Ухвала суду № 71285675, 21.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/4/17 Справа № 175/489/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Слоквенко Г.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Слоквенка Г.П.

суддів Мудрецького Р.В., Іванової А.П.

за участю секретаря Гички Л.Ю.

прокурора Манукяна Г.Г.

представника потерпілих ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040000000586, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та цивільного відповідача - Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2015 року відносно ОСОБА_5, обвинуваченого за ч. 3 ст. 286 КК України,

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, не працюючий, який зареєстрований та проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий,

засуджений за ч.3 ст. 286 КК України до 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Стягнуто зОСОБА_5 на користьОСОБА_7 83 384 грн. моральної шкоди, завданої злочином. Судом вирішено питання розподілу процесуальних витрат та долю речових доказів

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 25.10.2013 року, у темний час доби, приблизно о 20 годині 30-53 хвилини, більш точно встановити не надалося можливим, водій ОСОБА_5, діючи умисно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по сухому асфальтовому покриттю автомобільної дороги сполученням «Знам'янка-Луганськ-Ізварине» з боку м. Дніпропетровська у напрямку м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та заїхав на автозаправну станцію «Сентоза Ойл».

Під час виїзду з прилеглої території, нехтуючи правом водіїв на перевагу у русі, які рухаються по дорозі та не даючи їм змоги завчасно виявити керований ним механічний транспортний засіб, грубо порушив вимоги п. 2.9. а), 10.2., 19.1. а), 31.6. б) Правил дорожнього руху України.

Не усвідомлюючи суспільної небезпечності вчинюваного діяння через перебування у нетверезому стані та незважаючи на передбачені п.п. 1.3, 1.5, 2.3 Правил дорожнього руху України, обов'язки учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, не створювати небезпеку для руху, не загрожувати життю або здоров'ю громадян, не завдавати матеріальних збитків, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою і відповідно реагувати на її зміни, водій ОСОБА_5 при виїзді з території автозаправної станції, з вимкненим світлом фар зі швидкістю 46.6 км/год та перетинаючи автодорогу «Знам'янка-Луганськ-Ізварине» зліва направо відносно напрямку руху у сторону м. Дніпропетровська не надав перевагу у русі транспортному засобу, що рухався по вказаній автодорозі та позбавив його водія можливості завчасно виявити на проїжджій частині дороги автомобіль під його керуванням. У результаті злочинних діянь водій ОСОБА_5 своїми діями створив небезпеку та загрозу життю іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Ssang Yong Rexton», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_8, який рухався по автодорозі «Знам'янка-Луганськ-Ізварине» зі сторони м. Дніпродзержинська у напрямку м. Дніпропетровська.

Порушення водієм ОСОБА_5 наведених вимог Правил дорожнього руху України спричинило дорожньо-транспортну подію, під час якої пасажирам автомобіля «ВАЗ-21011»: ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті. Згідно висновку експерта № 1902/352-Е від 28.11.2013 року 02.12.2013 року у момент травми ОСОБА_9 знаходився на місті пасажира правого боку салону автомобілю поруч з водієм. ОСОБА_11 згідно висновку експерта № 1908/326-Е від 10.12.2013 у знаходився на пасажирському сидінні. ОСОБА_10, згідно висновку експерта № 2043/324-Е від 03.12.2014 року знаходився на місці пасажира з лівого боку салону автомобіля позаду водія.

Таким чином, внаслідок дорожньо-транспортної події через злочинну недбалість водія ОСОБА_5 спричинено загибель кількох осіб: пасажирів автомобіля НОМЕР_3, ОСОБА_9С, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 Невиконання водієм ОСОБА_5 вимог Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, що спричинило загибель кількох осіб /Т4 а.п.155-167/.

В апеляціях:

- захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 просить вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2015 р. стосовно ОСОБА_5 скасувати і закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутностю в його діях складу злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, та звільнити його з під варти. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, так як висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду справи, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Вина ОСОБА_5 судом, якій постановив оскаржуваний вирок, в процесі судового слідства не доведена, а висновки про доведеність його вини викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам, які насправді мали місце у цій справі.

Так, ОСОБА_5, не визнаючи свою провину на досудовому слідстві та в суді, пояснював, що він не керував автомобілем НОМЕР_1, та не скоював дорожньо-транспортну подію, під час якої пасажирам автомобіля «ВАЗ-21011» ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті. В час дорожньо-транспортної події він сидів на пасажирському сидінні за водієм та спав. Хто керував автомобілем, йому не відомо. Після дорожньо-транспортної події отямився на землі біля машини на відстані приблизно чотирьох метрів. Він був одягнений в куртці червоного кольору. Його пояснення підтверджуються наступними доказами які були досліджені в судових засіданнях. Так, свідок ОСОБА_12 дав свідчення про те, що він з обвинуваченим не знайомий, та що працює на АЗС № 19. Перед самою дорожньо-транспортною він заправив цей автомобіль бензином, та бачив водія та трьох пасажирів. На задньому пасажирському сидінні бачив пасажира в куртці червоного кольору, який сидів за водієм. На АЗС ніхто з автомобіля не виходив. Відразу після виїзду з АЗС цей автомобіль потрапив у дорожньо-транспортну подію. Свідок ОСОБА_8, суду пояснив що було зіткнення автомобіля НОМЕР_3 з його автомобілем, але хто сидів за кермом автомобіля «ВАЗ-21011» він не бачив. Після того як знайшли двох потерпілих, ОСОБА_5 говорив, що не він був за кермом, а загибла на місці ДТП особа.

Суд у вироку як докази провини ОСОБА_5 посилається на свідчення ОСОБА_13А, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які не були свідками зіткнення даних автомобілів та не бачили, хто знаходився за кермом автомобіля НОМЕР_4, та скоїв дорожньо-транспортну подію. Крім того, свідки ОСОБА_15 CO., ОСОБА_21В, ОСОБА_13 працівники «Швидкої медичної допомоги», які першими прибули на місце ДТП і бачили ОСОБА_5 та пошкоджений автомобіль «ВАЗ-21011», й висловлювали сумнів про те, що під час ДТП ОСОБА_5 міг перебувати за кермом. Тобто ці свідки, на які посилається суд в вироку як на докази вини ОСОБА_5, не підтверджують, що він знаходився за кермом автомобіля в момент зіткнення.

Також суд в якості доказів провини ОСОБА_5 приводить висновок судово-медичної експертизи № 4532е від 28.10.2014 року - 29.10.2014 року, яку провела експерт ОСОБА_22, що з урахуванням тілесних ушкоджень найбільш вірогідніше за кермом автомобіля «ВАЗ 21011» перебував ОСОБА_5. при призначенні наступних експертиз слідчий в постановах про призначення прямо вказує, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_5, тобто єдиним доказом про те, що в момент ДТП за кермом автомобіля перебував ОСОБА_5, є тільки висновок експерта ОСОБА_22.

Крім того, як зазначає апелянт, в судовому засіданні не було двічі задоволено письмове клопотання захисника про призначення комплексної судово-медичної, автотехничної та ситуалогічної експертизи. Тому на підставі запиту адвоката від 29.12.2014 р. з 18.01.2015 року по 27.01.2015 року була проведена комплексна комісійна судово-медична, автотехнична, ситуалогічна експертиза у складі начальника КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судмедекспертизи» ДОР» ОСОБА_23, заступника начальника КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судмедекспертизи» ДОР» С.В. ОСОБА_24, зав.відділу експертизи трупів КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судмедекспертизи» ДОР» Ш.М.о. Мамедова, зав. відділом судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб КЗ Дніпропетровське обласне бюро судмедекспертизи» ДОР» ОСОБА_25, зав. відділу судових автотехнічних та транспортно-трасологічних досліджень Дніпропетровського НДІСЕ ОСОБА_26, зав. відділенням медичної криміналістики КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судмедекспертизи» ДОР» ОСОБА_27, судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних еспертиз КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судмедекспертизи» ДОР» ОСОБА_28, та здійснене висновок експерта № 17. Вищезазначений висновок експерта апелянт просить долучити до матеріалів провадження, оскільки дана експертиза є доказом невинуватості ОСОБА_5 та відсутності в його діях складу злочину, передбаченого ч. ст.. 286 КК України /Т4 а.п. 181-231/.

-цивільний відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна

страхова компанія» просить вирок суду в частині цивільного позову скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування зазначає, що протягом розгляду справи в суді першої інстанції ПрАТ «УКСК» отримало від суду лише одну судову повістку на 14 травня 2014 року, вирок суду на адресу апелянта не надсилався. Вважає , що стягнення з ПрАТ «УКСК» витрат на послуги цвинтаря, поховання та косметичні послуги є обґрунтованими, але стягнення матеріальної шкоди в розмірі 9823,48 гривень на поминальні обіди та 31200 гривень на встановлення памятника безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а щодо стягнення моральної шкоди, то суд, на думку цивільного відповідача, мав би встановити наявність інших осіб, серед яких і має бути розподілена сума страхового відшкодування у рівних частинах (батько, дружина, діти).

На апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 були подані заперечення представником потерпілих адвокатом ОСОБА_2, в яких він просить відмовити в задоволенні даної апеляції, а вирок суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що експертиза, надана суду апеляційної інстанції захисником ОСОБА_4, не може вважатися доказом по справі з підстав того, що всупереч приписам ч.ч. 9; 11; 12 ст. 290 КПК України сторона захисту не відкрила ці матеріали потерпілій стороні, отримавши про це письмове підтвердження надання таких матеріалів; в зв'язку з повною відсутністю як самого звернення про проведення цієї експертизи так і матеріалів, доданих до нього, не можливо встановити чи перевірити її достовірність та відповідність матеріалам кримінального провадження, на підставі чого була проведена дана експертиза; викладені в розділі «обставини справи» комплексної комісійної судово - медичної, автотехнічної, ситуалогічної експертизи № 17 від 08.01.2015 року та в самій апеляційній скарзі дані, що ОСОБА_29 під час ДТП не керував транспортним засобом перекручені захистом на свою користь та не відповідають дійсності; комплексна комісійна судово - медична, автотехнічна, ситуалогічна експертиза № 17 від 08.01.2015 року проведена на підставі тих документів, які на її вирішення ніхто не надавав, чим експерти які дослідили вказані документ та провели по ним дану експертизу перевищили свої службові повноваження; дана експертиза, яка на думку представника потерпілих, є повторною, була проведена з порушенням Правил проведення судово - медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово - медичної гістології, бюро судово - медичної експертизи № 6 від 17.01.1995 року; повної фальсифікації транспортно - трасологічного дослідження для встановлення механізму зіткнення двох автівок, на підставі якого було встановлено напрямок впливу травмуючої сили та ймовірний порядок руху по салону осіб які в ньому перебували при заподіянні ним тілесних ушкоджень, все це встановлено без безпосереднього огляду пошкоджених транспортних засобів, не кажучи вже про те, що для надання такого висновку обов'язковим є застосовувати методу одночасного зміщення відразу двох пошкоджених транспортних засобів. Чого експертом ОСОБА_26 не зроблено, оскільки ці два автомобілі знаходяться на зберіганні в абсолютно різних місцях і йому для цього ні ким не надавались. Підсумовуючи вищезазначене, адвокат ОСОБА_2 зазначає, що при проведенні комплексної комісійної судово - медичної, автотехнічної, ситуалогічної експертизи № 17 від 08.01.2015 року використовувались акти та дослідження, які не можуть бути доказами по справі відповідно до приписів ч.2 ст. 84 КПК України. А тому, якщо згадані акти не є джерелом доказів, то й експертиза, яка базується на цих актах, теж не може вважатись доказом по кримінальному провадженню /Т4 а.п.77-81/.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5, які, кожен окремо, підтримали апеляцію та просили її задовольнити, позицію прокурора Манукяна Г.Г. та міркування потерпілої ОСОБА_3 і представника потерпілих ОСОБА_2, які, кожен окремо, просили апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали справи в межах апеляцій, обговоривши їх доводи, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до статті 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто в тому числі ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.

Законним є судове рішення, постановлене за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при проваджені у справі кримінально-процесуального закону.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Обовязок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладений на слідчого та прокурора, які зобовязані зібрати, перевірити та оцінити докази з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно зі ст. 374 КПК України мотивувальна частина вироку у разі визнання особи винуватою повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. У цій частині вироку наводяться, у тому числі докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Таким чином, судове рішення у кримінальному провадженні є актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.

Проте, суд першої інстанції цих вимог Законів не виконав, внаслідок чого, ухвалив обвинувальний вирок відносно ОСОБА_5, який є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, а посилання в апеляційній скарзі захисту на те, що судове слідство у справі проведено неповно і необ'єктивно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені зібраними у ній доказами, є цілком обгрунтованими.

Матеріалами провадження з'ясовано, що судове слідство у ньому проведено за відсутності дотримання вимог кримінально-процесуального закону, внаслідок чого у справі допущено таких порушень цього закону, котрі є суттєвими і тягнуть за собою скасування оскаржуваного вироку.

Як видно з вироку, суд не належним чином перевірив обґрунтованість предявленого ОСОБА_5 обвинувачення та не дав відповідну оцінку доказам по даному кримінальному провадженню, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження.

Ухвалюючи вирок, районний суд повинен був дати остаточну оцінку кожному доказу з точки зору його допустимості, належності, достовірності, та достатності для правильного встановлення всіх обставин справи. Судом в даному випадку були порушені ці вимоги КПК України, внаслідок чого, як правильно вказує в апеляційній скарзі захисник, суд дійшов висновку, який не відповідає фактичним обставинам справи, та як наслідок судом були необґрунтовано відкинуті доводи захисту та обвинуваченого.

Так, згідно обвинувального акту у даному кримінальному провадженні та висновку районного суду, ОСОБА_6, будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило дорожньо-транспортну подію, під час якої пасажирам автомобіля «ВАЗ-21011»: ОСОБА_30, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що знаходяться у причинному звязку з настанням смерті, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.286 КК України.

Суд першої інстанції у судовому засіданні допитав обвинуваченого ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_31, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_32, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_12, ОСОБА_20, експерта ОСОБА_33, дослідив інші докази обвинувачення, на які посилається прокурор як на підтвердження вини ОСОБА_5 та поклав їх в основу свого обвинувального вироку. Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно дав оцінку доказам сторони обвинувачення та не взяв до уваги доводи сторони захисту на спростування цих доказів, про що вірно вказано в апеляції.

Зокрема, обвинувачений впродовж судового слідства і в суді першої інстанції, і під час апеляційного розгляду заперечував факт події, а саме ДТП з його участю, як водія автомобіля марки «ВАЗ-21011», реєстраційний номер НОМЕР_5, та автомобіля «Ssang Yong Rexton», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_32, на ділянці автомобільної дороги сполученням «Знам'янка-Луганськ-Ізварине» з боку м. Дніпропетровська у напрямку м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Зазначив, що 25.10.2013 року близько 11.00 години він разом з ОСОБА_10 пішов на день народження до ОСОБА_17 Близько 15.00 години він вирішив піти додому, оскільки більше доби не спав та багато випив спиртного. Разом з ним також вирішив піти до дому ОСОБА_10 Домовившись зустрітися близько 19.00 години, вони розійшлись по домівках. В вечері коли зустрілися з ОСОБА_10 подзвонили до товарища, у якого хотіли купить бензин, але його ще дома не було, тоді пішли в магазин купити пива. Трохи згодом йому подзвонив ОСОБА_9, який попросив відвезти його в Краснопілля, на що він погодився, але сказав, що за кермо не сяде, оскільки був випивший, якщо ОСОБА_9 хоче, то хай сідає за кермо сам. ОСОБА_9 також сказав, що випивший, і за кермо сідати небуде і сказав, що знайде водія. Через пять хвилин йому передзвонив ОСОБА_9 і сказав, що знайшов водія. На що він погодився і разом з ОСОБА_10 поїхали додому до ОСОБА_9 коли приїхали до ОСОБА_9 з ним був його брат ОСОБА_18 ОСОБА_9 попросив відвезти ОСОБА_18 в кафе «Далекобійник». Тоді вони поїхали на заправку залили бензин та відвезли ОСОБА_18 в кафе «Далекобійник». Та поїхали за ОСОБА_11 коли приїхали до ОСОБА_11 той сів в салон автомобіля на пасажирське сидіння, і він запитав, чому ОСОБА_11 не сідає за кермо, на що ОСОБА_11 відповів, що не збирається сідати за кермо, оскільки був випивший. Тоді він проїхав близько 300 м вийшов з машини і сказав, що далі не поїде і хай вирішують хто буде їхати за кермом, тоді вийшли з машини всі і почали сперечатися. Не дочекавшись зясування хто буде керувати автомобілем, він сів на заднє пасажирське сидіння і заснув. Хто сів за кермо йому не відомо. Отямився на землі біля машини на відстані приблизно чотирьох метрів. Піднявшись побачив джип, біля нього стояло двоє чоловіків, які в нього запитали чия машина, на що він відповів, що його. У чоловіків попросив сигарету. Трохи згодом йому стало погано і він відійшов на метрів 50. Коли повернувся, біля джипа вже стояв один чоловік та підїхала швидка медична допомога. Коли лікар його оглядав за стелою знайшли ОСОБА_9 та ОСОБА_10, який був живий, якого відразу відвезли до лікарні. Згодом приїхала ще одна машина швидкої допомоги і забрала його та відвезла до лікарні. В машині швидкої допомоги він розповів лікарю, що вжив одну пляшку пива. Коли його привезли до лікарні, його оглянув лікар. В коридорі приймального відділення він просидів хвилин 5-10 до нього більше з лікарів ніхто не вийшов і він вирішив піти додому оскільки був дуже втомлений, боліла голова та хотів лягти в ліжко. По дорозі додому зустрів знайомого, з яким трохи поговорив та пішов додому.

Дані свідчення підтверджуються й показами свідка ОСОБА_12, який у суді пояснив, що з обвинуваченим не знайомий, також показав, що працює на АЗС № 19 «Сентоза Оіл», яке розташоване на вул. Миколаївській, № 177 в с. Дороге Дніпропетровського району Дніпропетровської області. 25.10.2013 року був на роботі близько 21 години на АЗС підїхав автомобіль ВАЗ з включеним світлом фар, підійшовши до нього відкрив бак, потім підійшов до дверей пасажира попереду, який дав йому грощі за бензин. В автомобілі він бачив водія та трьох пасажирів, хто саме давав йому гроші він не бачив, з автомобіля ніхто не виходив. Після того, як він заправив вказаний автомобіль, автомобіль відїхав від заправки та ще хвилин 10-15 хвилин стояв на території АЗС. Чи було ввімкнено світло фар на автомобілі він не бачив. Також повідомив, що на задньому пасажирському сидінні бачив особу в червоній куртці, який сидів за водієм. Вказати хто це був він не може. Він не придивлявся хто був в автомобілі. Проте, ця обставина, що того дня саме ОСОБА_5 був одягнений у червону куртку, що також знайшло підтвердження під час судового розгляду, не була взята до уваги ні стороною обвинувачення, ні судом.

Вищезазначені показання цілком відповідають і поясненням свідка ОСОБА_15, який у суді пояснив, що працює лікарем реанімаційної бригади швидкої допомоги, яка розташована по вул. Свердлова, 65, що ним було здійснено виїзд на місце ДТП, яке сталося на криворізькій трасі восени 2013 року, коли підїхали, побачив два автомобіля іноземного виробництва та «ВАЗ», побачив обвинуваченого, який підійшов зі сторони АЗС, який сказав, що у нього нічого не болить, на питання, що сталося, відповів, що не памятає.

Всі наведені вище свідчення узгоджуються і з показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13, які у суді пояснили, що вони працюють фельдшером та водієм бригади швидкої допомоги та в складі бригади виїжджали на місце ДТП, яке сталося на криворізькій трасі, коли приїхав, побачили два автомобіля «ВАЗ» та джип, які стояли на узбіччі в напрямку м. Дніпропетровська, поряд з якими знаходилось двоє чоловіків. Водій джипу від медичної допомоги відмовився. Коли запитали у ОСОБА_5, хто був за кермом, обвинувачений відповів, що водій пішов. Потім ОСОБА_13 знайшов під стелою потерпілого, який був живий але у тяжкому стані, після чого вони його відвезли до лікарні. Водія «ВАЗа» залишили на місці ДТП, його забрала інша бригада швидкої допомоги.

Пояснення свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_20 також не спростовують вищевикладені покази, які повністю узгоджуються між собою. ОСОБА_16 під час допиту у суді пояснила, що станом на 25.10.2013 року вона працювала лікарем невропатологом відділення КЗ «ДКШМД» ДОР», що обвинуваченого було доставлено до відділення лікарні після ДТП з попереднім діагнозом черепно-мозкова травма був нею оглянутий та направлено на обстеження та попередила медсестру, що оскільки була дорожньо-транспортна пригода, треба взяти кров на аналізи для встановлення стану спяніння після чого ОСОБА_5 самовільно залишив відділення. ОСОБА_5 ніяких висновків з лікарні не надавалися, всі документи залишилися в лікарні. Будь яку допомогу ОСОБА_5 не надавали. Він рухався самостійно. ОСОБА_20 зазначила, що вона працює лікарем швидкої допомоги, що 25.10.2013 року в темний час доби, приблизно після 20.00 годин в складі бригади швидкої медичної допомоги було здійснено виїзд на місце ДТП. Прибувши на місце ДТП забрали ОСОБА_5 та поїхали з ним до лікарні. Під час спілкування з ОСОБА_5 він повідомив, що вживав спиртні напої, а саме, випив пляшку пива. Доставивши ОСОБА_5 до лікарні вона оформила картку виїзду швидкої медичної допомоги де вказала про нетверезий стан постраждалого.

Як вбачається з показів свідка ОСОБА_32, який був власником автомобіля «Ssang Yong Rexton», іншого учасника ДТП, після зіткнення на місці пригоди, підійшовши, побачив автомобіль «ВАЗ» темного кольору, в салоні та поряд нікого не було. Але трохи згодом біля автомобіля зявився хлопець з закривавленою головою, який сказав, що він власник автомобіля, що в автомобілі крім нього нікого не було. Він почав викликати міліцію, але не міг додзвонитися. Потім хтось з водіїв який зупинився викликав швидку медичну допомогу. Коли приїхала медична допомога, лікарі оглянули ОСОБА_5 потім водій швидкої допомоги знайшов за стелою ще двох потерпілих, один з яких був живий і швидка відвезла його до лікарні. Після того як знайшли двох потерпілих, ОСОБА_5 почав говорити, що не він був за кермом, а загибла на місці ДТП особа.

Всі вищевикладені покази в даному конкретному випадку підтверджують лише сам факт дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25 жовтня 2013 року у темний час доби, приблизно о 20 годині 30-53 хвилини на ділянці автомобільної дороги сполученням «Знам'янка-Луганськ-Ізварине» з боку м. Дніпропетровська у напрямку м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, а не винність ОСОБА_5 у інкримінованому йому злочині, оскільки з даних свідчень не знайшла свого підтвердження субєктивна сторона даного кримінального правопорушення, якою передбачено порушення Правил дорожнього руху своїми діями саме особою, яка керує транспортним засобом, а жоден свідок під час судового розгляду не показав, що саме ОСОБА_5 перебував за кермом автомобіля «ВАЗ-21011» в якості водія під час скоєння ДТП за вказаних у вироку обставин. Що ж стосується показів потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_31, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, то в даному випадку жоден з них не є безпосереднім свідком, очевидцем вказаної дорожньо-транспортної пригоди, а тому їх свідчення не несуть ніякого сенсового навантаження для розгляду даного кримінального провадження, а тим більше не можуть бути покладені судом в основу доказової бази для встановлення винності ОСОБА_5 під час ухвалення свого обвинувального вироку. Все це, на думку колегії суддів, залишилось поза увагою суду першої інстанції, який належним чином не мотивував свої висновки щодо доведеності вини останнього, прийнявши як достовірні докази скоєння обвинуваченим злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, вищезазначені показання, та не навів достатніх мотивів, чому він надає перевагу саме цим доказам, в той же час не приймає інші.

Також судова колегія прийшла до переконання, що стороною обвинувачення та судом першої інстанції на спростування пояснень обвинуваченого та в підтвердження його вини крім цього було покладено в основу дані первинних експертиз, здійснених під час досудового слідства, а саме : висновок експерта № 4532е від 28.10.2013 року 29.10.2013 року про те, що враховуючи локалізацію виявлених у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень можливо вказати, що найбільш вірогідне розташування останнього в момент настання дорожньо-транспортної пригоди, на місці водія; висновки експерта № 1902/296-Е від 30.10.2013 року 14.11.2013 року, № 1902/352-Е від 28.11.2013 року 02.12.2013 року, з яких вбачається, що враховуючи локалізацію і характер ушкоджень на трупі ОСОБА_30 можна вважати, що у момент травми він знаходився на місті пасажира з правого боку салону автомобіля поруч з водієм; висновки експерта № 1908/313-Е від 19.11.2013 року, № 1908/326-Е від 10.12.2013 року з якого вбачається, що враховуючи обставини дорожньо-транспортної події та характер і локалізацію тілесних пошкоджень, виявлених при експертизі трупа ОСОБА_11 (ушкодження розташовані більше на правій половині тіла), слід вважати, що у даному випадку в момент дорожньо-транспортної події потерпілий знаходився на пасажирському сидінні справа; висновок експерта № 2043/324-Е від 03.12.2014 року, з якого вбачається, що враховуючи локалізацію, характер і об'єм ушкоджень па трупі ОСОБА_10, можна вважати, що у момент травми він знаходився на місті пасажира з лівого боку автомобіля позаду водія.

Допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції експерт ОСОБА_33 пояснив, що по даному кримінальному провадженню проводив медичні експертизи №1902/296Е від 14.11.2013 року, 1902/325ДЕ від 02.12.2013 року по трупу ОСОБА_30 та №2043/324Е від 03.12.2013 року по трупу ОСОБА_10 У ОСОБА_30 виявлено: перелом кісток тазу, відрив хребта у поперековому відділі, враховуючи тяжкі ушкодження опорно-рухового апарату постраждалого, він не міг рухатись, повзти та виконувати інші, дії щоб вибратись із автомобіля після ДТП. ОСОБА_10 надійшов у лікарню з тяжкою внутрішньо-мозковою травмою та у коматозному стані, що надає можливість вважати, що з моменту травми ОСОБА_10 весь час знаходився у непритомному стані і не міг здійснювати спрямованих дій тобто рухатись, повзти та виконувати інші дії щоб вибратись із автомобіля після ДТП.

Проте, колегія суддів не може цілком погодитись із висновками даних експертиз та вважає, що вони не можуть повною мірою слугувати доказом вини ОСОБА_5 з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів провадження, 28.10.2014 року - 29.10.2014 року експерт ОСОБА_22 провела судово-медичну експертизу, в результаті якої склала висновок, в якому виклала припущення, що з урахуванням тілесних ушкоджень найбільш вірогідніше за кермом автомобіля «ВАЗ 21011» перебував ОСОБА_5 Далі, при призначенні наступних експертиз слідчий в постановах про призначення прямо вказував, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_5 Всі інші експертизи щодо встановлення характеру тілесних ушкоджень потерпілих були проведені на вихідних даних, заданих слідством - що за кермом автомобіля «ВАЗ 21011» перебував саме ОСОБА_5 Тобто дана обставина на момент призначення експертиз вже не була предметом дослідження, а визначена слідчим на свій розсуд. Отже, єдиним доказом про те, що в момент ДТП за кермом автомобіля перебував ОСОБА_5, міг бути тільки висновок експерта № 4532е. Однак суд першої інстанції не звернув на це увагу та дав неправильну оцінку цим доказам обвинувачення. Колегія суддів вважає, що дані викладених вище експертних досліджень скоріш спростовують, ніж підтверджують докази сторони обвинувачення, оскільки ставлять під сумнів той факт, що саме обвинувачений був за кермом автомобіля під час скоєння ДТП. Крім того, інформація, отримана в результаті проведення експертиз, не повинна бути єдиним доказом, на якому ґрунтується обвинувачення. Але в даному випадку це положення було порушено районним судом, який фактично поклав в основу обвинувального вироку в частині засудження обвинуваченого за ч.3 ст. 286 КК України дані вищезазначених експертиз. Як свідчать матеріали кримінального провадження, при встановленні вини ОСОБА_5 суд послався у своєму рішенні на докази, які викликали у колегії суддів певні сумніви з точки зору їх доказової спроможності винності останнього у скоєнні інкримінованого йому злочину.

Разом з тим, засуджуючи ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, суд безпідставно не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а саме судом першої інстанції було необгрунтовано двічі відмовлено у задоволенні письмових клопотань захисту про призначення комплексної судово-медичної, автотехничної та ситуалогічної експертизи, чим було порушено основоположні принципи змагальності сторін у даному кримінальному процесі та призвело до однобічного обвинувального нахилу під час судового провадження, неповноти судового розгляду й невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що знайшло відображення в ухваленому оскаржуваному вироку.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів проведено часткове судове слідство, під час якого були досліджені матеріали кримінального провадження в частині наданого стороною захисту доказу - комплексної судово-медичної, автотехничної та ситуалогічної експертизи, яку було проведено з 18.01.2015 року по 27.01.2015 року у складі начальника КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судмедекспертизи» ДОР» ОСОБА_23, заступника начальника КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судмедекспертизи» ДОР» С.В. ОСОБА_24, зав.відділу експертизи трупів КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судмедекспертизи» ДОР» Ш.М.о. Мамедова, зав. відділом судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб КЗ Дніпропетровське обласне бюро судмедекспертизи» ДОР» ОСОБА_25, зав. відділу судових автотехнічних та транспортно-трасологічних досліджень Дніпропетровського НДІСЕ ОСОБА_26, зав. відділенням медичної криміналістики КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судмедекспертизи» ДОР» ОСОБА_27, судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судмедекспертизи» ДОР» ОСОБА_28, та викладене у висновку експерта № 17.

З даного висновку вбачається, що під час кульмінаційних подій ОСОБА_5, більш ймовірно, знаходився в якості пасажира на задньому пасажирському місці ліворуч. Дані висловлювання мають наступне підґрунтя: тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_5 не чисельні, найменші за об'ємом в порівнянні з ушкодженнями, виявленими у всіх их трьох учасників події (ДТП). Тілесні ушкодження у ОСОБА_5 не носять ознаки специфічних, характерних, типових, які могли свідчити на користь припущення знаходження його під час ДТП в салоні автомобіля ВАЗ 21011 в якості водія. Тілесні ушкодження у вигляді саден, виявлених при обстеженні ОСОБА_5, відносяться до загальних ушкоджень, заподіяних при контакті з тупими твердими предметами, і цілком могли утворитись за обставин знаходження його під час ДТП в салоні автомобіля ВАЗ 21011 в якості пасажира, вірогідніше на найбільш травмонебезпечному задньому пасажирському сидінні ліворуч - за водієм.

25.10.2013 року під час ДТП автомобілем ВАЗ 21011 прогнозовано керував ОСОБА_9 На користь сказаного може свідчити наступне: із всіх учасників ДТП найбільш значні за чисельністю та за об'ємом зовнішні і внутрішні тілесні ушкодження були виявлені у ОСОБА_9, що само по собі не типово особи, яка б при заданих умовах ДТП знаходилась в салоні автомобіля в якості пасажира, зовнішні і внутрішні тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_9, при заданому механізмі ДТП характерні і навіть специфічні для особи, яка знаходилась в момент кульмінаційних подій за кермом в якості водія. Локалізація, характер та об'єм тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_5, не характерні для тих, утворення яких слід очікувати (прогнозувати) у водія в заданих обставинах ДТП. Прогнозовано, ОСОБА_11 був в якості пасажира переднього сидіння, а ОСОБА_10 перебував на задньому пасажирському сидінні праворуч, більш вірогідно, посередині. Даний висновок підтверджується наступним: локалізація, характер та об'єм тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_11, при даному механізму ДТП, більш характерні для пасажира переднього сидіння. Комплекс тілесних ушкоджень виявлених у ОСОБА_10, в цілому не виключає можливість знаходження його в час ДТП на задньому пасажирському сидінні.

Оскільки апеляційному суду були надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, під час судового розгляду в рамках часткового судового слідства колегією суддів були допитані експерти, що здійснювали як дані експертні дослідження, так і експертизи, призначені під час досудового слідства.

Так, експерт ОСОБА_22 підтвердила свій висновок № 4532е від 29.10.2013 року щодо тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та надала суду пояснення з приводу того, що по даній справі слідчий експеримент не проводився, автомобіль після ДТП вона особисто не бачила, а те, що ОСОБА_5, найбільш вірогідно, а не достеменно, на чому акцентувала увагу експерт, був за кермом автомобіля «ВАЗ-21011», було нею зазначено як варіант, виходячи з локалізації тілесних ушкоджень, які також, на її думку, не характерні для особи, яка знаходилась на задньому пасажирському сидінні. Також остання не заперечувала ствердження обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що на експертизу він був доставлений слідчим, який вже першопочатково відрекомендував його як водія вищезазначеного авто, але зазначила, що огляд нею був проведений згідно встановлених правил.

Експерт ОСОБА_34 також підтвердив свій висновок № 1908/326-Е від 10.12.2013 року та повідомив, що, на його думку, у даному випадку в момент ДТП потерпілий ОСОБА_11 знаходився на пасажирському сидінні справа позаду, після аварії не міг самостійно діяти чи рухатися. Автомобіль «ВАЗ-21011» він не бачив, особисто його не оглядав, до даного висновку дійшов, спираючись тільки на характер і локалізацію тілесних пошкоджень, виявлених при експертизі трупа та протокол огляду місця ДТП. Зазначив, що постанова слідчого про призначення експертизи вже містила відомості про те, що за кермом автомобіля «ВАЗ-21011» перебував ОСОБА_5, але запевнив, що це жодним чином не вплинуло на його експертний висновок.

Експерт ОСОБА_35 підтвердив свої висновки № 1902/296-Е від 30.10.2013 року 14.11.2013 року, № 1902/352-Е від 28.11.2013 року 02.12.2013 року, № 2043/324-Е від 03.12.2014 року, № 1908/313-Е від 19.11.2013 року та пояснив, що враховуючи локалізацію і характер ушкоджень на досліджуваних ним трупах можна вважати, що у момент травми ОСОБА_30 знаходився на місті пасажира з правого боку салону автомобіля поруч з водієм, ОСОБА_10 - на місті пасажира з лівого боку автомобіля позаду водія.

Експерти ОСОБА_28 та ОСОБА_26 в суді апеляційної інстанції в повному обсязі підтвердили дані комплексної судово-медичної, автотехничної та ситуалогічної експертизи № 17 від 27.01.2015 року, до складу експертної комісії якої вони входили, та надали відповіді на питання суду та учасників судового провадження.

ОСОБА_26, який проводив трасологічні дослідження в рамках даної комплексної експертизи зазначив, що під час складання свого висновку використовував дані комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи № 2621/2622-13 від 29.11.2013 року. Під час досудового слідства оглядав обидва автомобіля учасника ДТП на штрафмайданчику по вул. Малиновського та приймав участь в складанні експертних документів. Встановив самостійно свій кут зіткнення транспортних засобів 90+10 градусів, але такого питання не ставилося під час проведення експертиз ані на досудовому, ані на судовому слідстві, оскільки здебільшого розглядалась швидкість руху обох автомобілів, а в даному контексті питання про встановлення кута контактування транспортних засобів та встановлення напрямку травмуючої сили не мало інформативного забарвлення.

Експерт ОСОБА_28, будучи доповідачем по справі у складі експертної комісії, в судовому засіданні надав пояснення щодо виконаних ними досліджень, а саме те, що дана експертиза була проведена на підставі адвокатського запиту, що не суперечить нормам чинного законодавства. Для її виконання були надані копії обвинувального акту та судово-медичних і авто-технічних, трасологічних експертних висновків. Під час здійснення даної експертизи комісією були використані акти судово-медичних досліджень, які було проведено у даному кримінальному провадженні у їхньому бюро СМЕ та зберігаються в архіві 25 років для того, щоб експерти для проведення своїх досліджень могли користуватися первинними вихідними даними, а не проводити ексгумацію трупів, яка зі спливом значного проміжку часу вже є зовсім неінформативним методом. Згідно інструкції про експертне дослідження, коли експерт проводить своє дослідження, він може запитувати акти різних досліджень, проводити та доручати проведення додаткових досліджень, саме досліджень, а не експертиз, які проводяться на інших підставах. Так, і в даному випадку, комісією було призначено додаткове медико-криміналістичне дослідження, яке проводилось відповідною лабораторією «Дніпропетровського обласного бюро судмедекспертизи» ДОР». Отже, членами комісії використовувалася для складання своїх підсумків саме дослідницька частина судово-медичних актів, яка, на думку експертів, є єдиними обєктивними базовими фактичними даними, що могли бути підгрунтям вказаної експертизи для відповідей на поставлені запитання, оскільки там найбільш повно відображені всі наявні ушкодження. Для проведення експертизи комісією не використовувались будь-які експертні висновки, бо вони є особистою думкою тих експертів, які їх склали і тільки вони несуть за них відповідальність. Також експерт ОСОБА_28 пояснив механізм проведення зазначеної комісійної експертизи, яка є поєднанням двох складових частин, а саме: професіоналами автотехніками проводиться дослідження автомобілів та напрямків травмуючої сили (в даному випадку розкладання фізичних сил і напрямків були надані окремим висновком експертом ОСОБА_26А.), далі експерти, досліджуючі трупний матеріал та живу особу під травмуючі дії і направлення пофазово знаходили тілесні ушкодження, які могли виникнути саме під час травмуючої сили з тим напрямком, які їм були надані, бо інакше неможливо вказати, яке з ушкоджень в який момент виникло, не знаючи, як тіло рухалося під час ДТП в якійсь конкретний момент. В даній ситуації експерт-криміналіст, використовуючи дослідження експерта-автотехніка, вніс у своєму висновку розкладення по векторах сили руху, спираючись на основні закони фізики. А потім вже загальні експерти під ці напрямки, під пошкодження автомобіля встановлювали, які під час цього руху можуть зявитися тілесні ушкодження, бо саме співставлення наявності тілесних ушкоджень, отриманих в салоні автомобіля, з зовнішніми пошкодженнями автомобіля дають можливість визначати, під час яких етапів фаз ДТП та в яких напрямках рухались тіла в автомобілі. Так, до комплексної експертизи було включено висновок, який склав експерт ОСОБА_27 на підставі проведеного ним ситуалогічного дослідження, складовою частиною якого є висновки авто-технічної експертизи, в обсязі, необхідному для проведення даного дослідження. А що стосується встановлення математичного значення кутів вектору переміщення тіл після зіткнення та дії векторної сили на тіло, то під час проведення даної експертизи ця величина не береться до уваги, оскільки тут достатньо визначити напрямок руху та направлення, бо саме для судово-медичної експертизи не можливе встановлення значення кута в градусах, оскільки тіло людини не є твердим предметом із жорсткою слідоутворюючою поверхнею, зазначив експерт-доповідач у відповідь на питання учасників судового провадження.

