Рішення № 71286402, 21.12.2017, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1219/17

Провадження № 2-а/352/91/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Струтинського Р.Р.

за участю секретаря Бардюк-Кавецької Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до секретаря Вільшаницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області ОСОБА_2 про визнання дій протиправними,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до секретаря Вільшаницької сільської ради Тисменицького районі Івано-Франківської області ОСОБА_2 про визнання дій протиправними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в середині квітня 2016 року, ОСОБА_1, за місцем проживання свого батька, в кімнаті, у якій проживав її рідний брат ОСОБА_4 знайшла примірник (оригінал) заповіту від 22.07.2015 року, складений та посвідчений секретарем виконкому Вільшаницької сільської ради та зареєстрований в реєстрі за №43. Згідно вказаного заповіту ОСОБА_5 усе своє майно заповів, ОСОБА_6.

При огляді вказаного заповіту позивач побачила, що заповіт виконаний друкованим способом, однак має і рукописний текст, виконаний почерком схожим на почерк її рідного брата ОСОБА_5

Позивач зазначає, що до дня смерті, її батько більше десяти років не проживав спільно із своєю дружиною ОСОБА_6, оскільки остання постійно перебувала за кордоном на заробітках та не підтримувала з ним жодних відносин.

Після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_6, звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з цивільним позовом про визнання за нею право власності на будинковолодіння, яке входить в спадкову масу, зазначену у заповіті.

Не погоджуючись із вищевказаним заповітом, ОСОБА_1М, звернулася із зустрічним позовом до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області в рамках цивільної справи №352/494/16-ц.

Позивач зазначає, що в ході розгляду цивільної справи №352/494/16-ц нею було заявлено клопотання про витребування з Вільшаницької сільської ради другого примірника заповіту для проведення судової почеркознавчої експертизи, однак Вільшаницькою сільською радою на адресу суду було скеровано листа, в якому повідомлялося, що примірник заповіту складеного ОСОБА_5 та посвідченого 22.07.2015 року Вільшаницькою сільською радою Тисменицького району втрачено.

08.05.2017 року позивач звернулася до Тисменицького відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області із заявою про внесення відомостей до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України та притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2.

В червні 2017 року під час ознайомлення з матеріалами справи в Тисменицькому ВП ГУНП Івано-Франківській області ОСОБА_1 дізналася про лист Тисменицького ВП від 31.05.2017 року, у якому зазначалося, що факти викладені у її заяві в орган поліції не знайшли свого підтвердження. Однак серед матеріалів ОСОБА_1 побачила пояснення ОСОБА_2 від 31.05.2017 року, в якому ОСОБА_2 зазначає про складення та посвідчення нею лише одного примірника заповіту ОСОБА_5, оскільки заповідач не міг багато писати та визнає, що згідно правил заповіт складається у двох примірниках. Позивач також зазначає, що відповідачем 14.03.2016 року було видано дублікат заповіту, посвідченого від імені ОСОБА_5 22.07.2015 року Вільшаницькою сільською радою по реєстру №43. Вважає, що секретар Вільшаницької сільської ради ОСОБА_2 склала та посвідчила заповіт ОСОБА_5 та дублікат заповіту з порушенням порядку його складання так і посвідчення, а відтак вважає дії відповідача протиправними.

Позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав наведених в позовній заяві.

Відповідач, секретар Вільшаницької сільської ради Тисменицького району, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, на адресу суду надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти позову заперечує, своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористалася.

Заслухавши пояснення представника позивача, думку позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

В середині квітня 2016 року, ОСОБА_1, за місцем проживання свого батька, в кімнаті, у якій проживав її рідний брат ОСОБА_4 знайшла примірник (оригінал) заповіту від 22.07.2015 року, складений та посвідчений секретарем виконкому Вільшаницької сільської ради та зареєстрований в реєстрі за №43. Згідно вказаного заповіту ОСОБА_5 усе своє майно заповів ОСОБА_6.

При огляді вказаного заповіту позивач побачила, що заповіт виконаний друкованим способом, однак має і рукописний текст, виконаний почерком схожим на почерк її рідного брата ОСОБА_4.

