Ухвала суду № 71290320, 27.12.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіна Н. Ю.

суддів Міцнея В.Ф., Одинака О.О.

секретаря Чебуришкіної Н.Ю.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача

ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

Олександровича

позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_4, Берегометська селищна рада Вижницького району Чернівецької області

апеляційна скарга ОСОБА_4 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2016 року, головуючий у першій інстанції Кибич І.А.,

встановила:

ОСОБА_1 у березні 2016 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, відділу Держгеокадастру у Вижницькому районі Чернівецької області з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державного підприємства «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Вказувала, що є власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, площею 0,1483 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1.

На підставі рішення виконавчого комітету Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області від 5 березня 1997 року №20 Вижницьким районним відділом земельних ресурсів Чернівецької області видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 26 жовтня 2004 року.

Справа №713/523/16-ц

Провадження №22-ц/794/20/17-ц Головуючий в суді 1 інстанції Кибич І.А.

Категорія 59 Доповідач Н.Ю. Половінкіна

Посилаючись на самовільне зайняття ОСОБА_4 земельної ділянки, просила зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер НОМЕР_1 шляхом знесення (демонтування) огорожі.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги, посилаючись на порушення вимог законодавства при виготовленні технічної документації із землеустрою, просила визнати рішення 24 сесії 5 скликання Берегометської селищної ради від 19 серпня 2009 року щодо земельної ділянки на ім'я ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 площею 0,1414 га, державний акт про право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, виданий 15 квітня 2010 року ОСОБА_4 на підставі рішення 24 сесії 5 скликання Берегометської селищної ради від 19 серпня 2009 року, рішення Берегометської селищної ради від 31 березня 2016 року про затвердження акту погоджувальної комісії від 22 березня 2016 року та акту погоджувальної комісії недійсними.

Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відділ Держгеокадастру у Вижницькому районі Чернівецької області ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 6 травня 2016 року.

Також ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 6 травня 2016 року замінено первісного відповідача відділ Держгеокадастру у Вижницькому районі Чернівецької області належним відповідачем Берегометською селищною радою Вижницького району Чернівецької області.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, постановлено визнати державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 15 квітня 2010 року, виданий ОСОБА_4 на підставі рішення 24 сесії 5 скликання Берегометської селищної ради від 19 серпня 2009 року №300, площею 0,1414 га цільовим призначенням 1.8 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_4 в частині посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,0068 га, яка розташована в АДРЕСА_1, недійсним, зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення за власний рахунок бетонної огорожі, що розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, належній на праві власності ОСОБА_1, в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2016 року в частині визнання державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 15 квітня 2010 року виданого ОСОБА_4 в частині посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,0068 га, яка розташована по АДРЕСА_1 недійсним, зобов'язання ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення за власний рахунок бетонної огорожі, що розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, належній на праві власності ОСОБА_1, скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відділу Держгеокадастру у Вижницькому районі Чернівецької області, державного підприємства «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним в частині, усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, суд першої інстанції керувався положеннями ч.4 ст.373, ч.1 ст.391 ЦК України, ч.1 ст.91, ч.3 ст.152, ч.1 ст.155 ЗК України та вважав встановленим здійснення ОСОБА_4 зайняття земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом встановлення залізобетонної огорожі.

На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на висновки судової земельно-технічної експертизи спільного підприємства «Західно-Український Експертно-консультативний Центр» від 27 липня 2016 року №492 про накладення земельної ділянки ОСОБА_4 на земельну ділянку ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 площею 0,0068 га.

Відмовляючи у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відділу Держгеокадастру у Вижницькому районі Чернівецької області, державного підприємства «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про визнати рішення 24 сесії 5 скликання Берегометської селищної ради від 19 серпня 2009 року, рішення Берегометської селищної ради від 31 березня 2016 року та акту погоджувальної комісії від 22 березня 2016 року недійсними, суд першої інстанції послався на правила, встановлені ст.12, ч.6,10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування», та дійшов висновку про те, що останні не порушують права та законні інтереси ОСОБА_1 щодо права володіння та користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1.

Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм

процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Судове рішення в частині відмови у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відділу Держгеокадастру у Вижницькому районі Чернівецької області, державного підприємства «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про визнати рішення 24 сесії 5 скликання Берегометської селищної ради від 19 серпня 2009 року, щодо земельної ділянки на ім'я ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 площею 0,1414 га, рішення Берегометської селищної ради від 31 березня 2016 року про затвердження акту погоджувальної комісії від 22 березня 2016 року та акту погоджувальної комісії від 22 березня 2016 року щодо затвердження межі недійсними не оскаржується.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2016 року в частині, що оскаржується, не відповідає.

Відповідно до вимог п.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову ОСОБА_1, тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої позивач просив ухвалити судове рішення, є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1, шляхом знесення (демонтування) самочинно встановленої огорожі, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.

