Постанова № 71285717, 26.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 43

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Свистунової О.В., Красвітної Т.П.

за участі секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційну скаргу виконавчого комітету Кам'янської міської ради на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Кам'янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Адміністрація Дніпровського району Кам'янської міської ради про взяття на квартирний облік, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до виконавчого комітету Кам'янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Адміністрація Дніпровського району Кам'янської міської ради про взяття на квартирний облік.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалався на те, що він є інвалідом другої групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та віднесений до першої категорії. Також, згідно ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він належить до інвалідів війни з числа осіб, які стали інвалідами при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи». Вважає, що він як інвалід війни має право, на позачергове забезпечення житлом протягом двох років, як особа що потребує поліпшення житлових умов. Із серпня 2014 року він разом із сім'єю у складі 3 осіб (він, дружина, та син дружини), вимушений був переїхати до міста Кам'янського Дніпропетровської області з тимчасово окупованої території, де його зареєстровано та взято на облік як осіб що перемістились з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Починаючи з 15 серпня 2014 року, його постійним місцем реєстрації і проживання є орендована ним квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Враховуючи потребу у поліпшенні житлових умов, він 09 березня 2016 року звернувся до відповідача із заявою про взяття його на квартирній облік. 05 квітня 2016 року із листа адміністрації Дніпровського району м. Дніпродзержинська за вих. №В-144 від 30 березня 2016 року йому стало відомо, що рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 23 березня 2016 року №101, йому відмовлено у взятті на облік, як особі що потребує поліпшення житлових умов, у зв'язку з тим, що він не проживає постійно та не має реєстрації місця проживання у місті Дніпродзержинськ. Вважає дії відповідача незаконними та просив, зобов'язати відповідача взяти його на квартирний облік, як інваліда війни другої групи складом сім'ї - 3 особи, що потребує поліпшення житлових умов, із часу подання заяви - 09 березня 2016 року.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 серпня 2017 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 Зобов'язано виконавчий комітет Кам'янської міської ради вчинити дії спрямовані на взяття на квартирний облік, як особу що потребує поліпшення житлових умов - ОСОБА_2, як інваліда війни другої групи, складом сім'ї із 3 (трьох) осіб. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду від 31 серпня 2017 рокузмінити в частині відмови вимог про взяття на квартирний облік з 09 березня 2016 року, ухваливши рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права.

В апеляційній скарзі виконавчий комітет Кам'янської міської ради просить рішення суду від 31 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на його незаконність, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення», відповідно до Конституції України кожен має право на житло. Громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту, соціальне житло надається безоплатно.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 10 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення», правом взяття на соціальний квартирний облік користуються громадяни України:

а) для яких таке житло є єдиним місцем проживання або які мають право на поліпшення житлових умов відповідно до закону;

б) середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік з розрахунку на одну особу в сумі менший від величини опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті та прожиткового мінімуму, встановленого законодавством.

Особливості отримання позачергового житла інвалідами війни визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі - Закон) та Житловим кодексом України.

Статтею 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цім Законом, є недійсними.

Згідно до п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, до інвалідів війни», інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги, як позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статі, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Згідно до ст.. 31 ЖК України, Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.

За змістом ст. 31 ЖК України, у статті визначаються два основні принципи надання жилих приміщень у будинках громадського та державного житлового фонду. По-перше, жилі приміщення надаються громадянам, які постійно проживають у відповідному населеному пункті, якщо інше не встановлене законодавством, та, по-друге, жилі приміщення, як правило, надаються у вигляді однієї квартири на сім'ю.

Норми ст. 31 визначають не тільки місце надання житла, але і місце обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов - населений пункт, у якому громадяни приймаються на облік. Так, згідно ст. 36 ЖК облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та відповідно надання житлових приміщень, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті відповідного органу місцевого самоврядування територіальної громади села, селища, міста, району у місті тощо.

Згідно до вимог ст. 36 ЖК України, Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районного, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 46 ЖК України поза чергою жиле приміщення надається інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них інвалідам першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права інвалідів Великої Вітчизняної війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік у випадках і в порядку, встановлюваних Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.

Згідно до вимог ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Так, згідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», - внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Право на забезпечення внутрішньо переміщеної особи безоплатним тимчасовим житлом за умови сплати за комунальні послуги встановлено абзацом восьмим пункту 1 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Законом визначено, що таким житлом мають забезпечувати органи державної виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та суб'єкти приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; для багатодітних сімей, інвалідів, осіб похилого віку цей термін може бути продовжено;

Абзацом 2 пункту 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, передбачено, що громадяни, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень беруться на квартирний облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.

Таким чином, соціальне житло надається органами місцевого самоврядування громадянам, які були взяті на соціальний квартирний облік. Правом взяття на такий облік користуються громадяни України: для яких таке житло є єдиним місцем проживання або які мають право на поліпшення житлових умов відповідно до закону та середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік з розрахунку на одну особу в сумі менший від величини опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті та прожиткового мінімуму, встановленого законодавством.

З матеріалів справи вбачається, позивач є інвалідом 2 групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, та віднесений до 1 категорії, а також є особою, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи (категорія 1) (а.с.7, 104).

ОСОБА_2 належить до інвалідів війни з числа осіб, які стали інвалідами при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи» на підставі ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому відповідно до абзацу першого пункту 18 частини першої ст. 13 зазначеного вище Закону він як інвалід війни має право, на позачергове забезпечення житлом протягом двох років, як особа що потребує поліпшення житлових умов.

На підставі ст.19, п. 10 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_2 отримав житло у АДРЕСА_2

З довідки № 477.1. від 10 березня 2015 року, виданої Департаментом охорони здоров'я та соціального захисту населення Дніпродзержинської міської ради вбачається, внаслідок проведення антитерористичної операції на території України, в тому числі і за місцем реєстрації та проживання позивача ОСОБА_2 із сім'єю, а саме у м.Луганську, позивач із членами родини, виїхав із м.Луганськ, та прибув до м. Кам'янське Дніпропетровської області, де з 15 серпня 2014 року постійно проживає у АДРЕСА_3 (а.с.5).

09 березня 2016 року позивач, враховуючи відсутність у нього та членів його родини доходу, необхідність орендувати житло для проживання, подав заяву до виконавчого комітету Кам'янської міської ради про поставлення його на квартирний облік, як громадянина що потребує поліпшення житлових умов, та є інвалідом війни, що підтверджено копією заяви (а.с.105).

Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 23 березня 2016 року № 101 відмовлено ОСОБА_2 у взятті на облік у зв'язку з тим, що він не проживає постійно та не має реєстрації місця проживання у місті Дніпродзержинськ (а.с.103).

Слід зазначити, вказане рішення виконкому ОСОБА_2 не оскаржувалося у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, позивача жодного пільгою інваліда війни не користувався, яка передбачена п. 9 ст. 7, п. 18 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З відповіді завідувача сектору виконання соціальних програм вбачається, що ОСОБА_2 разом із членами родини обліковується у департаменті охорони здоров'я та соціальної політики Кам'янської міської ради як внутрішньо переміщена особа, та

згідно з інформацією в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_4 з 15 серпня 2014 року (а.с.81).

10 березня 2015 року ОСОБА_2 взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та видано відповідну довідку № 477.1, з якої вбачається, що позивач разом із сім'єю перемістився із м.Луганськ у м.Кам'янське (Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області, де проживає з 15 серпня 2014 року (а.с.5).

Європейський суд з прав людини у преамбулі рішенні у справі «Доган та інші проти Туреччини» послався, зокрема, на Керівний принцип № 18 щодо права внутрішньо переміщеної особи на житло, придатне для проживання, під час переміщення, та зазначив, що відмова влади сприяти поверненню житла і землі заявника - внутрішньо переміщеної особи, а також ненадання альтернативного житла і зайнятості, в поєднанні з недостатніми зусиллями з боку держави щодо «забезпечення відповідного рівня життя або надійного процесу повернення», спричинило надмірне навантаження на заявника - внутрішньо переміщену особу і призвело до порушення статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо права на мирне володіння власністю і майном, а також порушення статті 8 про сімейне життя.

Таким чином, ОСОБА_2 має статус інваліда війни другої групи, віднесений до першої категорії, не має місця роботи, позбавлений житла з незалежних від нього причин, а тому є особою яка потребує допомоги держави та захисту своїх прав на гарантоване житло державою.

За таких обставин, суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині зобов'язання виконавчий комітет Кам'янської міської ради вчинити дії спрямовані на взяття на квартирний облік, як особу що потребує поліпшення житлових умов ОСОБА_2, як інваліда війни другої групи, складом сім'ї із 3 (трьох) осіб та обґрунтовано відмовив в частині позовних вимог про взяття позивача на облік саме з 09 березня 2016 року, оскільки за цією заявою позивача відповідачем 23 березня 2016 року було прийняте рішення про відмову у взятті на облік, та вказане рішення виконкому ОСОБА_2 не оскаржувалося, в позовній заяві вимоги про його скасування не заявлялися.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про взяття на квартирний облік з дати його звернення із заявою до відповідача є безпідставними.

Посилання виконавчого комітету Кам'янської міської ради в своїй апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 не має реєстрації місця проживання у м. Кам'янському, що унеможливлює взяти його на квартирний облік у м. Кам'янському, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Приведені в апеляційних скаргах інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційних скаргах не наведено, тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу виконавчого комітету Кам'янської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 серпня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді