Рішення № 71287955, 19.12.2017, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Провадження № 2/616/319/17

Справа № 616/859/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 грудня 2017 року Великобурлуцький районний суд Харківської області в складі головуючого - судді Нестайка Ю.В.

з участю: секретаря судового засідання Логвінової А.В.

позивача ОСОБА_1, до суду не зявилася

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ПСП «Маяк», представник ОСОБА_3

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Маяк» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Маяк» (далі ПСП «Маяк») про розірвання договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,4312 га, укладеного 30.01.2008 р. між її батьком ОСОБА_4 як орендодавцем та ПСП «Маяк» як орендарем (далі ОСОБА_5). При цьому як на підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки позивач посилалася на те, що відповідачем протягом строку дії Договору земельна ділянка використовується неналежно, що призводить до погіршення її властивостей та їх втрат (нераціональне використання) та на те, що не розроблений проект землеустрою, що забезпечує еколого - економічне обґрунтування сівозміни впорядкування угідь. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилалася на ст. 651 ЦК України, ч.1 ст. 25 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 143,211 Земельного кодексу України, ст.ст. 24,25,32 Закону України «Про оренду землі». Також позивач зазначила, що 19.10.2016 р. батько склав на її імя заповіт, а тому до неї перейшли після його смерті усі права та обовязки спадкодавця.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги та пояснила, що оскільки ОСОБА_4 було складено заповіт на імя ОСОБА_1, вона після смерті батька є власником земельної ділянки, хоча до цього часу ще не отримала свідоцтво про право на спадщину. Позивач має намір самостійно обробляти земельну ділянку, відповідачем нераціонально використовується земельна ділянка, так як вона засівається культурами, які знижують родючість землі.

Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву, у якому зазначив, що між ОСОБА_4 як орендодавцем та ПСП «Маяк» дійсно укладений вказаний позивачем ОСОБА_5 строком на 15 років. При цьому вказується на те, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем, так як ще не оформила свідоцтво про право на спадщину після смерті батька, та не надано доказів того, що земельна ділянка використовується неналежно, що призводить до погіршення її властивостей та їх втрат (нераціональне використання) та доказів того, що не розроблений проект землеустрою, що забезпечує еколого - економічне обґрунтування сівозміни впорядкування угідь.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, заявив про його безпідставність, так як відповідач належним чином, відповідно до умов Договору використовує земельну ділянку, своєчасно сплачує орендну плату. Відповідачем все належно оформлене, позивач не надала жодного доказу на підтвердження наявності тих обставин, на які вона посилається, обґрунтовуючи позовні вимоги. До того ж позивач на даний час не оформила документи про право власності на земельну ділянку, які б давали їй підстави бути позивачем по справі.

Клопотання позивача, надане до суду її представником, про витребування у відповідача доказів «документів, які підтверджують цільове використання земельної ділянки, яка знаходиться в оренді та проект землеустрою, що забезпечує еколого економічне обґрунтування сівозміни впорядкування угідь», судом відхилене, оскільки усупереч вимогам п.4 ч.2 ст. 84 ЦПК України клопотання не містить відомостей про вжиті особою, яка подає клопотання, заходи про отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання доказу.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі досліджених доказів, поданих учасниками справи, судом встановлені фактичні обставини і визначено відповідно до них зміст спірних правовідносини.

Власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,7321 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю та згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку значиться ОСОБА_4 (а.с. 6,12).

Між ОСОБА_4 як орендодавцем та ПСП «Маяк» як орендарем 30.01.2008 р. укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,7321 га строком на 15 років. ОСОБА_5 26.12.2008 р. зареєстровано у Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» (а.с. 7-8).

ОСОБА_4 помер 04.01.2017 р., що підтверджено свідоцтвом про смерть (а.с. 10).

24.03.2017 року була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_4 (а.с. 11).

Позивачем не надано доказів того, що вона отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку після смерті ОСОБА_4

21 вересня 2017 року ОСОБА_1 направляла ПСП «Маяк» повідомлення про бажання розірвати ОСОБА_5, посилаючись на несвоєчасне внесення орендної плати та на те, що сільськогосподарська діяльність орендаря призводить до зниження родючості землі (нераціональне використання) (а.с. 15).

Частиною другою статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має зокрема право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил;

Відповідно до статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Згідно з ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно з ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обовязків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження обєкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 143 Земельного кодексу України встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку зокрема у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження свого твердження про використання відповідачем земельної ділянки усупереч умов договору оренди, без дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, із порушенням державних стандартів, норм і правил.

Також позивачем не надано доказів того, що вона є належним позивачем - власником земельної ділянки, яка у встановленому порядку отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, яка є обєктом договору оренди земельної ділянки.

Таким чином судом не встановлено обставин, які б могли бути підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, у звязку з чим у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,12,13,141,259,263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, відмовити в позові про розірвання договору оренди земельної ділянки до приватного сільськогосподарського підприємства «Маяк», місцезнаходження якого: вул. Фрунзе, 1, с. Горяне, смт. Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область, ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 00708897.

Відповідно до п.15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги через Великобурлуцький районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 26 грудня 2017 року.

Суддя Ю.В. Нестайко