Рішення № 71285700, 20.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/123/17-ц 22-ц/774/1483/К/17

Справа № 211/123/17-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1483/К/17 суддя Ніколенко Д.М.

Категорія - 34 (І) Доповідач Барильська А.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар: Видрик А.А.

за участю: представникапозивача ОСОБА_1 ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова група ТАС», про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної у дорожньо-транспортній пригоді, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова група ТАС», про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної у дорожньо-транспортній пригоді (далі ДТП).

В обґрунтування позову зазначив, що 11.07.2016 року о 08:30 годині відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «М-21412», д/н 43964АВ, рухаючись по вул. Водопянова у м. Кривому Розі при здійсненні повороту ліворуч не переконався в безпечності свого маневру для інших учасників руху, не дав дорогу транспортному засобу, що рухався у зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, який належитьйому на праві власності, під керуванням водія ОСОБА_4

Внаслідок ДТП йому завдано матеріального збитку на суму 128630,16 грн., з яких страховою компанією відповідача йому було відшкодовано матеріальну шкоду в розмірі 69760,16 грн.

Посилаючись на ст.ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, просив стягнути з відповідача на свою користь суму матеріальної шкоди в розмірі 58870,00 грн., а також моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн. та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1139,91 грн. та витрати за складання автотоварознавчого дослідження в розмірі 300,00 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2017 року позовОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3на користьОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 58870 грн. 00 коп., моральну шкоду в розмірі 2000 грн. 00 коп. та судові витрати в розмірі 1439 грн. 91 коп., а всього стягнуто 62309 грн. 91 коп.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить змінити рішення суду в частині стягнутого розміру відшкодування моральної шкоди, збільшивши його до 15000,00 грн., посилаючись на те, що при визначенні розміру моральної шкоди суд не врахував ту обставину, що його автомобіль є фізично знищеним й він позбавлений можливості його подальшого використання, а тому вважає, що судом занижено розмір моральної шкоди й визначено його без врахування розяснень, наведених в п.9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, а також принципів розумності,виваженості та справедливості.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповноту дослідження судом обставин справи. Зокрема, судом не досліджено ступінь вини учасників ДТП та її обставини, безпідставно відмовлено в призначенні автотехнічної експертизи та в допиті в якості свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 й визначено вину відповідача на підставі постанови Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02.11.2016 року, яка на думку відповідача, є незаконною. Також судом необґрунтовано визначено розмір матеріальної шкоди на підставі автотоварознавчого дослідження № Д12/08/16 в розмірі 128630,16 грн. станом на 04.08.2016 року, а не на момент вчинення ДТП та не вирішено питання про передачу на користь відповідача пошкодженого автомобіля. Крім того, зазначив, що суд не розподілив судові витрати та не вказав їх склад.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.07.2016 року о 08 годині 30 хвилин водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «М-21412», д/н 43964АВ, при здійсненні повороту ліворуч не переконався в безпечності свого маневру для інших учасників руху, не дав дорогу транспортному засобу, що рухався у зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №368571 від 21.10.2016 року, що міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, ДТП відбулась в м. Кривий Ріг по вул. Водопянова за участю автомобілів «М-21412», д/н 43964АВ, та «Ауді 100 СПГ», д/н НОМЕР_2 (а.с. 13).

Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02.11.2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави в сумі 340,00 грн. (а.с. 5).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №Д12/08/16 від 10.08.2016 року розмір матеріальної шкоди, спричиненої з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля Audi 100 СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_2, ідентифікаційний номер (VIN) WAUZZZ4AZPN020089, в цінах на дату 04.08.2016 року складає 128630,16 грн. (а.с. 54-82).

На день скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована ПрАТ «Страхова група «ТАС» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8702002 від 23.05.2016 року. Франшиза становить 250,00 грн. (а.с. 31)

На підставі заяви ОСОБА_1 від 17.11.2016 року, позивачу страховою компанією було виплачено страхове відшкодування в розмірі 69760,16 грн. (а.с.30, 32-33).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності вини відповідача ОСОБА_3 у скоєнні ДТП та наявності у звязку з цим підстав для покладення на нього відповідальності за завдану матеріальну в розмірі різниці між фактичним розміром шкоди та здійсненою страховою виплатою, а також моральну шкоду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманнямтранспортних засобів.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 5ст. 1187 ЦК Українивстановлює, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до змісту яких майнова та моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Отже, зі змісту положень ст. 1187, ч.1 ст. 1188, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України вбачається, що єдиною підставою для покладення цивільно-правової відповідальності за завдану джерелом підвищеної небезпеки матеріальну та моральну шкоду є вина особи, яка її завдала.

Наявність або відсутність вини встановлюється на підставі доказів.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема: звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 76 ЦПК України в редакції 2017 року передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 89 ЦПК України в редакції 2017 року, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як на підставу вини відповідача ОСОБА_3 у скоєнні даного ДТП суд першої інстанції послався на постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02.11.2016 року, якою ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави в сумі 340,00 грн. Цією постановою встановлено вину ОСОБА_3 у порушенні п. 2.3 б), 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, що й спричинило виникнення ДТП (а.с. 5).

Доказів в спростування своєї вини в скоєнні ДТП, відповідачем ОСОБА_3 ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції, в порушення ч. 1 ст. 81 ЦПК України в редакції 2017 року не надано, тоді як, відповідно до вимог ст.ст. 12,13 ЦПК України в редакції 2017 року суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченим ЦПК випадках. У суді апеляційної інстанції представнику позивача розяснено положення ст. 12 ЦПК України та ризик настання негативних наслідків, повязаних із невчиненням процесуальних дій.

Отже, встановивши, що 11.07.2016 року мала місце ДТП й винним у її скоєнні є ОСОБА_3 суд першої інстанції правильно застосував до врегулювання спірних правовідносин положення ст.ст. 1167, 1168, 1187, 1188 ЦК України та дійшов вірного висновку про наявність підстав для покладення на відповідача ОСОБА_3 цивільно-правової відповідальності з відшкодування завданої позивачу моральної та матеріальної шкоди, з чим погоджується колегія суддів.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 про відсутність доказів на підтвердження його вини у вчиненні ДТП з огляду на те, що постанова Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02.11.2016 року, на думку відповідача, є незаконною, оскільки ця постанова набрала законної сили та є чинною.

Крім того, як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 4 Постанови «Про деякі питання застосування законодавства при вирішенні спорів по відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У звязку з наведеним, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача про не дослідження ступеня вини учасників ДТП та її обставин, оскільки ці висновки містяться в постанові Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02.11.2016 року, яка набрала законної сили й якій на підставі ст. 89 ЦПК України в редакції 2017 року надана належна правова оцінка в ухваленому судом рішенні.

При цьому відмова суду першої інстанції в допиті в якості свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 за клопотанням представника відповідача для зясування механізму ДТП не впливає на правильність висновків суду першої інстанції щодо вини відповідача ОСОБА_3 у спричиненні ДТП, яка встановлена постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02.11.2016 року й не може бути спростована поясненнями вказаних свідків.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про безпідставність відмови суду першої інстанції в призначенні автотехнічної експертизи, то цим правом на призначення такої експертизи міг скористатися відповідач або його представник в суді апеляційної інстанції, однак не реалізував його.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо визначеного судом першої інстанції матеріальної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №Д12/08/16 від 10.08.2016 року розмір матеріальної шкоди, спричиненої з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля Audi 100 СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_2, ідентифікаційний номер (VIN) WAUZZZ4AZPN020089, в цінах на дату 04.08.2016 року визначено в сумі 128630,16 грн. (а.с. 54-82).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, встановивши, що ПрАТ «Страхова група «ТАС» застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 та до якого предявлено вимоги з відшкодування такої шкоди позивачем, суд першої інстанції правильно поклав обовязок з відшкодування спричиненої матеріальної шкоди на відповідача ОСОБА_3 в розмірі 58870,00 грн., що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), здійсненим ПрАТ «Страхова група «ТАС» в розмірі 69760,16 грн. (а.с.30, 32-33). Цей висновок суду першої інстанції узгоджується з положеннями ст. 1194 ЦК України та відповідає матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтоване визначення розміру матеріальної шкоди на підставі автотоварознавчого дослідження № Д/12/08/16 в розмірі 128630,16 грн. станом на 04.08.2016 року, а не на момент вчинення ДТП є безпідставними та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Крім того, в спростування визначеного розміру матеріальної шкоди відповідачем жодних доказів не надано.

Не приймає до уваги колегія суддів й доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не вирішено питання про передачу на користь відповідача пошкодженого автомобіля, оскільки відповідно до п. 14 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування законодавства при вирішенні спорів по відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, таке питання вирішується судом за заявою заподіювача шкоди. Однак в суді першої інстанції під час розгляду справи такої заяви відповідач не подавав, що не позбавляє його права на заявлення з цього приводу самостійної вимоги до позивача.

Погоджується колегія суддів й з розміром стягнутої з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 2000,00 грн., який визначено судом першої інстанції у відповідності до положень ст. 23 ЦК України та з урахуванням розяснень, наведених Пленумом Верховного Суду України в п.9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, а також відповідно до принципів розумності, співмірності та справедливості.

У звязку з чим доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди в заниженому розмірі, колегія суддів вважає безпідставними.

Також вважає необґрунтованими колегія суддів доводи апеляційної скарги відповідача щодо не розподілу судових витрат та не зазначення їх складу, оскільки у відповідності до положень ст. 88 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції та ст. 141 ЦПК України в редакції 2017 року, суд здійснив розподіл судових витрат та в мотивувальній частині вказав склад судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, віднісши до них: витрати зі сплати судового збору в розмірі 1139,91 грн. та витрати на складання копії автотоварознавчого дослідження, всього на загальну суму 1439,91 грн.

Отже, за наведених обставин, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обовязки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення суду.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.12.2017 року.

Головуючий:

Судді: