Постанова № 7129205, 11.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.12.09Справа №2а-6707/09/1/0170 м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної РеспублікиКрим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., за участю

представника позивача – Сахно В.Г..,

представника відповідача – Жаворонкової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополь" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АРК

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з позовом Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополь" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0008321502/0 від 13.05.2009 року

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.05.09 року було відкрите провадження в адміністративній справі .

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.05.09 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.08.09 року по справі призначено судово-економічну експертизу, провадження по справі зупинено до одержання результатів експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2009 року провадження у справі поновлено з 25.11.2009 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2009 року відповідача у справі Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим замінено її правонаступником – Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АРК.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість за квітень 2009 року, за результатами якої складено Акт від 07.05.2009 року № 4038/15-2, де зафіксовано порушення позивачем вимог діючого податкового законодавства – завищення податкового кредиту у сумі 149340,00 гривень. На підставі Акту винесено податкове повідомлення-рішення від 13.05.2009 року № 0008321502/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 164274,00 гривень, у тому числі по штрафним санкціям – 14934,00 гривень.

Представник позивача зазначив, що висновки акту та відповідно податкове повідомлення рішення є такими, що не відповідають дійсності, оскільки КРП «ВПВКГ м. Сімферополь» правомірно відобразило у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 149340,00 гривень, оскільки ще у грудні 2008 року у позивача виникло право податкового кредиту на підставі п.1.11.статті 1 та п.п. 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» - за касовим методом податкового обліку, коли право на податковий кредит виникає з моменту списання коштів з банківського рахунку такого платника податків.

Представник позивача також зауважив, що платіжним дорученням № 7236 від 22.12.2008 року ( проведено банком 23.12.2008 року) позивач перерахував кошти в сумі 1419907,00 гривень зі свого банківського рахунку на рахунок ВАТ «Крименерго» «за електроенергію», тому за касовим методом, на застосування якого має право КРП «ВПВКГ м. Сімферополь», право на податковий кредит на суму 149340,00 гривень по податковим накладним № 10/5701/110/3067 від 24.01.2005 року, № 10/5701/110/7317 від 24.02.2005 року виникло у позивача з 23.12.2008 року, тому терміни давності, передбачені статтею 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не закінчилися.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, пояснила, що ДПІ у м. Сімферополі АРК на підставі проведеної перевірки встановлено порушення податкового законодавства КРП «ВПВКГ м. Сімферополь», а саме п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.15.1, п.п. 15.3.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, внаслідок включення у декларацію з ПДВ за грудень 2008 року сум ПДВ по податковим накладним за січень та лютий 2005 року із закінченням 1095 денного строку.

Представник відповідача зазначила, що позивач формує податковий кредит із застосуванням одночасно в обліку двох способів податкового зобов’язання (перша подія і касовий метод). У даному випадку право позивача на податковий кредит виникло в момент отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів, як першої із подій, тому накладні за січень та лютий 2005 року могли бути відображені у деклараціях відповідно 20 лютого та 20 березня 2005 року.

Також представник відповідача наголошував, що касовий метод податкового обліку має застосовуватися лише при здійсненні господарської операції по реалізації (поставки) товару (послуг) населенню та бюджетним установам, за касовим методом визначається база оподаткування операцій саме з поставки послуг водопостачання, водовідведення…, а позивачем сформований податковий кредит за касовим методом за наслідком іншої господарської операції – придбання електроенергії.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача по справі, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, висновки судово-економічної експертизи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АРК є суб’єктом владних повноважень, яка у правовідносинах, пов’язаних із нарахуванням податку на додану вартість, реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АРК є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання нечинним

податкового повідомлення-рішення, суд зобов’язаний перевірити чи є правомірними дії відповідача у зв’язку прийняттям такого повідомлення – рішення, яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 164274,00 гривень, у тому числі по штрафним санкціям – 14934,00 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Судом встановлено, що Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополь" є юридичною особою, зареєстрованою 22.03.1996 року з ідентифікаційним кодом 20671506 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 05.3-6.06/1078 від 25.07.2007 року ГУ статистики в АРК та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 632861 (заміненим 16.07.2007 року).

Відповідно до Статуту Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополь" (далі КРП «ВПВКГ м. Сімферополь» затвердженого 30.05.2007 року Міністром ЖКГ АРК, погодженого з Головою Фонду майна АРК 14.06.2007 року, зареєстрованого у новій редакції 16.07.2007 року, предметом діяльності підприємства є забезпечення водою населення, підприємств, установ, а основним напрямком діяльності є централізоване водопостачання і водовідведення.

Судом встановлено, що, відповідно до Акту перевірки від 07.05.2009 року № 4038/15-2 КРП «ВПВКГ м. Сімферополь» перебуває на обліку у ДПІ у м. Сімферополі у якості платника податку на додану вартість з індивідуальним номером платника ПДВ - 206715001284 та має свідоцтво № 100057147 НВ № 049889 від 19.08.1997 року, а відповідно до розподільчого балансу КРП «ВПВКГ м. Сімферополь» взято на облік як платника податків Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АРК.

Таким чином, судом встановлено, що КРП «ВПВКГ м. Сімферополь» являється суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Порядок, підстави та строки сплати податку на додану вартість, надання податкової звітності встановлений Законом України “Про податок на додану вартість”від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Відповідно до 7.8. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць, тому КРП «ВПВКГ м. Сімферополь» зобов’язане щомісячно протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, подавати до податкових органів декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.7.1. п.7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Підстави проведення документальних невиїзних перевірок визначені п.1. ч.1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ –це перевірка поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Судом установлено, що 07.05.2009 року головним державним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ Кислою О.М., проведена невиїзна документальна перевірка КРП «ВПВКГ м. Сімферополь» з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість за квітень 2009 року, за результатами якої складено акт від 07.05.2009 року № 4038/15-2 (далі –Акт перевірки).

В результаті здійсненні невиїзної документальної перевірки КРП , а саме п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.15.1, п.п. 15.3.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” – позивачем у квітні 2009 року надано уточнюючий розрахунок з ПДВ за грудень 2008 року, у якому до податкового кредиту включені податкові накладні № 10/5701/110/3067 від 24.01.2005 року, № 10/5701/110/7317 від 24.02.2005 року від постачальників за січень та лютий 2005 року, по яким закінчено 1095 денний строк, тому зроблено висновок, що підприємством завищено податковий кредит на суму 149340,00 гривень, та відповідно занижена сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 149340,00 гривень.

При цьому, в Акті перевірки відображено, що КРП «ВПВКГ м. Сімферополь» використовувало касовий метод нарахування ПДВ з надання послуг водопостачання та водовідведення для населення, передбачений п.п.11.11.статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.11 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов‘язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року, підпунктом «б» пункту 4.2.2. якого зазначено обов’язок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. У цьому разі, згідно з п. 17.1.3., такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 6.1. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Судом встановлено, що по результатам проведеної перевірки ДПІ в м. Сімферополі АРК КРП «ВПВКГ м. Сімферополь» направлено податкове повідомлення-рішення від 13.05.2009 року № 0008321502/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 164274,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 149340,00 по штрафним санкціям – 14934,00 гривень.

Вирішуючи питання про законність винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено таке.

Судом встановлено, що 20.01.2009 року позивачем до ДПІ в м. Сімферополі АРК за вх. № 456/7 подана податкова декларація по ПДВ за грудень 2008 року із зазначенням податкового зобов’язання по ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 507023,00 гривень.

14.04.2009 року КРП «ВПВКГ м. Сімферополь» за вх. № 1827/19 до ДПІ в м. Сімферополі АРК подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за грудень 2008 року у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, де зменшено суму ПДВ на 149340,00 гривень та відповідно відображено податковий кредит на цю ж суму.

За уточнюючим розрахунком до декларації по ПДВ за грудень 2008 року КРП «ВПВКГ м. Сімферополь» збільшило податковий кредит за грудень 2008 року на суму ПДВ 105397,42 гривень по податковій накладній № 10/5701/110/3067 від 24.01.2005 року (постачальник ВАТ«Крименерго»), на суму ПДВ 43942,58 гривень по податковій накладній № 10/5701/110/7317 від 24.02.2005 року (постачальник ВАТ«Крименерго»).

Судом встановлено, що податкова накладна № 10/5701/110/3067 від 24.01.2005 року виписана на операцію з поставки електроенергії в сумі 649885,52 гривень, у тому числі ПДВ 108314,25 гривень, поставка зазначеної електроенергії відбулася у січні 2005 року, що підтверджується рахунком ВАТ«Крименерго» № 80 від 24.01.2005 року.

У той же час судом встановлено, що оплата за рахунком ВАТ«Крименерго» № 80 від 24.01.2005 року на суму 649885,52 гривень у т. ч. ПДВ 108314,25 гривень була здійснена в сумі 17500,00 гривень (ПДВ 2916,67 гривень) 31.01.2005 року, в сумі 1,00 гривень (ПДВ 0,16 гривень), в сумі 632384,52 гривень, у т.ч. ПДВ в сумі 105397,42 гривень за платіжним дорученням № 7236 від 22.12.2008 року.

Судом встановлено, що податкова накладна 10/5701/110/7317 від 24.02.2005 року виписана на операцію з поставки електроенергії в сумі 654016,36 гривень, у тому числі ПДВ 109002,73 гривень, поставка зазначеної електроенергії відбулася у лютому 2005 року, що підтверджується рахунком ВАТ«Крименерго» № 80 від 24.02.2005 року.

У той же час судом встановлено, що оплата за рахунком ВАТ«Крименерго» № 80 від 24.02.2005 року була здійснена в сумі 89977,00 гривень (ПДВ 14996,17 гривень) 28.02.2005 року, в сумі 263655,48 гривень, у т.ч. ПДВ в сумі 43942,58 гривень за платіжним дорученням № 7236 від 22.12.2008 року.

Отже, судом достеменно встановлено, що сума ПДВ в розмірі 149340,00 гривень, включена позивачем до складу податкового кредиту грудня 2008 року сплачена позивачем ВАТ«Крименерго» згідно платіжного доручення № 7236 від 22.12.2008 року за електричну енергію по зазначеним вище податковим накладним.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача, за якими КРП «ВПВКГ м. Сімферополь» завищено суму податкового кредиту грудня 2008 року (по уточненому розрахунку) в розмірі ПДВ 149340,00 гривень та зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зазначені норми є загальними і характеризуються як такі, що встановлюють певні правові наслідки для платників податків в залежності від відповідної події, що сталася раніше ("за першою подією").

У той же час, відповідно до п.11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

До того ж, у редакції Закону України "Про податок на додану вартість", що діяла до 25.03.2005 року, п.11.11 статті 11 містив терміни, що використовуються у цьому пункті, а саме термін касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) - спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з поставки товарів (робіт, послуг) є дата отримання коштів на рахунок або у касу такого платника податку або отримання ним інших видів компенсації їх вартості, а датою виникнення права на податковий кредит є дата відрахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дата поставки інших видів компенсації їх вартості (включаючи дату виписки рахунку (чека) при розрахунках картками платіжних систем або банківськими чи персональними чеками).

Отже, у зазначений податковими органами час позивач, застосовуючи касовий спосіб податкового обліку не мав права на податковий кредит до відповідного відрахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів.

Пізніше, Закон України "Про податок на додану вартість" у частині п.11.11 статті 11 притерпів змін, і частина, що визначає термін, що використовується у цьому пункті - касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) була виключена.

Натомість п.11.1 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" під терміном "касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів (послуг)" визначив метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Таким чином, якщо платник податку придбаває (виготовлює) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, визначених у п.11.11 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", то за касовим способом таким платником визначаються і податкові зобов’язання і податковий кредит за операціями з поставки товарів (послуг), перелічених у цьому пункті, використаних у межах здійснення таких операцій.

Судом встановлено, що перерахування грошових коштів за платіжним дорученням № 7236 від 22.12.2008 року здійснено на підставі договору, у тому числі, між КРП «ВПВКГ м. Сімферополь» та ЕК ВАТ «Крименерго» від 08.10.2008 року № 440Е/151 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 25.04.2008 року № 440, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до статті 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Постанови КМУ від 25.04.2008 року № 440.

Порядок проведення взаєморозрахунків між сторонами передбачає, що КРП «ВПВКГ м. Сімферополь» перераховує ЕК ВАТ «Крименерго» кошти в сумі 1419907,00 гривень для погашення заборгованості за електроенергію за… договором від 02.06.2004 року № 80 за січень, лютий 2005 року, що підтверджується платіжним дорученням № 7236 від 22.12.2008 року на суму 1419907,00 гривень.

Постанова Кабінету Міністрів України N 440 від 25.04.2008 року «Про реалізацію статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"» визначає механізм перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Отже суд зазначає, що погашення кредиторської заборгованості по електроенергії, що здійснено шляхом перерахування коштів на підставі платіжного доручення № 7236 від 22.12.2008 року, відбувалося саме внаслідок поставки населенню послуг водопостачання та водовідведення по тарифам нижче їх фактичної економічно обґрунтованої вартості.

