Рішення № 71286286, 20.12.2017, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1740/16-ц

Номер провадження №2/351/203/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Калиновського М.М.,

секретаря Равлюк М.І.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення та зняття з реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення та зняття з реєстрації

Свої вимоги мотивувала тим, що вона являється власником житлового будинку, який розташований по вул.. О.Кобилянської, 1 в с. Джурів Снятинського району. 21.07.2001р. вона зареєструвала шлюб із відповідачем. У даному житловому будинку зареєстрована вона, відповідач та їхня спільна малолітня донька. Протягом останнього року між нею та відповідачем почали виникати непорозуміння та сварки. Зокрема, відповідач відмовляється допомагати їй по господарству. Всі її зауваження супроводжувались агресивною поведінкою зі сторони відповідача, різного роду образами та нецензурними словами. ОСОБА_2 систематично вчиняв відносно неї незаконні дії та перешкоджає їй в користуванні майном, а також порушує правила співжиття, в результаті чого вона запропонувала йому у добровільному порядку переїхати від неї. Однак, відповідач став поводити себе більш агресивно, провокує її на конфлікти, ображає нецензурними словами що стало приводом її звернень із відповідними заявами до правоохоронних органів.

Зазначила, що подальше спільне проживання разом із відповідачем є неможливим, оскільки останній, влаштовуючи із нею сварки, принижуючи перед дитиною, родичами, сусідами, порушує всі можливі правила співжиття. Окрім того, відповідач не бере участі у матеріальних витратах щодо утримання домоволодіння, чим зводить нанівець можливість сумісного проживання. Просить усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном шляхом зняття відповідача з- реєстрації та виселенням без надання іншого житла із житлового будинку, який знаходиться за адресою с. Джурів вул. О.Кобилянської, 1 Снятинського району та належить їй на праві приватної власності.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Також зазначив, що шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано, у зв’язку з чим відповідач втратив право на статус члена сім’ї. Спільного господарства позивачка з відповідачем не ведуть. Посилався на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 16.11.2016р. у справі № 6-709цс16, відповідно до якої власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім’ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. Вважає мотиви відповідача на те, що спірний житловий будинок ще недобудований та не придатний до проживання такими, що не заслуговують на увагу, оскільки предметом спору є втрата права на користування іншим будинком, який являється особистою приватною власністю позивачки. А тому, позивачка через триваючий конфлікт із відповідачем не має можливості проживати разом з ним в одному будинку, а відповідач, будучи для неї вже сторонньою особою, створює перешкоди в користуванні і розпорядженні майном. Просив позов задоволити.

У судовому засіданні відповідач та його представник проти позову заперечили, пояснили, що спірний житловий будинок за час перебування позивачки із відповідачем у шлюбі був відремонтований та було покращено його загальний стан. Крім цього, за цей час відповідач побудував разом із позивачкою на цьому ж подвір’ї новий будинок, однак він не введений в експлуатацію. Також, зазначили, що дитина проживає разом із відповідачем, який правил співжиття не порушував, натомість виховує дитину, оскільки позивачка тривалий час знаходиться за кордоном.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази, представлені сторонами на виконання вимог ЦПК України та з’ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.02.2001р. спадкоємцем житлового будинку № 1, з господарськими будівлями і спорудами, що по вул.. О.Кобилянської в с. Джурів Снятинського району, що належав ОСОБА_3 є позивачка ОСОБА_1.

Згідно свідоцтва про одруження серії І-НМ № 068238, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 21.07.2001 р. зареєстровано шлюб, прізвище позивачки "Гонташевська" змінено на "Борчук".

За час перебування позивачки із відповідачем у шлюбі у них народилася донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Із довідки Джурівської сільської ради від 26.09.2016р. вбачається, що до складу сім’ї позивачки входять: чоловік ОСОБА_6 та донька ОСОБА_5.

Відповідно до повідомлень Снятинського відділення Косівського відділу поліції від 11.05.2016р., 23.06.2016р., 20.01.2017р. слідує, що між сторонами систематично виникають конфліктні ситуації.

Відповідно до висновку Снятинського відділення Косівського відділу поліції від 07.05.2016р. проведено перевірку по заяві ОСОБА_1, згідно якої встановлено, що 30.04.2016. ОСОБА_2 обурений тим, що дружина подає на розлучення, випивши у сусіда алкогольні напої, прийшовши додому біля 04.00 год. в стані алкогольного сп’яніння, вчинив суперечку із дружиною ОСОБА_1, під час якої образливо виражався нецензурними словами, голосно кричав.

30.09.2016р. Снятинським ВП надано відповідь ОСОБА_2 з приводу розгляду заяви відповідача від 23.09.2016р. по факту вчинення позивачкою суперечки із відповідачем, в результаті якої з позивачкою проведено бесіду профілактичного характеру про недопустимість вчинення насильства в сім’ї.

Із акту обстеження матеріально-побутових умов Джурівської сільської ради від 01.02.2017р. вбачається, що при обстеженні матеріально-побутових умов у господарстві позивачки ОСОБА_1 виявлено два будинки: старий та новозбудований будинок, відстань між якими становить 4,5 м. Новозбудований будинок знаходиться в незавершеному стані, в якому проведено електрику, однак не підключено до електромережі, наявні вікна та двері, немає стелі та підлоги, газопровід до будови не підведений, необштукатурені зовнішні стіни. Власником будинку відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом АР 398000 від 27.02.2001р. є позивачка ОСОБА_1.

Відповідно до рішення Снятинського районного суду від 21.04.2017р. розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Статтею 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України гарантовано непорушність права власності, а оскільки відповідач порушує право позивача, суд прийшов до висновку про зобов'язання його не чинити перешкод у здійсненні такого права.

Позивачка просила захистити її права як власника відповідно до приписів ст. 391 ЦК України і зазначає, що ні членом сім'ї відповідно до ст. 156 ЖК України, ні наймачем, ні якоюсь іншою особою, що має право на користування домоволодінням відповідач не є, натомість перешкоджає позиваці у користуванні її нерухомим майном - спірним будинковолодінням.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім’ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім’ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім’ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім’ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

За таких обставин, суд вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту відповідає об'єму її прав відповідно до ст. 321 ЦК України та ст.. 16 ЦК України, а відповідачем не надано належних доказів щодо предмета доказування та не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень.

На підставі наведеного, ст.ст.317, 319, 321, 383 ЦК України, ст. 116, 150 ЖК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Зобов’язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном, належного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом зняття з реєстрації та виселення без надання іншого житла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 із належного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на праві приватної власності домоволодіння, що знаходиться по вул.. О.Кобилянської, 1 в с. Джурів Снятинського району Івано-Франківської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Калиновський М.М.