Водночас підставою позову ОСОБА_1, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, зазначалися порушення права власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, внаслідок здійснення ОСОБА_4 зайняття земельної ділянки шляхом встановлення огорожі, порушення вимог законодавства при виготовленні технічної документації із землеустрою.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3 ст.16 ЦК України).

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України у абз.2 п.11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до частин 1,2 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цьогоКодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у ч.1 ст.79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом ч.1 та 2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Пунктом «б» ст.211 ЗК України встановлена відповідальність за порушення земельного законодавства, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок.

На підставі ч.1 ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними

За вимогами ч.1 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчує державний акт.

Судом першої інстанції встановлено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, площею 0,1483 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1.

Так, рішення виконавчого комітету Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області від 5 березня 1997 року №20 передано ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,22 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,07 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га.

ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 Вижницьким районним відділом земельних ресурсів Чернівецької області 26 жовтня 2004 року на підставі рішення виконавчого комітету Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області від 5 березня 1997 року №20.

Також до матеріалів справи приєднано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий ОСОБА_4 відділом Держкомзему у Вижницькому районі Чернівецької області15 квітня 2010 року на підставі рішення 24 сесії 5 скликання Берегометської селищної ради №300 від 19 серпня 2009 року на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, площею 0,1414 га, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_4.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч.5 зазначеної норми суд роз»яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов»язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 1 лютого 2017 року призначена повторна судова земельно-технічна експертиза.

На підставі ч.1 ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно із висновком судової земельно-технічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24 листопада 2017 року №797-798 просторового зміщення та накладення меж земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_4 на інші земельні ділянки немає (т.2 а.с.214-217).

При цьому колегія суддів відхиляє висновки судової земельно-технічної експертизи спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» від 27 липня 2016 року №492, за змістом яких площа накладення земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_4 показана відповідно до координат точок окружних меж земельних ділянок взятих із проектних документацій по виготовленню Державних актів на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_3 кадастровий номер НОМЕР_4 та серії НОМЕР_2 кадастровий номер НОМЕР_1.

Так, за змістом висновку судової земельно-технічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24 листопада 2017 року №797-798З на підставі положень законів України «Про землеустрій», «Про Державний земельний кадастр», «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», Основних положень створення Державної геодезичної мережі України та Порядку побудови Державної геодезичної мережі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 646, та інших нормативних актів з питань землеустрою та геодезії, певне місцеположення земельних ділянок визначається за допомогою просторово-часових координат у встановленій системі.

Оскільки в Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку відсутні відомості щодо координат земельної ділянки, її просторове розташування необхідно визначати за даними технічної документації із землеустрою на цю земельну ділянку.

Відповідно до Основних положень створення Державної геодезичної мережі України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998№ 844 та Порядку побудови Державної геодезичної мережі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 646, координати умовної системи координат 1963 року (СК-63) та Державної геодезичної системи координат УСК-2000 складаються із семизначних чисел.

Згідно п. п. З.5., 4.3. Положення про порядок встановлення місцевих систем координат, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 03.07.2001 № 245, місцева система координат - система координат, утворена від переобчислених координат системи 1942 року шляхом введенням відповідного «ключа» переходу таким чином, щоб координати в місцевій системі складалися в метрах з п'ятизначних чисел.

Отже, місцеположення земельних ділянок визначається за координатами СК-63, УСК-2000 або місцевих систем координат, за умови їх переобчислення до відповідної державної системи координат.

При вивченні технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_1 НОМЕР_5 встановлено, що каталог координат зовнішніх меж земельної ділянки виконаний у місцевій системі координат.

Експертом скеровано клопотання про надання додаткових матеріалів, а саме каталогу координат зовнішніх меж землекористування земельною ділянкою належної ОСОБА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1 в системі координат СК-63 або УСК-2000.

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області надано повідомлення від 3 листопада 2017 року №024-0.72-6002/2-17, за яким в системі Державного земельного кадастру відсутні відомості за кадастровим номером НОМЕР_1, тому неможливо надати каталог координат зовнішніх меж землекористування земельною ділянкою належної ОСОБА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1 (т.2 а.с.209-210).

Тому встановити відповідність просторового розташування земельної ділянки належної ОСОБА_1 кадастровий номер НОМЕР_1 даним технічної документації, наявність просторового зміщення (накладення) меж земельної ділянки належної ОСОБА_1 кадастровий номер НОМЕР_1 відносно її меж, вказаних в технічній документації, не надається можливим.

Отже, у матеріалах справи відсутні докази порушення права ОСОБА_1 користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,1483 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1.

Таким чином висновки суду першої інстанції про порушення права ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, яке підлягає захисту в обраний нею спосіб, не відповідають вимогам закону.

Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У такому разі рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2016 року в частині, що оскаржується, підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2016 року в частині визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, зобов'язання ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення за власний рахунок бетонної огорожі скасувати.

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відділу Держгеокадастру у Вижницькому районі Чернівецької області, державного підприємства «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним відмовити.

В решті залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - підпис /Половінкіна Н.Ю./

Судді - підписи /Міцней В.Ф.., Одинак О.О./

З оригіналом згідно: