Постанова № 71286396, 20.12.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2223/17

Провадження № 22-ц/779/2015/2017

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І. В. І.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Ясеновенко Л.В., Горейко М.Д.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Косівського районного суду Гордія В.І. від 22 листопада 2017 року

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з даною заявою до ОСОБА_2 та просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок за адресою: АДРЕСА_1

Заявлені вимоги обґрунтував тим, що йому з ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить будинок з господарськими та побутовими спорудами по АДРЕСА_1, який на сьогоднішній день знаходиться у користуванні і володінні ОСОБА_2

ОСОБА_2 не визнає право власності за ОСОБА_1 на ? частку даного будинку і неодноразово висловлювала думки про реальні наміри продажу спірного будинку, без попередньої на це згоди ОСОБА_3

Ухвалою Косівського районного суду від 22 листопада 2017 року заяву задоволено.

Накладено арешт на будинок по АДРЕСА_1 що на правах приватної власності належить ОСОБА_2.

На дану ухвалу ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, де зазначає, що суд не вказав у мотивувальній частині ухвали підстави вжиття для забезпечення позову. Наявність самої заяви ОСОБА_1. без відповідного обґрунтування та наявність спору в суду не можуть слугувати підставою для прийняття рішення про накладення арешту на будинок, в якому апелянт проживає з чотирма дітьми.

Апелянт вказує, що є не зрозумілим який спір розглядається, оскільки у вступній частині ухвали вказується на те, що суддя розглянув заяву «про поділ спільного майна подружжя» , а в описовій частині про те, що ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 «про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої ДТП».

На розгляді Косівського районного суду уже знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Наявність спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав є підставою для залишення заяви без розгляду.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст.150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню. Необхідність забезпечення позовних вимог позивачем обґрунтовано, тому правильним є забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане судом майно та заборона його відчуження. Суд вірно зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення в даній справі.

Доводи апелянта про те, що у цьому ж суді на розгляді перебуває така ж справа і її розгляд призначено на 24 листопада 2017 року під головуванням іншого судді, не є підставою для скасування даної ухвали. На спростування даних доводів представник позивача в суді апеляційної інстанції надав копію заяви від 20.11.2017 року про залишення позову без розгляду і ухвалою від 24.11.2017 року під головуванням судді Крилюк М.І така заява задоволена. Також інші доводи апелянта не спростовують законності та обґрунтованості даної ухвали.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала судом постановлена з додержанням норм процесуального права і її слід залишити в силі. Підстав для її скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Косівського районного суду від 22 листопада 2017 року залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко

М.Д. Горейко