Ухвала суду № 71290741, 20.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/6359/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Писанець В.А.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Орліченко О.Ю.

за участю:

прокурора Боян Д.В.

представника власника майна - адвоката Поповченка О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «КУА «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Тельпіс М.В. та накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках юридичних осіб, що відкриті у АБ «Укргазбанк» (МФО 320478), адреса: м. Київ, вул. Єреванська, 1, а саме:

ТОВ «КУА «Світлозар» (ЄДРПОУ 38005398) №26501743584760, №26500743584761, №26503008000125, №26501743584652, №26504743584659, №26506743584668, №26500743584675,

ПАТ «ЗНВКІФ «Мігліор» (ЄДРПОУ 37500382) №265046150876, №265033150876, №26505150876, №265004150876, №265062150876, №26507583777001, №265075150876,

ТОВ «КУА «Андере Ріхтінген» (ЄДРПОУ 36003268) №26503260973, №26506008000122, №26500743584686, №26509743584687, №26506743584873, №26507743584872, №26500743584705, в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, з наданням інформації в друкованому вигляді щодо її виконання та залишку грошових коштів на рахунках вказаних осіб.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання та накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, директор ТОВ «КУА «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «КУА «Андере Ріхтінген».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що грошові кошти товариства та розрахункові рахунки, на яких вони перебувають, не належать ТОВ «КУА «Андере Ріхтінген», а відкриті для Інвестиційних Фондів, активами яких управляє ТОВ «КУА «Андере Ріхтінген». Додає, що товариство є компанією, належним чином зареєстрованою за українським законодавством, має ліцензію на здійснення професійної діяльності, строк дії ліцензії необмежений, управляє активами венчурних інвестиційних фондів.

Також директор товариства зазначає, що гроші, які належать ТОВ «КУА «Андере Ріхтінген», відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами не визнані, а в матеріалах справи наявні лише докази про визнання речовими доказами грошових коштів ТОВ «КУА «Світлозар».

У підсумку, апелянт вказує, що фактично слідчим суддею не наведено підстав для накладення арешту на грошові кошти ТОВ «КУА «Андере Ріхтінген».

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування причин пропуску такого строку вказує, що про наявність оскаржуваної ухвали слідчого судді товариству стало відомо 22.11.2017 року за допомогою державного реєстру судових рішень.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участіу судовому засіданні не приймали, про оскаржувану ухвалу апелянту стало відомо 22.11.2017 року за допомогою державного реєстру судових рішень, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання представника власника майна щодо поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущений з поважних причин.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури Україниперебувають матеріали кримінального провадження № 42017111200000142, відомості про яке 17.03.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, заознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 , ч.ч. 1, 2 ст. 205 , ч. 2 ст. 209 , ч. 3 ст. 212 , ч. 2 ст. 222-1 , ч. 1 ст. 309 , ч. 2 ст. 364 , ч. 1ст. 366 КК України.

Прокурор відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Тельпіс М.В. звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках юридичних осіб, що відкриті у АБ «Укргазбанк» (МФО 320478), адреса: м. Київ, вул. Єреванська, 1, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року задоволено.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора в межах кримінального провадження № 42017111200000142про арешт майна, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та, прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене в клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на те, що грошові кошти товариства та розрахункові рахунки, на яких вони перебувають, не належать ТОВ «КУА «Андере Ріхтінген», а відкриті для Інвестиційних Фондів, активами яких управляє ТОВ «КУА «Андере Ріхтінген», не є предметом розгляду при вирішення питання про застосування щодо особи заходів забезпечення кримінального провадження, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні, як і твердження автора апеляційної скарги про те, що ТОВ «КУА «Андере Ріхтінген» є компанією, належним чином зареєстрованою за українським законодавством, має ліцензію на здійснення професійної діяльності, строк дії ліцензії необмежений, управляє активами венчурних інвестиційних фондів.

Твердження апелянта про те, що арештовані гроші товариства «КУА «Андере Ріхтінген» не визнані речовими доказами, слід визнати непереконливими, з урахуванням доданих до клопотання матеріалів, а саме постанови про визнання речовим доказом від 14.11.2017 року, відповідно до якої, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в тому числі і грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «КУА «Андере Ріхтінген», визнано у даному кримінальному провадженні речовими доказами, з посиланням на те, що кошти мають доказове значення для встановлення істини по вказаному кримінальному провадженню, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому мають ознаки речових доказів (а.с 30-34).

Посилання апелянта на те, що слідчим суддею не наведено підстав для накладення арешту на грошові кошти ТОВ «КУА «Андере Ріхтінген», слід визнати необгрунтованими, з урахуванням змісту оскаржуваного судового рішення, яке, на переконання колегії суддів, відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити директору ТОВ «КУА «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарженняухвали слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України Тельпіс М.В. та накладеноарешт на кошти, які знаходяться на рахунках юридичних осіб, що відкриті у АБ «Укргазбанк» (МФО 320478), адреса: м. Київ, вул. Єреванська, 1, а саме: ТОВ «КУА «Світлозар», ПАТ «ЗНВКІФ «Мігліор», ТОВ «КУА «Андере Ріхтінген», в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, з наданням інформації в друкованому вигляді щодо її виконання та залишку грошових коштів на рахунках вказаних осіб, - залишити без змін, а апеляційну скаргудиректора ТОВ «КУА «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

____ _______ ______

Масенко Д.Є. ПаленикІ.Г. Присяжнюк О.Б.