представника виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, який представляє інтереси відповідача на підставі Рішення Криворізької міської ради від 31.03.2016 № 381 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів», яким було делеговані повноваження щодо участі у судових засіданнях з питань, зокрема щодо визнання права власності за набувальною давністю на об’єкти нерухомого майна індивідуальної житлової забудови, квартири а.с.30-33/.

Належним чином повідомлений про день та час розгляду справи представник виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради в судове засідання не з’явився, надав письмове клопотання про проведення розгляду справи без його участі, зазначив, що під час ухвалення рішення покладаються на розсуд суду /а.с.143/.

Представник Виконавчого комітету Криворізької міської ради, як третьої особи, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, у встановленому законом порядку, але до суду не з’явився, надав письмові пояснення щодо порядку державної реєстрації права власності на нерухоме майно у разі задоволення позовних вимог /а.с.230-232/.

Третя особа – ОСОБА_2 спочатку надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, зазначив, що проти позову не заперечує, в наступному – 14.12.207 з’явився в судове засідання, пояснив, що він доводиться внуком першому власнику будинку – ОСОБА_5 та племінником померлого його другого власника – ОСОБА_6, якому ОСОБА_5 за життя заповідав свій будинок, та той рано помер, тому ніхто не прийняв після нього спадщину. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, на зазначене в позові нерухоме майно не претендує, вважає, що позивач заволоділа ним на законних підставах.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала, та суду пояснила, що позивач ОСОБА_3 з вересня 2006 року, отже більш ніж 10 років, проживає без реєстрації за адресою: Дніпропетровська області, місто Кривий Ріг, вулиця Абрикосова, будинок 95. Раніше, - до 2016 року ця вулиця мала назву Червонофлотська).

Домоволодіння належало ОСОБА_5, який помер 15 січня 1974 року. За життя своє домоволодіння ОСОБА_5 заповів ОСОБА_6, який прийняв спадщину та 17 січня 1975 року отримав Свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом, але не зареєстрував право власності на спірне домоволодіння в установленому законом порядку.

ОСОБА_6 помер 29 жовтня 1981 року. Після смерті ОСОБА_5 в спірному домоволодінні ніхто не проживав, спадщину після смерті ОСОБА_7 ніхто не прийняв. А у вересні 2006 року третя особа у справі - ОСОБА_2, який є онуком померлого ОСОБА_5 по материнській лінії, надав позивачу дозвіл на проживання у спірному домоволодінні, оскільки дане домоволодіння ОСОБА_2 не було потрібно, житло у нього є, до того ж, йому було складно утримувати будинок з господарськими прибудовами, через що він фактично подарував його позивачу та дозволив переоформити право власності на будинок на її ім’я.

За час проживання у спірному домоволодінні позивач уклала договори з підприємствами, що надають комунальні послуги, користується цими послугами, сплачує їх вартість, зробила в будинку ремонт, підтримує двір та будинок у належному стані.

Представник позивача зазначила, що позивач вважає себе добросовісним набувачем спірного домоволодіння, оскілки відкрито та безперервно володіла та продовжує володіти ним протягом більше 10 років, спірне домоволодіння їй подарував спадкоємець попереднього власника, спадщина після смерті якого вже понад 36 років ніким не була прийнята. За таких обставин, коли попередній власник домоволодіння помер, в спадщину будинок не був прийнятим, єдиною можливістю оформити право власності на спірне домоволодіння для позивача є звернення до суду із даним позовом. Оскільки територіальна громада, як відповідач не заперечує проти задоволення позову, представник просить визнати за позивачем право приватної власності за набувальною давністю на домоволодіння за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Абрикосова, 95.

Допитана в судовому засіданні 06.12.2017 свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона мешкає на паралельній вулиці з вулицею, де мешкає позивач. Їй відомо, що позивач мешкає у 95-ому будинку по вул. Абрикосовій приблизно десять років. Раніше цей будинок належав сім’ї ОСОБА_8, а коли вони всі померли, їх внук – ОСОБА_2 пустив туди мешкати ОСОБА_3 В будинку на той час вже не було вікон, тобто він знаходився у такому стані, що потрібно було докладати сили та кошти, і ОСОБА_2 завжди казав, що будинок йому непотрібний. Вона особисто бувала в цьому будинку, допомагала позивачу вставляти вікна в оселю.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона є донькою позивача, вони переїхали проживати до будинку за адресою м.Криивий Ріг, вул. Абрикосова, 95 у вересні 2016 року з дозволу ОСОБА_2, так як тікали від вітчима, який часто проявляв насильство. Будинок на той час був практично у нежилому стані, не було в ньому ані вікон, ані води, ані газу. Вони поступово привели все до ладу, провели газ, водогін, електрику, поставили вікна, відбудували піч. До цього часу спілкуються з особою, яка дала їм можливість користуватися житлом – ОСОБА_2, який за весь цей час до них жодних претензій щодо цього будинку не пред’являв.

Вислухавши представника позивача, свідків, ознайомившись з письмовими матеріалами справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою.

Так, судом встановлено наступне.

Згідно з інформаційною довідкою КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» за № 1294 від 24.07.2017право власності на будинок за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Абрикосова (до перейменування – вул. Червонофлотська), 95 станом на 31.12.2012 зареєстровано на ОСОБА_5 на підставі договору забудови будинку, посвідченого 25.12.1959 Широківською державною нотаріальною конторою, реєстр № 2164, та акту готовності будинку, затвердженого міськвиконкомом 12.12.1960 /а.с. 53, 203-204/.

Як вбачається із матеріалівархівної справи на спірний будинок, наданої суду на виконання ухвали про витребування доказів, зокрема із довідки належності будинку /а.с.22 архівної справи БТІ/, після ОСОБА_5 власником будинку став ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_10 криворізькою державною нотаріальною конторою 17.01.1975 /а.с.75/.

ОСОБА_5 помер 15.01.1974, що підтверджується копією свідоцтва про смерть останнього /а.с. 219/. Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру підтверджується наявність заповіту, складеного ОСОБА_5 04.06.1970, номер заповіту у спадковому реєстрі 1447899 /а.с.220/.

Згідно з копією свідоцтва про смерть II-КИ № 358983, виданого 01.11.1981 міським відділом ЗАГС, ОСОБА_6 помер 29.10.1981 /а.с.132-а/.

Як свідчать матеріали спадкової справи до майна померлого ОСОБА_6, після його смерті ОСОБА_10 криворізькою державною нотаріальною конторою20.03.1982 була заведена спадкова справа за заявою гр. ОСОБА_11, як законного представника неповнолітнього сина померлого - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 132-135, 141/.

При цьому відомості, що підтверджують видачу будь-кому свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 відсутні.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються суду сторонами та іншими учасниками справи.

Наданими суду доказами встановлено, що третя особа у справі – ОСОБА_2 є онуком першого власника спірного будинку - померлого ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про його народження, згідно з яким його батьками є ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (дівоче прізвище – ОСОБА_5), а також копіями свідоцтва про народження ОСОБА_15 та одруження ОСОБА_15 та ОСОБА_13 /а.с. 222-223/.

З заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_2 звернувся тільки 16.01.2012, вже після смерті його матері – ОСОБА_2 (дівоче прізвище – ОСОБА_5) В.С., яка померла 31.01.2006, при цьому надав документи, що підтверджують його родинні зв’язки зі спадкоємцем, за його заявою нотаріусом було заведено спадкову справу /а.с. 217-228/, але у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено в зв’язку з пропуском строку для прийняття спадщини. В постанові державного нотаріуса зазначено про те, що на час відкриття спадщини заявник зі спадкодавцем постійно не проживав, заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори в установлений строк не подав /а.с.227/.

Отже в судовому засіданні встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_6 ніким не була прийнята, свідоцтво про право власності на спірний будинок не видавалось.

В2006 році позивач ОСОБА_3 за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 поселилася в спірному домоволодінні за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Червонофлотська (на цей час – вул.Абрикосова), 95.

З показів свідків встановлено, що з 2006 року ОСОБА_3 користується будинком № 95 по вул.. Червонофлотській (Абрикосовій) у м. Кривому Розі, будинок знаходився у неналежному стані, після довготривалої відсутності в ньому мешканців, без вікон та комунікацій, позивач зробила ремонт будинку, провела водогін та газопровід, платить за отримані послуги з газо- та водопостачання, що підтвердила копіями квитанцій /а.с.11.12/.

Спадкоємець ОСОБА_5 за законом – третя особа у справі - ОСОБА_2 - добровільно передав спірний будинок у володіння позивачу ОСОБА_3, що підтвердили в судовому засіданні як свідки, так і він особисто, на спірне нерухоме майно він не претендує.

Згідно приписів ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти або нерухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

Згідно п.9 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. за № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Відповідно до п.13 цієї Постанови особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Як роз’яснює Пленум ВССУ, відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Судом встановлено, що попередній власник спірного домоволодіння помер,на численні запити суду до нотаріальних установ, в тому числі – до державного нотаріального архіву, БТІ, щодо наявності відомостей про прийняття спірного майна у спадщину, та стосовно власника цього нерухомого майна, надійшли відповіді, з яких вбачається, що право власності залишається оформленим на померлого власника – ОСОБА_6, та про відсутність інформації про прийняття будь-якою особою спадщини після його смерті.

Належний відповідач у справі - територіальна громада в особі виконавчого комітету Криворізької міської ради, яка делегувала свої повноваження виконавчому комітету Інгулецької районної у місті ради, заперечень проти позову не надала.

Згідно з довідкою № 30, виданою головою вуличного комітету 07.05.2017, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, більш ніж 10 років проживає без реєстрації за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Абрикосова, 95 /а.с.5/.

Таким чином, наданими позивачем та зібраними судом за клопотанням представника позивача доказами підтверджено, що позивач добросовісно заволоділа понад 10 років спірним домоволодінням за вищезазначеною адресою, відкрито, безперервно, добросовісно користується ним, утримує його, підтримує в належному стані, попередній власник нерухомого майна позивачу не був відомим.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також те, що третя особа у справі не заперечувала проти визнання за позивачем права власності на житловий будинок, давність володіння позивачем спірним нерухомим майном, суд вважає, що єдиною можливістю оформити право власності на спірну будівлю для позивача є звернення до суду із даним позовом.

На підставі вищезазначеного, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд враховує, що відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 02/17 від 14.11.2017 ринкова вартість домоволодіння № 95 по вул. Абрикосова у місті Кривому Розі Дніпропетровської області станом на 14.11.2017 становить 79 926,00 грн./а.с.165-171/, та вважає, що позивачем судовий збір сплачено повністю, у розмірі 1 % від ціни позову, яка визначена вартістю спірного домоволодіння.

Враховуючи специфіку спору, судові витрати, зокрема щодо сплати судового збору, не розподіляються, та покладаються на позивача.

Керуючись ст. 344 ЦК України, ст.ст. 80, 228-229 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 громади в особі виконкому Криворізької міської ради, треті особи Виконком Криворізької міської ради, ОСОБА_2, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, право власності за набувальною давністю на домоволодіння № 95 по вулиці Абрикосовій в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, яке складається з житлового будинку загальною площею 43,92 кв.м., житловою площею 31,36 кв.м., вбиральні площею 2,17 кв.м., літньої кухні площею 10,39 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано, або якщо апеляційну скаргу подано, то після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, мешкає без реєстрації за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Абрикосова, 30.

Відповідач: ОСОБА_4 громада в особі виконкому Криворізької міської ради, місцезнаходження: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, пл.Молодіжна,1 (інші відомості суду невідомі).

Третя особа: Виконком Криворізької міської ради - місцезнаходження: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1 (інші відомості суду невідомі).

Третя особа: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 (інші відомості суду невідомі).

Вступна та резолютивна частини рішення проголошено в судовому засіданні 22.12.207.

Повне рішення складено та підписано 27.12.2017.

Суддя О.М. Нестеренко