Рішення № 71290263, 27.12.2017, Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/303/17

Номер провадження 2/719/137/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року

м. Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

судді Луців О.В.,

секретаря Матковської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новодністровськ, Чернівецької області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Новодністровська міська рада Чернівецької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Новодністровська міська рада Чернівецької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якій просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 15.06.2016 року позивач є власником трикімнатної квартири № 18, що знаходиться за адресою: м. Новодністровськ, м-н «Сонячний», буд. 8, Чернівецької області, де зареєстрований син попереднього власника – ОСОБА_2

Реєстрація відповідача у даній квартирі створює позивачу незручності у соціальній та побутовій сфері, заважає повноцінно користуватись і розпоряджатись квартирою, у зв’язку із реєстрацією відповідача проводяться додаткові нарахування за комунальні послуги, які ОСОБА_1 вимушений сплачувати за ОСОБА_2 Домовленості про зняття з реєстраційного обліку у добровільному порядку сторони не знайшли.

Сторони та представник Новодністровської міської ради Чернівецької області у судове засідання не з'явились, однак 19.12.2017 року подали письмові заяви про розгляд справи без їх участі, при цьому позивач підтримав позовні вимоги, відповідач – не заперечував проти їх задоволення, а представник третьої особи – покладався на розсуд суду.

За таких обставин суд, керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України, ухвалив здійснити розгляд справи без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві приватної власності належить квартира № 18, яка знаходиться за адресою: м. Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний», буд. 8, Чернівецької області, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири серії НВТ № 181060 від 15.06.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_3 та зареєстрованого у реєстрі за № 500 (а.с. 5). Дана обставина також підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 61534641 від 15.06.2016 року (а.с. 6).

Відповідно до довідки № 5976 від 07.11.2017 року, виданої Новодністровською міською радою Чернівецької області, у вказаній квартирі зареєстрований син попереднього власника квартири – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).

Згідно акту обстеження сім’ї від 15.11.2017 року (а.с. 8), ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1, зі слів сусідів фактично не проживає, що підтверджується підписами на вищевказаному акті депутата Новодністровської міської ради Чернівецької області і мешканців сусідніх квартир.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Вказані положення закріплені також у ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Положення частини 1 ст. 321 ЦК України визначають, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У абзаці 2 п. 15 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01.11.1996 року роз’яснено, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

У ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР зазначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про свободу пресування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003 року (із змінами і доповненнями), зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.

Пунктом 34 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року визначено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та членами сім'ї попереднього власника житла. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог як про позбавлення права користування жилим приміщенням.

Так, згідно до ч. 1 ст. 156 ЖК Української РСР з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Крім цього, виходячи з положень ст. 64 ЖК Української РСР ОСОБА_2 не є членом сім'ї нового власника квартири – ОСОБА_1, а тому оскільки право користування спірним житловим приміщенням повнолітнього сина похідне від права користування цим приміщенням його матері, право власності якої на квартиру припинено, відповідач зареєстрований у вищезазначеній квартирі без належних правових підстав. Договору оренди або іншого, який би надавав ОСОБА_2 право користуватися житлом між сторонами укладено не було.

Враховуючи викладені вимоги закону та встановлені судом обставини, суд вважає, що оскільки право власності на підставі договору купівлі-продажу квартири перейшло від матері відповідача до позивача, то відповідно до ст. 383 ЦК України ОСОБА_2 як син попереднього власника втратив право користування спірною квартирою, а тому суд дійшов висновку, що відповідача необхідно визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Це підтверджено дослідженими в суді належними доказами, доказів протилежного суду не представлено.

Враховуючи вищевикладене, досліджені докази по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Новодністровська міська рада Чернівецької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: м. Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: м. Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, паспорт серії КР № 256219 виданий Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області 02.12.1997 року, проживаючого за адресою: м. Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_3, судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