Тому ПДВ, сплачений відповідно до платіжного доручення № 7236 від 22.12.2008 року повинен бути врахований позивачем у складі податкового кредиту за касовим методом.

До того ж суд зазначає, що аналогічна позиція викладена у абз. 7 листа Державної податкової адміністрації України «Про розгляд листа тепломережі щодо формування податкового кредиту з ПДВ при одночасному застосуванні в обліку підприємства двох способів обліку податкових зобов'язань» N 4081/7/16-1515-05 від 29.02.2008 року.

Відповідно до п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового зобов'язання контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Таким чином, названий вище лист слід вважати податковим роз'ясненням в розумінні п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до касового методу дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку.

У даному випадку, датою виникнення у КРП «ВПВКГ м. Сімферополь» права на податковий кредит по ПДВ в сумі 149340,00 гривень є дата перерахування грошових коштів за електроенергію відповідно до платіжного доручення № 7236 від 22.12.2008 року, а саме 22.12.2008 року.

Суд не погоджується з доводами податкового органу щодо пропуску строку у 1095 днів для визначення податкового кредиту за податковими накладними № 10/5701/110/3067 від 24.01.2005 року, № 10/5701/110/7317 від 24.02.2005 року.

Відповідно до п.п. 15.3.1 п.15.3 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати.

Враховуючи правильність застосування позивачем касового способу КРП «ВПВКГ м. Сімферополь» починаючи з 22.12.2008 року протягом 1095 днів мало право включити у податковий кредит ПДВ в сумі 149340,00 гривень, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 7236 від 22.12.2008 року.

Оскільки податковий кредит в сумі 149340,00 гривень відображено позивачем в уточнюючому розрахунку 14.04.2009 року, КРП «ВПВКГ м. Сімферополь» додержано 1095 денний строк з дня виникнення права на податковий кредит.

Суд також звертає увагу відповідача, що висновком судово-економічної експертизи № 7/09 від 27.10.2009 року також підтверджується, що сума ПДВ в розмірі 149340,00 гривень по податковим накладним № 10/5701/110/3067 від 24.01.2005 року, № 10/5701/110/7317 від 24.02.2005 року була правомірно включений позивачем до податкового кредиту грудня 2008 року.

Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та інших нормативно-правових актів.

Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення не чинним, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі. Судом враховано, що вихід за межі позовних вимог в такий спосіб застосовується виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем не були порушені норми п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.15.1, п.п. 15.3.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, отже дії відповідача по донарахуванню податкових зобов’язань зі сплати податку на додану вартість в сумі 149340,00 гривень та нарахуванню фінансових санкцій в сумі 14934,00 гривень, не можуть бути визнані такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, а податкове повідомлення - рішення від 13.05.2009 року № 0008321502/0 має бути визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем у позовній заяві заявлялось клопотання про розподіл судових витрат в тому числі витрат на проведення експертизи.

Витрати на проведенням судових експертиз віднесено до виду судових витрат, в силу п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 92 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 92 КАС України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” встановлено граничний розмір компенсації витрат пов’язаних із проведенням судової експертизи, який не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 року №710 “Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів” встановлена нормативна вартість однієї експертогодини у науково-дослідних установах судової експертизи Міністерства юстиції України відповідно до ступеня важкості експертизи.

Відповідно до калькуляції, вартості судово-економічної експертизи за адміністративною справою № 2а-6707/09/1/0170, наданої судовим експертом, погодженої із ТОВ «Центр судових експертиз» вартість проведеної експертизи складає 10000,00гривень (з урахуванням кількості експертогодин – 168; вартості експертогодини з урахуванням індексу інфляції – 57,48 гривень; вартості матеріально-технічного забезпечення судової експертизи – 343,36 гривень).

Оплата проведеної експертизи позивачем підтверджується копіями рахунків № 27 від 18.09.2009 року, № 22 від 22.10.2009 року та копіями платіжних доручень № 12603 від 30.09.2009 року, № 13120 від 23.10.2009 року

Отже відповідно до статті 94 КАС України витрати, пов’язані із проведенням судово-економічної експертизи підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

У зв’язку зі складністю справи судом 11 грудня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 16 грудня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Кримвід 13.05.2009 року № 0008321502/0.

3.          Стягнути на користь позивача Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополь" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок.

4.          Стягнути на користь позивача Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополь" з Державного бюджету України витрати на проведення судово-економічної експертизи в розмірі 10000,00 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                                   Трещова О.Р.