Постанова № 71286329, 26.12.2017, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/633/17

номер провадження 2-а/350/61/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2017 року смт. Рожнятів.

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М. В.,

секретаря судового засідання Стадник О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

У своєму адміністративному позові позивач просить суд ухвалити рішення, яким поновити йому строк звернення до суду з даним позовом. Скасувати постанову Львівського управління Офісу ВПП ДФС про накладення адміністративного стягнення серії ВП Лв №000018 від 28 квітня 2017 року, а провадження у справі закрити .

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 05 травня 2017 року на адресу ТзОВ «Поліком» надійшов лист Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС від 28 квітня 2017 року, разом з яким скеровано рішення № 0003504809 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а також по одному примірнику про накладення адміністративних стягнень, винесених щодо посадових осіб товариства: на нього, як директора товариства та на головного бухгалтера. З постановою про накладення адміністративного стягнення він ознайомився 10 травня 2017 року.

Згідно оскаржуваної постанови, начальником Львівського управління Офісу ВПП ДФС Скробач С.В. встановлено порушення ним, як директором товариства, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що полягало у несвоєчасному подані «Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів» за січень 2017 року у зв'язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень на підставі ч.1 ст. 165-1 КупАП.

Згідно наданих пояснень головного бухгалтера, інспектор необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про несвоєчасне подання ТОВ "Поліком" податкової звітності за січень 2017 року, а відтак протиправно, оскаржуваною постановою застосував до нього, як директора, штраф у розмірі 510 гривень. Звіт було подано вчасно, згідно чинного законодавства.

Відповідно до посадової інструкції головного бухгалтера саме на ньому лежить обов'язок здійснювати організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства і контроль за здачу звітів. Перелік посадових обов'язків директора TзOB «Поліком» закріплений у Статуті товариства та складається виключно з обов'язків управлінського та організаційного характеру.

Окрім того, позивач ОСОБА_1 просить суд звернути увагу, що згідно ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше ніж через два місяці з дня виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП підвідомчі суду (судді). За таких обставин, порушення що не є триваючим мало місце ще 21 лютого 2017 року, водночас постанова винесена через 2 місяці та 7 днів з дня, який мав би вважатися днем порушення, у разі його наявності.

У судове засідання позивач не прибув.

Представник відповідача в судове засідання також не прибув, представником відповідача - Антонюк І.Б. подано заперечення на позов, в якому останній просить в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи тим, що актом камеральної перевірки від 20.04.2017 №156/28-10-48-09-16/24681750 встановлено порушення п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, а саме несвоєчасне подання звіту за січень 2017 року (по терміну подання до 20.02.2017 включно, фактично подано 21.03.2017). ТзОВ «Поліком» 16.02.2017 за реєстраційним №9021356317 подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень 2017 року. Згідно квитанції № 1 від 16.02.17 від 11:44:13 год. документ доставлено до контролюючого органу, документ збережено на центральному рівні. Відповідно до квитанції №2 від 16.02.2017 о 15:48:47 год. пакет не прийнято, код помилки 09. Таким чином, звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень 2017 року не подано у термін до 20 лютого 2017 року, що дає підстави говорити про несвоєчасність подання такого звіту. Отже постанова про накладення адміністративного стягнення винесена відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд вважає, що справу слід вирішити у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, яких достатньо для вирішення справи по суті.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що зі змістом оскаржуваної постанови він отримав можливість ознайомитися тільки 10 травня 2017 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією лицьової сторони конверта з відміткою про вручення поштового відправлення та роздруківками відстеження пересилання поштових відправлень.

Вищезазначене дає суду підстави поновити позивачу строк звернення до суду з даним позовом.

За змістом п.1 п.п.9 Перехідних положень КАС України справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін тасвободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина,інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії ВП Лв №000018 від 28 квітня 2017 року від 28 квітня 2017 року, винесеної в. о. заступника начальника Львівського управління Офісу ВПП ДФС (а.с. 4) підтверджено, що позивача як директора ТзОВ «Поліком» притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-1 КУпАП, яке полягає у несвоєчасному подані «Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів» за січень 2017 року, зв'язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Однією з підстав неправомірності оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 вважає те, що він не є суб'єктом даного правопорушення, оскільки на підприємстві є посада головного бухгалтера, на якого покладені функції, зокрема і подання відповідних звітів.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, право і свободу громадян, на встановлений порядок і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 14 КУпАП встановлено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Відповідно до судової практики, яка склалася і знайшла своє відображення у відповідному узагальненні Верховного Суду України (Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року N 5 "Про судову практику у справах про хабарництво"), організаційно-розпорядчими обов'язками є обов'язки із здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності.

Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших нейтральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Державна інспекція України з питань праці надала роз'яснення, що посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради (роз'яснення від 27.07.2014).

Санкція статті 165-1 КУпАП передбачає, зокрема, відповідальність посадових осіб, що свідчить про те, що предмет правового регулювання статті 165-1 КУпАП не звужується відповідальністю тільки однієї посадової особи.

До функціональних повноважень керівника та головного бухгалтера належать своєчасне, достовірне обчислення єдиного внеску та сплата його у повному обсязі, своєчасне подання звітності до контролюючих органів. У розумінні статті 165-1 КУпАП, посадові особи підприємства - керівник та головний бухгалтер, несуть адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення.

Таким чином, протокол про вчинення адміністративного правопорушення може складатися на керівника та головного бухгалтера одночасно, оскільки вони зобов'язані своєчасно подавати за встановленою формою звітність, достовірні відомості, передбачені Законом N 2464, а тому неспроможними є твердження позивача, що він не є суб'єктом правопорушення.

Що стосується, вимог про пропуск відповідачем строку притягнення до його відповідальності, суд зазначає наступне.

Виявлення порушення норм Закону N 2464, а саме неподання або несвоєчасного подання (подання за невстановленою формою) звітності з єдиного внеску, несплати або несвоєчасної сплати єдиного внеску, є підставою для складання протоколу про адмінправопорушення. З огляду на те, що законом передбачено граничний термін подання звіту та граничний термін сплати єдиного внеску до фіскального органу, а норма містить формальний склад правопорушення щодо події неподання або несвоєчасного подання (подання за не встановленою формою) звітності з єдиного внеску, несплати або несвоєчасної сплати єдиного внеску, термін правопорушення необхідно обчислювати: у разі неподання звітності з єдиного внеску або несплати єдиного внеску - на наступний день граничного строку подання звітності або сплати єдиного внеску з урахуванням норм статті 38 КУпАП; у разі несвоєчасного подання звітності з єдиного внеску, несвоєчасної сплати єдиного внеску - за датою фактичного подання звітності або фактичної сплати.

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення, звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень 2017 року не подано у термін до 20 лютого 2017 року.

Таким чином, при притягненні позивача до адміністративної відповідальності не було порушено приписи ст. 38 КУпАП щодо строків накладення адміністративного стягнення, оскільки обставини щодо несвоєчасного подання звіту виникли 20 квітня 2017 року.

Частиною 1 статті 165-1 КУпАП визначено, що неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Постановою Рожнятівського районного суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, постанову Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС ВП Лв№000019 від 28 квітня 2017 року про накладення на ОСОБА_4 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 165-1 КупАП - скасовано. Встановлено, що постанова про адміністративне правопорушення серії ВП Лв № 000019 від 28 квітня 2017 року, якою ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 165-1 КУпАП за несвоєчасне подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2017 року, є протиправною.

Позивачу ОСОБА_1 інкримінується вчинення того самого адмністративного правопорушення, яке ставилося у вину ОСОБА_4, яка визнана невинуватою у його вчиненні, оскільки звіт подано вчасно.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1також відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-1 КУпАП, тому постанова про адміністративне правопорушення серії ВП Лв № 000019 від 28 квітня 2017 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 165-1 КУпАП, тобто за несвоєчасне подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2017 року, підлягає скасуванню.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 5-11, 72-77 , 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Постанову Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС ВП Лв№000019 від 28 квітня 2017 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 165-1 КупАП - скасувати.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 640 грн. (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ : 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; код банку отримувача : 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету : 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Львівського Апеляційного адміністративного суду через Рожнятівський районний суд протягом десяти днів з часу отримання її копії.

Головуючий: