Постанова № 71286437, 20.12.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2016/16

Провадження № 22-ц/779/1725/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І.

Суддя-доповідач Мелінишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Василишин Л.В., Томин О.О.

за участю секретаря Бойчука Л.М.,

представника апелянта - ОСОБА_1

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Косівського районного суду, ухвалене головуючим суддею Гордієм В.І. 28 вересня 2017 року в м. Косові Івано-Франківської області, повний текст якого складено 2 жовтня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору від 5 вересня 2012 року б/н, відповідач отримав кредит у розмірі 2 600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, останній своїх зобов'язань за договором не виконав. Посилаючись на вказані обставини банк просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість, яка станом на 31 серпня 2016 року складає 22 961,72 грн.

Ухвалою Косівського районного суду від 28 березня 2017 року до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_4

Заочним рішенням Косівського районного суду від 28 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказане рішення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні позову з підстав недійсності кредитного договору від 5 вересня 2012 року суд фактично вийшов за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_3 з таким позовом до суду не звертався.

Крім того, висновок судово-психіатричної експертизи №220/2017 від 30 серпня 2017 року, на який посилається суд, стосується ОСОБА_5, що не є стороною по справі.

З цих підстав апелянт просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник ОСОБА_4 доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає розглядові справи в його відсутності.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що укладений 5 вересня 2012 року кредитний договір між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 є незаконним, оскільки відповідач на момент його укладення не усвідомлював значення своїх дій. Підтвердженням чого є висновок судово-психіатричного експерта №220/2017 від 30 серпня 2017 року.

Вислухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно п.3 ст. 3 ЦПК України (в редакції Закону № 2147 - VІІІ від 3 жовтня 2017 року) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У зв'язку з цим колегія суддів застосовує норми ЦПК України від 18 березня 2004 року, які діяли на час ухвалення оскаржуваного рішення. А справу переглядає в порядку, передбаченому ЦПК України від 3 жовтня 2017 року.

Згідно п. 3 ст. 215 ЦПК України мотивувальна частина рішення повинна містити висновки про встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення; мотиви, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, застосовує нормативно-правові акти із зазначенням, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Виходячи зі змісту ст. ст. 213, 215 ЦПК України судові рішення повинні містити вичерпні висновки про встановлені обставини і їх правові наслідки.

Однак, всупереч цим нормам закону суд першої інстанції не навів мотивів, з яких вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення сторін, мотиви, з яких бере до уваги або відхиляє докази, застосовує нормативно-правові акти тощо.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги банк посилався на те, що 5 вересня 2012 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит на суму 2 600,00 грн.

На підтвердження цього позивачем надано Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Умови та Правила надання банківських послуг, затверджені наказом від 6 березня 2010 року №СП-2010-256 (а.с. 6, 7-8, 9-32).

Заперечуючи проти позову третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, зазначав, що ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи внаслідок психічного захворювання, є неписьменним. Згідно висновку лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, а тому проживає разом з ним. Відповідно не міг самостійно звернутися до банку про отримання кредиту та укласти вищевказаний договір.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу. Наведена обставина підтверджується довідкою МСЕК від 15 січня 1996 року. За висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду. Інвалідність встановлено з дитинства та довічно. (а.с. 68, 70,72).

Згідно довідки управління праці та соціального захисту населення Косівської районної державної адміністрації від 2 лютого 2015 року №385 ОСОБА_4 (третя особа) з 1 березня 2005 року отримує щомісячну грошову допомогу як особа, що здійснює догляд за психічно хворою особою, інвалідом ІІ групи.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою об'єктивного розгляду справи ухвалою Косівського районного суду від 1 червня 2017 року по справі призначено судову психіатричну експертизу (а.с.99).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №220/2017 від 30 серпня 2017 року ОСОБА_3 з дитинства страждає стійким хронічним психічним розладом - помірною розумовою відсталістю. Внаслідок зазначеного розладу останній на час укладення кредитного договору не був здатним усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 115-119). При цьому зі змісту висновку видно, що під час патопсихологічного обстеження відповідач правильно назвав тільки своє ім'я, а прізвище, по батькові, вік, домашню адресу вказати не міг. Також психологом встановлено, що останній не знає букв, не вміє читати, писати (ні під диктовку, ні власне прізвище та ім'я), математичні операції не виконує. Не знає багатьох кольорів (плутає їх), букв, на прохання не міг порахувати пальці рук, не диференціює праве-ліве тощо. Також експертом зазначено, що ОСОБА_3 підписав згоду на огляд «квадратиком».

Разом з тим, зі змісту Анкети - заяви позичальника вбачається, що графі «Клієнт» «Підпис» міститься запис прописом «Грималюк Іван Миколайович», особистий підпис відсутній. Не встановлено судом і факту підпису відповідачем також Умов та Правил надання банківських послуг.

Як видно з повідомлення Коломийської міської прокуратури від 20 березня 2017 року по факту можливих неправомірних дій працівників ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», які виявились в укладенні 5 вересня 2012 року кредитного договору з ОСОБА_3, який внаслідок психічного розладу не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017090190000106 від 16 березня 2017 року (а.с.71).

Беручи до уваги відсутність цивільної дієздатності ОСОБА_3, відповідно неможливість його вільного волевиявлення та недосягнення згоди щодо усіх істотних умов договору, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами не укладено кредитний договір, заборгованість за яким є предметом спору в даній справі.

При цьому колегія суддів враховує, що відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За положенням ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено п. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Заочне рішення Косівського районного суду від 28 вересня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 грудня 2017 року.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: Л.В. Василишин

О.О. Томин