Рішення № 71287156, 26.12.2017, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

провадження №: 2/398/2234/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"26" грудня 2017 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючої судді Коліуш Г.В., за участю секретаря судового засідання Безкоровайної А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом про припинення права відповідача на ? частку у спільній двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 в . ОСОБА_5 області загальною площею 50,9 кв.м., в тому числі житловою 27,0кв.м., належне відповідачу на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого виконкомом Олександрійської міської ради народних депутатів 04.03.1994 року, зареєстрованого в Олександрійському міжміському бюро технічної інвентаризації 08.03.1994 року за реєстровим №8844/55 та про визнання за ОСОБА_3 права власності на ? частку у спільній двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 в . ОСОБА_5 області загальною площею 50,9 кв.м., в тому числі житловою 27,0кв.м., що належала відповідачу на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого виконкомом Олександрійської міської ради народних депутатів 04.03.1994 року, зареєстрованого в Олександрійському міжміському бюро технічної інвентаризації 08.03.1994 року за реєстровим №8844/55.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачам та відповідачу на праві спільної сумісної власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_2 (колишня назва - Леніна) в м. Олександрії Кіровоградської області загальною площею 50,9 кв.м., житловою 27,0 кв.м. Вказана квартира не може бути поділена між чотирма співвласниками, оскільки є неподільною, виділення частки в натурі неможливе. Між позивачами та відповідачем склалися неприязні стосунки, відповідач отримав низку кредитів, на адресу місця проживання позивачів надходять вимоги кредиторів про погашення боргу та попередження про намір кредиторів звернути стягнення на частку відповідача у спірній квартирі, особові рахунку по оплаті комунальних послуг відкриті на позивача ОСОБА_1 Відповідач протягом тривалого часу квартиру не використовує, що свідчить про те, що припинення права власності на частку в спільному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам.

Представник позивачів ОСОБА_6 в судовому засіданні, яке відбулося 05.12.2017 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначив, що наявні всі чотири підстави для припинення права власності відповідача на частку в спільному майні, відповідач сам має намір відчужити належну йому частку квартири, про що свідчить повідомлення про продаж своєї частки, яке він надіслав позивачам, але ціна продажу частки є необґрунтовано завищеною. Вимоги про визнання права власності на частку, яка належала відповідачу, саме за позивачем ОСОБА_3 пов’язані з тим, що саме цим позивачем внесені грошові кошти в розмірі вартості частки відповідача.

Позивачі в судове засідання не з’явилися, про час, місце та дату судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, будь-яких заяв, клопотань не надали.

Представник позивачів в чудове засідання не з’явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлені належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, будь-яких заяв, клопотань не надав.

Враховуючи згоду представника позивачів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачів, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва на право власності від 04.03.1994 року, виданого виконкомом Олександрійської міської Ради народних депутатів позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (прізвище змінене на підставі свідоцтва про шлюб від 21.11.2015 року серії І-ОЛ №090518)та відповідачу ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3, право власності зареєстровано в БТІ за реєстровим номером 8844/55.

З технічного паспорту вбачається, що спірна квартира розташована на 8-му поверсі 9-поверхового будинку та складається з двох кімнат житловою площею 27,0 кв.м., у тому числі, 1-а кімната- 11,6 кв.м., 2-а кімната – 15,4 кв.м., кухня -8,6 кв.м., ванна кімната -2,7 кв.м., вбудованої шафи - 0,5, 0,6 кв.м., квартира обладнана балконом 1,0 кв.м, загальною площею 50,9 кв.м. Розрахункові книжки по оплаті комунальних послуг за квартиру оформлені на ім’я позивача ОСОБА_1

Відповідно до звіту про проведення незалежної оцінки від 13.07.2017 року ринкова вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_4 складає 122 521 грн., в тому числі вартість ? частки складає 30 630 грн.

З повідомлення від 08.08.2017 року вбачається, що відповідач повідомляв позивача ОСОБА_1 як особу, яка в силу приписів ст. 362 ЦК України має переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власностіпро продаж належної йому частку квартири за 75000 грн., що є еквівалентом 3000 доларів США.

Також на адресу реєстрації відповідача надходили вимоги від ПАТ «ОСОБА_7 Стандарт» та ПАТ «Банк Форвард» про сплату заборгованості за кредитними договорами.

Позивачем ОСОБА_3 на депозитний рахунок суду внесена вартість частки відповідача в розмірі 30630,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 317, 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян, власність зобов’язує. На зміст права власності не випливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 365 ЦК України, на яку посилаються позивачі як на підставу позову, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Отже, аналіз положень ст. 365 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої із обставин, передбачених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї і саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є об’єктом спільної власності.

Крім того, у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз'яснено, що при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

Позивачами не доведено належними та допустимими доказами неможливість виділення в натурі частки відповідача. Крім того, позивачі зазначають, що вони разом з відповідачем володіють спірною квартирою на праві спільної часткової власності в розмірі по ? частки кожному з співвласників, тому є незрозумілим, чому саме частка відповідача в такому ж самому розмірі як й частки позивачів у спільному майні є незначною.

Також позивачами не надано доказів того, що неможливо встановити між співвласниками порядок користування спірним майном відповідно до їх часток у праві власності, відсутні докази, які б свідчили про те, що спільне володіння і користування жилим будинком сторонами є неможливим.

Суд вважає, що припинення права на частку відповідача у спільному майні може завдати істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки позивачем не надано доказів того, що відповідач має у власності будь-яке інше житло, та сума компенсації за частку в спірній квартирі є такою, що унеможливлює придбання іншого житла відповідачем у м. Олександрії

Посилання позивачів на ст.47 ЖК України щодо дотримання норми житлової площі в розмірі 13,65 кв.м. на одну особу при поділі нерухомого майна, яке перебуває у приватній власності громадянина, є безпідставним, оскільки ці норми не витримуються навіть при наявності трьох співвласників квартири

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Такі ж самі обов’язки щодо зобов’язання сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень були передбачені ст. 60 ЦПК України (в редакції, яка була чинною на час подачі позовної заяви та розгляду справи).

За таких обставин, суд вважає, що частку відповідача у праві власності на квартиру не можна визнати незначною, таке припинення може завдати істотної шкоди інтересам відповідача та членам його сім'ї, тому передбачені законом підстави для припинення права власності відповідача на частку в майні відсутні.

Відповідно до пп.15.5 пп.15 п. 1 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду;

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 264, 265, 280 – 282, 284, 352, 354, пп.15.5 пп.15 п. 1 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_5), ОСОБА_2 (АДРЕСА_6), ОСОБА_3 (АДРЕСА_5) до ОСОБА_4 (АДРЕСА_5) про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Коліуш Г.В.