Постанова № 71285773, 19.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року м. Дніпро 19 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Максюта Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства

Комерційний банк «ПриватБанк»,

на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 липня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

встановила:

В лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» /далі-ПАТ КБ «ПриватБанк»/ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості /а.с.3-4/.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно з кредитним договором DNZ0GK00000042 від 07.11.2006 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, був наданий кредит в сумі 25000,00 доларів США терміном до 08.11.2016 зі сплатою відсотків за користування кредитом, встановленими кредитним договором.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачкою ОСОБА_3 07.11.2006 року був укладений договір поруки, відповідно до умов якого вона зобов'язувалась солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2, отримавши передбачені кредитним договором кошти, ухиляється від взятих на себе зобов`язань по погашенню кредиту та сплати відсотків, у зв'язку з чим станом на 12.11.2014 року виникла заборгованість у розмірі 67937,29 доларів США, яка складається з: 21743,79 доларів США - заборгованість за кредитом; 16515,01 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2843,51 доларів США - заборгованість по комісії; 23584,74 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи - 15,88 доларів США штраф (фіксована частина); 3234,35 доларів США - штраф (процентна складова).

Оскільки відповідачі зобов'язання за кредитним договором не виконують, тому позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 67937,29 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1069332,88 гривень, а також понесені витрати по справі.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 липня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено /а.с.59/.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано правову позицію ВСУ по справі № 6-1080цс15, відповідно до якої звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня. Крім того, Банк наполягає на неможливості надання ним доказів виконання рішення суду про звернення стягнення, оскільки таке на виконанні не перебувало. Враховуючи викладене апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі /а.с. 64-67/.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду скасувати, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07 листопада 2006 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DNZ0GK00000042, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти у сумі 25000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 08 листопада 2016 року /а.с.15-16/.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачкою ОСОБА_3 07 листопада 2006 року був укладений договір поруки, відповідно до умов якого вона зобов'язувалась солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором /а.с.17/.

Відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконав, не сплатив відсотки та не здійснив повернення кредиту у повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 12 листопада 2014 року за наданим позивачем розрахунком прострочена заборгованість по кредиту та відсоткам становить 67937,29 доларів США, яка складається з: 21743,79 доларів США - заборгованість за кредитом; 16515,01 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2843,51 доларів США - заборгованість по комісії; 23584,74 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи - 15,88 доларів США штраф (фіксована частина); 3234,35 доларів США - штраф (процентна складова).

Також, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 07 листопада 2006 року був укладений договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно - будинок, загальною площею 66,40 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу /а.с.94-101/.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач вже скористався своїм правом та обрав спосіб захисту - звернення стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння АДРЕСА_1 в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором, доказів реалізації майна та суми, якої б не вистачало для погашення кредиту не надав.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України звільнення особи від цивільного обов'язку або його виконання може мати місце тільки у випадках, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» у 2012 році зверталось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: будинок, загальною площею 66,40 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 листопада 2006 року /а.с.50-51/.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» наголошує на тому, що рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2012 року у справі № 2/401/2646/2012 не виконано, окрім того, звернення стягнення не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне.

Так, дійсно відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Така правова позиція висловлена у Постанові Верховного суду України в від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1080цс15.

Доказів реалізації іпотечного майна сторонами не надано, тому підстави вважати що предмет іпотеки був реалізований - відсутні.

Розрахунком, наданим ПАТ КБ «ПриватБанк», визначено, що заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором становить 21 743,79 доларів США, яка складається з:

●тіла кредиту 21 743,79 доларів США;

●заборгованість по відсоткам 16 515,01 доларів США;

●заборгованість по комісії - 2843,51 доларів США;

●пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 23584,74 доларів США;

а також штрафи:

●15,88 доларів США - штраф (фіксована частина);

●3234,25 доларів США - штраф (процентна складова).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач щоденно нараховує відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, у зв'язку з тим, що порушенням позичальником будь-якого грошового зобов'язання на строк понад 30 днів, що змушує позивача звернутись до суду з позовом, а тому за порушення умов укладеного кредитного договору підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку пеня.

Така правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. по справі № 6-2003цс15.

Враховуючи викладене вище, вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_2, штрафу, а саме: 15,88 доларів США - штраф (фіксована частина); 3234,25 доларів США - штраф (процентна складова), що зазначені у розрахунку як складові заборгованості, не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.

Також, Банк просить стягнути пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 23584,74 доларів США, що за курсом 15,74 відповідно до службового розпорядження НБУ від 12 листопада 2014 року складає 371223,80 грн.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З урахуванням ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їх прав, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір неустойки з 371223,80 грн. до 60 000,00 грн.

Стосовно позовних вимог по комісії, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Зі змісту кредитного договору неможливо встановити які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу, тому, з огляду на правову позицію ВСУ висловлену в Постанові від 16 листопада 2016 року справі № 6-1746цс16, колегія суддів вважає за можливе відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в цій частині.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_2 /а.с.5-8/, вважає що розмір заборгованості вірно розраховано позивачем в сумі 21 743,79 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 342 247,26 грн. а також заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 16 515,01 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 259 946,26 грн.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача.

За таких обставин, необхідно стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі по 2 377,28 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 липня 2015 року - скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № DNZ0GK00000042 від 07 листопада 2006 року станом на 12 листопада 2014 року в сумі 38 258,80 доларів США та 60 000 грн., загальна сума заборгованості у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 662 193,52 грн., з яких заборгованість за кредитом - 21 743,79 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 342 247,26 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 16 515,01 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 259 946,26 грн. та пеня у сумі 60 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 377,28 грн. з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Демченко Е.Л.

Максюта Ж.І.