В ході розгляду цивільної справи №352/494/16-ц позивачем було заявлено клопотання про витребування з Вільшаницької сільської ради другого примірника заповіту для проведення судової почеркознавчої експертизи.

Вільшаницькою сільською радою на адресу Тисменицького районного в рамках цивільної справи №352/494/16-ц було надіслано листа, в якому повідомлялося, що примірник заповіту складеного ОСОБА_5 та посвідченого 22.07.2015 року Вільшаницькою сільською радою Тисменицького району втрачено.

08.05.2017 року позивач звернулася до Тисменицького відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області із заявою про внесення відомостей до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України та притягнення до кримінальної відповідальності секретаря Вільшаницької сільської ради Тисменицького району ОСОБА_2. Вказана заява була зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення Тисменицького ВП за №2022.

В червні 2017 року під час ознайомлення з матеріалами справи в Тисменицькому ВП ГУНП Івано-Франківській області ОСОБА_1 дізналася про лист Тисменицького ВП від 31.05.2017 року.

Як вбачається з листа Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області за №М-3/108/47/04/9 від 31.05.2017 року факти викладені в заяві не знайшли свого підтвердження. Під час перевірки даного повідомлення ознак кримінального правопорушення не встановлено тому не має підставі для внесення відомостей в ЄРДР. В листі також зазначається про можливість ознайомлення з матеріалами перевірки в приміщенні Тисменицького ВП ГУНП.

Судом встановлено, що Тисменицьким ВП ГУНП в Івано-Франківській області під час перевірки заяви ОСОБА_1 31.05.2017 року відібрано пояснення у ОСОБА_2, яка зазначає, що одним із її обов’язків як секретаря сільської ради є ведення нотаріальних дій. Близько двох років тому до сільської ради прийшов ОСОБА_5 у супроводі свого сина ОСОБА_4. Перший вирішив скласти заповіт на користь своєї дружини ОСОБА_6. В заповіті він вказав, що все своє майно залишає дружині. Було складено заповіт в одному екземплярі, так як заповідач не міг багато писати (по правилах складається у двох примірниках). Оригінал заповіту отримав заповідач, а у сільській раді залишилась ксерокопія заповіту. Було здійснено запис в книзі реєстрації нотаріальних дій під №43 від 22.07.2015 року. Син заповідача будь-яких записів у заповіті не робив і не підписувався у заповіті. Зазначає, що заповіт складався без присутності сина ОСОБА_5, який чекав батька у коридорі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, 14.03.2017 року по реєстру №10 посвідчено та видано дублікат заповіту, посвідченого від імені ОСОБА_5 22.07.2015 року Вільшаницькою сільською радою по реєстру №43.

З метою забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства України, визначених ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне здійснити правовий на наліз дій відповідача, в тому числі із з врахуванням норм Цивільного кодексу України, які безпосередньо визначають процедуру посвідчення заповіту уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування та його форму.

Згідно ст. 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частинами 1, 2 ст. 1247 Цивільного кодексу України визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України.

Статтею 1251 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 р. №3306/5, а також ст. 1247 Цивільного кодексу України заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

У відповідності до п.п 1.1-1.4 п. 1 розділу ІІІ Наказу Міністерства юстиції України від 11.11.2011 року №3306/5 про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено правила вчинення окремих видів нотаріальних дій (надалі - Порядок).

1.1. Посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти.

1.2. Заповіти подаються посадовій особі органу місцевого самоврядування не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах органу місцевого самоврядування.

1.3. Посадові особи органів місцевого самоврядування зобов'язані роз'яснити громадянам зміст і значення поданих ними проектів заповітів і перевірити, чи відповідає їх зміст вимогам закону.

1.4. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування.

Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку.

Як вбачається з пункті 2.6 розділу II цього Порядку при вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України "Про нотаріат".

У разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування.

Пунктом 2.13 Порядку визначено, що примірники всіх нотаріально посвідчених заповітів, що залишаються у справах органу місцевого самоврядування, формуються в наряд.

Як вбачається з матеріалів справи секретарем Вільшаницької сільської ради Тисменицького району ОСОБА_2 22.07.2015 року всупереч пункту 1.2 Порядку було складено та посвідчено лише один примірник заповіту ОСОБА_5, а не два примірника, один з яких повинен був залишається у справах органу місцевого самоврядування.

Крім того, у відповідності до абзаців 2, 3, 4 п. 2.16 Порядку дублікат заповіту може бути виданий вказаним у заповіті спадкоємцям лише після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача. У разі смерті спадкоємців, які були вказані в заповіті, дублікат може бути виданий їх спадкоємцям після пред'явлення ними свідоцтв про смерть заповідача і померлого спадкоємця.

Дублікат заповіту повинен містити весь текст посвідченого документа.

На дублікаті заповіту робиться відмітка про те, що він має силу оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис. Крім того, про видачу дубліката посадова особа органу місцевого самоврядування робить відмітку на примірнику документа, який зберігається в наряді (справі) органу місцевого самоврядування, із зазначенням дати, підпису посадової особи, яка видала дублікат документа, та прикладенням печатки органу місцевого самоврядування.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст. 53 Закону України «Про нотаріат» у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому

реченні частини п'ятої статті 8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа.

Видача дубліката втраченого або зіпсованого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат втраченого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою

особою виконавчого комітету за місцем його зберігання.

Судом встановлено, що відповідачем було забезпечено складення лише одного примірника заповіту ОСОБА_5 від 22.07.2015 року, оскільки, заповідач внаслідок хвороби не міг власноручно підписати другий примірник заповіту.

Суд зазначає, що секретарем Вільшаницької сільської ради Тисменицького району ОСОБА_7, всупереч вимогам п.2.6 Порядку, з огляду на фізичний стан заповідача, не було забезпечено підписання обох примірників заповіту ОСОБА_5 іншою фізичною особою, а в порушення вимоги пункту 1.2 та 2.13 зроблено світлокопію першого примірника заповіту, що не передбачено ні Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 р. № 3306/5, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом.

Як встановлено судом, 14.03.2016 року відповідач ОСОБА_2 видала дублікат заповіту від 22.07.2015 року, в тексті якого серед іншого вказала: «Цей заповіт складено в двох примірниках. Один з яких зберігається в справах виконавчого комітету Вільшаницької сільської ради». З огляду на те, що відповідачем не виготовлялося другового примірнику заповіту, як того вимагає Порядок, зазначення ОСОБА_2 в заповіті від 22.07.2015 року та 14.03.2016 в дублікаті заповіту ОСОБА_5 відомостей про складання заповіту в двох примірниках є внесенням в офіційний документ даних, що не відповідають дійсності. Суд зазначає, що видача відповідачем дублікату заповіту ОСОБА_5 та відтворення його тексту не з примірника заповіту, а із світлокопії заповіту є порушенням ОСОБА_2 вимог пункту 2.16 Порядку, де міститься вимога робити відмітку в примірнику документа, який зберігається в наряді (справі) органу місцевого самоврядування про видачу дубліката, із зазначенням дати, підпису посадової особи, яка видала дублікат документа, та прикладенням печатки органу місцевого самоврядування.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

У відповідності до ст. 242 КАС України Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що секретар Вільшаницької сільської ради Тисменицького району ОСОБА_2 при посвідченні заповіту ОСОБА_5 від 22.07.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №43 та при видачі 14.03.2016 року дублікату заповіту ОСОБА_5 не діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, як наслідок її дії суд вважає протиправними.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 124 Конституції України, керуючись статтями ст.ст.2,6-9, 241- 246 КАС України суд,-

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати дії секретаря Вільшанецької сільської ради Тисменицького району ОСОБА_2 щодо посвідчення заповіту від 22.07.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 43, а також видачі та посвідчення 14.03.2016 року ОСОБА_6 дублікату заповіту від 22.07.2015 року, протиправними.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду у строк, визначений у ч.1 ст. 295 КАС України, який починає перебіг із дня отримання повного тексту рішення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий Р.Р.Струтинський