Відповідно до ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності.

Згідно з положеннями п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» №8 від 30.05.1997 року, - повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, повязані з недостатньою обгрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи.

Під час апеляційного розгляду представником потерпілих та прокурором були подані зустрічні клопотання про призначення повторної комплексної комісійної судово-медичної, автотехнічної, ситуалогічної експертизи, проведення якої призначити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_36 Міністерства юстиції України. Судом апеляційної інстанції з метою забезпечення принципу змагальності сторін та неупередженості заявлених експертних досліджень, двічі, ухвалами від 22.10.2015 року та 05.01.2016 року було призначено заявлену стороною обвинувачення та потерпілими експертизу до експертних установ Львівської та Харківської областей. Обидва рази матеріали провадження поверталися без виконання, оскільки чинним законодавством, яке регламентує проведення експертними установами будь-яких експертних досліджень, які надходять з інших областей України, передбачено платну основу здійснення даних видів експертиз, а заявники, що надали клопотання про проведення зазначеної експертизи, відмовились від укладення договорів з вказаними установами та сплати надісланих рахунків-фактур за здійснення призначених досліджень.

З огляду на викладене та керуючись нормами ст. 332 КПК України, враховуючи, що для зясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, необхідні спеціальні знання, колегія суддів 06.05.2016 року постановила ухвалу, якою було задоволено клопотання прокурора, потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_3 та представника потерпілих адвоката ОСОБА_2 та призначено повторну комплексну комісійну судово-медичну, авто-технічну та транспортно-трасологічну, ситуалогічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському обласному бюро судово-медичних експертиз.

Як вбачається з матеріалів вищезазначеного експертного дослідження, а саме висновку експерта № 100 від 16.05.2016 року 31.05.2016 року, складеного експертною комісією у складі голови: заступника начальника КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судмедекспертизи» ДОР» С.В. ОСОБА_24, членів: зав. відділенням медичної криміналістики КЗ «Дніпропетровське обласне бюро СМЕ» ДОР» ОСОБА_27, зав. сектору автотехнічних, автотоварознавчих та трасологічних досліджень, лабораторії технічних досліджень ДНДІСЕ ОСОБА_37, доцента кафедри судової медицини ДЗ «ДМА МОЗ України» ОСОБА_38, судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз КЗ «Дніпропетровське обласне бюро СМЕ» ДОР» ОСОБА_28, на вирішення експертизи з урахуванням залишених суперечностей та деяких незясованих моментів були поставлені наступні запитання :

-як, куди був направлений вектор (напрямок) дії травмуючої сили при контакті двох автівок ВАЗ-21011 р.н. НОМЕР_6 та автомобілем НОМЕР_7 в момент ДТП ?

-чи відповідає вектор (напрямок) дії травмуючої сили, зазначений у висновках комплексної комісійної судово-медичної, автотехнічної, ситуалогічної експертизи №17 від 08.01.2015 року напрямку (вектору) травмуючої сили, встановленому при проведенні цієї експертизи?

- який механізм утворення тілесних пошкоджень у ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5 з урахуванням встановленого даною експертизою вектору (напрямку) дії травмуючої сили?

- чи відповідає механізм утворення тілесних пошкоджень, знайдених у ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, механізму утворення тілесних ушкоджень, зазначеному у висновках комплексної комісійної судово-медичної, автотехнічної, ситуалогічної експертизи №17 від 08.01.2015 року, в чому їх схожість та відмінність?

- де, на яких місцях в салоні автомобіля НОМЕР_8 під час ДТП знаходились ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5 з урахуванням встановленого даною експертизою вектору (напрямку) дії травмуючої сили?

- чи відповідає розташування ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5 в салоні автомобіля НОМЕР_8 їх розташуванню, зазначеному у висновках СМЕ 4532е на ОСОБА_5, висновкам СМЕ № 1902/296-Е та №1902/325 ДЕ на ОСОБА_9, висновку СМЕ № 2043/324Е на ОСОБА_10, висновку СМЕ 1908/313Е на ОСОБА_11 та комісійній судово-медичній, автотехнічній, ситуалогічній експертизі №17 від 08.01.2015 року, в чому їх схожість та відмінність?

Експертна комісія надала відповіді на усі поставлені запитання та дійшла наступних висновків.

З урахуванням взаємного розташування зон контактної взаємодії, особливостей та характеру виявлених пошкоджень та деформації на автомобілі «ВАЗ», слід дійти до висновку, що механізм зіткнення автомобілів, та напрямок зусиль, які діяли на людей, що знаходилися в салоні автомобіля «ВАЗ», мали наступний вигляд і складалися з 4-х фаз:

1 фаза: на момент первинного контакту вступали у взаємодію права передня частина переднього бамперу автомобіля «Рекстон» з передньою частиною правої передньої двері автомобіля «ВАЗ»; внаслідок того, що деформації правої передньої двері автомобіля «ВАЗ» не мали значних величин, особи, які знаходилися в салоні автомобіля «ВАЗ» в момент первинного контакту, не зазнали суттєвих переміщень і на цей момент утворення у них будь-яких тілесних ушкоджень малоймовірно (схема №1);

2 фаза: надалі відбулось взаємне переміщення автомобілів в напрямках, наведених на схемі №1 (пунктирні стрілки); при даних переміщеннях відбулося початкове обертання автомобіля «ВАЗ» проти напрямку руху годинникової стрілки, і права бічна частина автомобіля «ВАЗ» контактувала з площиною передньої частини автомобіля «Рекстон»; на даній фазі контакту відбувався початок утворення деформації правого порогу автомобіля «ВАЗ», який супроводжувався початком значних ударних навантажень, при цьому швидкість руху транспортних засобів значно зменшувалася; на даній фазі особи, які знаходилися в салоні автомобіля «ВАЗ» переміщувалися в напрямку ззаду напере та під деяким кутом зліва направо (схема №2); під впливом діючих зусиль виконали обертаючі моменти: на автомобілі «Рекстон» - по напрямку руху годинникової стрілки, на автомобілі «ВАЗ» - проти напрямку руху годинникової стрілки.

На даній фазі особа, яка знаходилася на лівому передньому сидінні (водій) під час переміщення вперед та праворуч могла отримати травму грудної та черевної частини (про що свідчить деформація рульової колонки в напрямку ззаду напере (зображення № 12), та руйнація керма (зображення № 13)), тілесні ушкодження верхніх кінцівок (значне навантаження на верхні кінцівки під час тримання за кермо) (контур водія на схемі № 2 зображено червоним кольором, стрілкою червоного кольору позначено напрямок його переміщення). Особа, яка знаходилася на правому передньому сидінні могла отримати тілесні ушкодження під час переміщення вперед та праворуч, при цьому могло відбуватися контактування з передньою панеллю, правою частиною переднього вітрового скла, правою передньою стінкою, склом передньої правої двері (контур особи на схемі №2 зображено синім кольором, стрілкою синього кольору позначено напрямок його переміщення).

Особа, яка знаходилась на задньому сидінні праворуч могла отримати тілесні ушкодження внаслідок контакту зі спинкою переднього правого сидіння (на даній фазі могла мати місце руйнація спинки (див. зображення № 14)). Крім того на даній фазі особа могла отримати тілесні ушкодження правої бічної частини тулуба, голови, правих кінцівок внаслідок контакту з деформованими внутрішніми поверхнями правої задньої двері, правої середньої стійки (контур особи на схемі № 2 зображено чорним кольором, стрілкою чорного кольору позначено напрямок його переміщення, прямокутник сірого кольору позначає спину правого переднього сидіння).

Особа, яка знаходилася на задньому сидінні посередині (або ліворуч, за водієм) переміщувалася вперед та праворуч, при цьому могла отримати тілесні ушкодження зі спинками передніх сидінь. На шляху переміщень даної особи були відсутні конструкційні елементи салону автомобіля, які б могли спричинити тяжкі тілесні ушкодження ( контур особи на схемі № 2 зображено зеленим кольором, стрілкою зеленого кольору позначено напрямок його переміщення).

Наступна 3 фаза характеризується процесом взаємного переміщення автомобілів під впливом обертаючих моментів, спрямованих по напрямку руху годинникової стрілки (схема № 3). На цій фазі особи, які перебували в салоні автомобіля «ВАЗ», переміщувалися в напрямку спереду назад та під кутом справа можливі тілесні ушкодження могли утворюватися під час контакту з внутрішніми поверхнями лівих дверей (особи водія та пасажира, який знаходився на задньому сидінні посередині, або за місцем водія).

На 4 фазі автомобілі до зупинки переміщувалися під впливом обертаючих моментів, спрямованих по напрямку руху годинникової стрілки (схема № 4). На цій фазі отримання будь-яких суттєвих тілесних ушкоджень у осіб, які перебували в салоні автомобіля «ВАЗ», малоймовірно.

Напрямок вектору дії травмуючої сили, які діяли на особи, що знаходилися в салоні автомобіля ВАЗ на момент зіткнення автомобілів «ВАЗ 21011» та «Ssang Yong Rexton» встановлений під час проведення дійсної експертизи на підставі вивчення наданих матеріалів справи, з урахуванням зон контактної взаємодії, особливостей та характеру виявлених механічних пошкоджень та деформації на автомобілі «ВАЗ», тому комісія експертів вважає, щ вони відповідають векторам (напрямкам) дії травмуючої сили, зазначених у висновках комплексної комісійної судово-медичної, автотехнічної, ситу алогічної експертизи № 17 від 08.01.2015 року.

Враховуючи комплекс тілесних ушкоджень, встановлених у ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_5, комісія експертів приходить до висновку, що найбільш значні за чисельністю та обємом зовнішні і внутрішні тілесні ушкодження були виявлені у ОСОБА_9, що само по собі не типово для особи, яка б при заданих умовах знаходилась в салоні автомобіляв якості пасажира; зовнішні і внутрішні тілесні ушкодження, які були виявлені у ОСОБА_9, при встановленому механізмі ДТП, характерні і навіть специфічні для особи, яка знаходилась в момент кульмінаційних подій за кермом в якості водія.

До характерних тілесних ушкоджень можна віднести: важкі обємні травматичні зміни верхнього та нижнього поверху тулубу (множинні двосторонні переломи ребер по переднім лініям, розриви легень, крововиливи у прикореневій ділянці легень і середньо стінні розтрощення селезінки і печінки, чисельні обємні переломи кісток тазу, відрив крижня від хребта, масивні внутрішні крововиливи); переломо-вивих правого кульшового суглобу, чисельні смугасті сліди ковзання (садна) на передніх і передніх-лівих поверхнях голови, тулуба, кінцівок та інші.

До майже специфічних травматичних ознак перебування людини за кермом під час ДТП припустимо віднести такі тілесні ушкодження: перелом обох кісток правого передпліччя в ділянці запястка (типова травма руки водія, який міцно утримує кермо); відкритий вколочений осколковий перелом лівого гомілкового суглобу (звично виникає у водія при силовому тиску на педалі управління); синець та велика рвана рана під пахвою лівої руки (ушкодження прогнозовано утворилось від потужної ударної дії рульового колеса, коли рука водія зіскочила з керма в напрямку зліва направо, ззаду наперед); чисельні синці та смугасті вертикальні садна на внутрішніх поверхнях стегон, забій лона і промежини з утворенням рваної рани калитки (результат потужного ударного контакту зі ступицею рульової колонки).

Встановлений механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 відповідає механізму утворення тілесних ушкоджень , зазначеному у висновках комплексної комісійної судово-медичної, авто технічної, ситу алогічної експертизи №17 від 08.01.2015 року.

Локалізація, характер та обєм тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_5, не характерні для тих, утворення ких слід очікувати (прогнозувати) у водія в заданих обставинах та фазах ДТП.

Комплекс тілесних ушкоджень, виявлений у ОСОБА_10, в цілому не виключає можливості знаходження його під час ДТП на задньому пасажирському сидінні.

За матеріалами справи труп ОСОБА_11 був знайдений поза межами салону, на певній відстані від автомобіля ВАЗ 21011.

Слід думати, що пасажир переднього правого сидіння (ОСОБА_11А.) випав з салону через пройму зруйнованих та розблокованих передніх правих дверцят. Це, найбільш імовірно, відбулось на прикінцевому четвертому етапі ДТП, коли на тіло потерпілого впливали інерційні навантаження, які діяли в напрямі вбік-праворуч.

Комплекс тілесних ушкоджень, виявлений у ОСОБА_10, в цілому не виключає можливість знаходження його під час ДТП на задньому пасажирському сидінні.

Під час кульмінаційних подій ОСОБА_5, більш імовірно, знаходився в якості пасажира на задньому пасажирському сидінні ліворуч.

Розташування травмованих гр..ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 в салоні автомобіля ВАЗ-21011 визначено з урахуванням матеріалів кримінальної справи взаємного розташування зон контактної взаємодії транспортних засобів при зіткненні, особливостей та характеру виявлених механічних пошкоджень та деформацій на автомобілі «ВАЗ», по висновках експертів №4532 на ОСОБА_5, №1902\296-Е та №1902\325-ДЕ на ОСОБА_9, №2043\324-Е на ОСОБА_10, №1908\313-Е на гр.. ОСОБА_11 відсутні дані про дослідження зон контактної взаємодії транспортних засобів при зіткненні, особливостей та характеру виявлених механічних пошкоджень та деформацій на автомобілі «ВАЗ», напрямку вектору дії травмуючої сили, які діяли на осіб, що знаходилися в салоні автомобіля ВАЗ на момент зіткнення автомобілів «ВАЗ-21011» та «Ssang-Yong Rexton», тому обгруновано казати про розташування ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 в салоні автомобіля НОМЕР_9 неможливо.

Визначені під час проведення дійсної експертизи місця розташування ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 автомобіля НОМЕР_9 під час ДТП не суперечить та цілком відповідає їх розташуванню, зазначеному у висновках комісійної судово-медичної, автотехнічної, ситуалогічної експертизи №17 від 08.01.2015 року.

25 серпня 2016 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області з метою усунення сумнівів та суперечностей, з виключенням будь-яких можливих проявів упередженості у проведенні даних експертних досліджень, було задоволено клопотання прокурора, потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_31, представника потерпілих ОСОБА_2 та призначено повторну комплексну комісійну судово-медичну, авто-технічну та транспортно-трасологічну, ситуалогічну експертизу, проведення якої доручено Харківському обласному бюро судово-медичних експертиз та Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора ОСОБА_36.

20 січня 2017 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 повернулося без виконання, оскільки проведення експертизи з інших областей може бути виконано в КЗОЗ ХОБСМЕ на госпрозрахунковій основі, відшкодування витрат на проведення експертиз за постановами судово-слідчих органів та ухвал суду з інших областей України також здійснюється відповідно до Бюджетного Кодексу України, а безкоштовне виконання судово-медичних експертиз з інших областей України є порушенням вимог Бюджетного Кодексу України. Оскільки станом на 16.01.2017 року на адресу КЗОЗ ХОБСМЕ підписаний договір та квитанція про сплату експертизи не надійшли, адміністрацією прийнято рішення про зняття даної експертизи без виконання ухвали суду від 25.08.2016 року.

30 березня 2017 року в судовому засіданні прокурором знову було заявлено клопотання про призначення ідентичної експертизи, яке було підтримано потерпілими та їх представником. Колегія суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області своєю ухвалою задовольнила дане клопотання та призначила по кримінальному провадженню № 12013040000000586 повторну комплексну комісійну судово-медичну, авто-технічну та транспортно-трасологічну, ситуалогічну експертизу, проведення якої доручено Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи та Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

19 жовтня 2017 року кримінальне провадження №12013040000000586 щодо ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 268 КК України, було повернуто без виконання на адресу Апеляційного суду Дніпропетровської області, оскільки, як зазначено уповноваженими особами експертних установ м. Києва, проведення вищезазначених експертних досліджень неможливо без здійснення попередньої оплати, вартість якої повинна бути визначена після задоволення клопотань КМКБСМЕ та КНДІСЕ, а також без надання «Схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди» з чітким позначенням розташування тіл ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та без надання для огляду автомобілів НОМЕР_1 і «Ssang Yong Rexton», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у тому стані, в якому вони перебували безпосередньо після ДТП, узгодження дати і часу вказаного огляду, забезпечення доставки експертів до місця огляду та належних умов огляду.

Як вбачається з приписів норми ст.409 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції серед інших є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, зясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення.

За змістом ст..411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду; висновки суду, викладені в судовому рішенні містять істотні суперечності.

Відповідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Враховуючи положення ст.62 Конституції України та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» про те, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особою тлумачаться на її користь.

Відповідно дост.23 КПК України- суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази по справі: допитати обвинувачених, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи по справі. Тільки після безпосереднього дослідження доказів суд може послатися на них у вироку, обґрунтовуючи свої висновки.

Також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2016 року № 5-249кс15, що є обовязковою для застосування відповідно до ч. 1 ст. 458 КПК України, безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного зясування обставин кримінального провадження та його обєктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозвязку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК, і сформувати повне та обєктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Ухвалюючиобвинувальний вирок, районний суд повинен був дати остаточну оцінку кожному доказу з точки зору його допустимості, належності, достовірності, та достатності для правильного встановлення всіх обставин справи.

Судом в даному випадку були порушені ці вимоги КПК України, внаслідок чого, як правильно вказує в апеляційній скарзі захисник, було допущено неповноту досудового розслідування та судового розгляду, суд дійшов висновку, який не відповідає фактичним обставинам справи, що мало наслідком необґрунтоване відхилення доводів захисту, тим більш, що апеляційним переглядом встановлено, що вищевказані посилання апелянта знайшли своє підтвердження.

Так, суд першої інстанції у мотивувальній частині вказаного вирокуне дав оцінки, з точки зору належності, допустимості та достовірності доказам, на які вказували під час судового розгляду обвинувачений та його захисник.

Не навів суд у своєму рішенні й доказів, які б беззаперечно підтверджували винуватістьОСОБА_5у вчиненні інкримінованого злочину, а з тих, які наведені, залишилось незрозумілим, що вони підтверджують чи спростовують.

Вказані вище порушення не дають можливості суду апеляційної інстанції перевірити у даному випадку правильність висновків суду першої інстанції щодо доведення винуватості обвинуваченого та правової кваліфікації його дій.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені істотні порушення - є процесуально неприпустимими при судовому розгляді, оскільки в такий спосіб порушуютьсянорми кримінального процесуального закону та загальні засади забезпечення права на захист, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, безпосередності дослідження доказів і змагальності сторін у процесі, законності та одночасно обґрунтованості судового рішення, що передбачено як обов'язкова вимога уст. 370 КПК України.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 412 КПК України порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, є істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що згідно п.3 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Крім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не надав належної відповіді на доводи сторони захисту і незазначив у вироку конкретних підстав, через які ці доводи визнавнеобґрунтованими та не задовольнив клопотання захисту щодо проведення експертних досліджень, чим допустив неповноту судового розгляду, яка в свою чергу призвела до неправильних висновків суду, покладених в основу обвинувального вироку, які не відповідають фактичним обставинам справи. Внаслідок допущеної судом першої інстанції неповноти судового розгляду через безпідставне відхилення даного клопотання сторони захисту у даному кримінальному провадженні поза увагою суду залишились наявні протиріччя у експертизах та поясненнях експертів з цього приводу, а також очевидців злочину, що в даному випадку може мати вирішальне значення у встановленні винності або навпаки визнання невинуватості вказаної особи у скоєнні інкримінованого їй злочину.

Без усунення протиріч в цій частині в наданих доказах у їх сукупності апеляційний розгляд є неповним, тому колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги захисника про закриття кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 не можуть бути вирішені без дослідження вищевикладених доказів у кримінальному провадженні судом першої інстанції, а тому в цій частині вони задоволенню не підлягають.

Отже, в даному випадку апеляційний суд провів всебічне, повне й неупереджене дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосередньо перевірив при судовому розгляді наявні у кримінальному провадженні докази, призначив експертизи, допитав експертів, перевірив письмові докази та матеріали експертиз у даній справі, яким дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозвязку.

Разом з тим, проаналізувавши наведені докази в їх сукупності і давши відповідну оцінку, колегія суддів вважає, що матеріали кримінального провадження свідчать про те, що всі можливості для одержання додаткових доказів, які б усунули обґрунтований сумнів у підтвердженні винності або невинуватості ОСОБА_5 в пред'явленому обвинуваченні, вичерпані, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості дати оцінку доказам, дослідженим під час апеляційного розгляду кримінального провадження та винесення кінцевого рішення у даному кримінальному провадженні, оскільки відповідно до п.19) ч.1 ст.7, ч.2, ч.3 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Згідно норм ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення того ж Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 того ж Кодексу.

Так, колегія суддів апеляційного суду приймає до уваги ті обставини, що нормами чинного КПК України з одного боку чітко визначено повноваження суду апеляційної інстанції, до яких не входить проведення процесуальних дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 91, ч. 2 ст. 347 КПК України, а з іншого боку істотні порушення вимог кримінального процесуального закону не входять в перелік підстав для призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, визначений нормами ст. 415 КПК України.

За викладених обставин колегія суддів апеляційного суду, керуючись загальними засадами кримінального провадження, передбаченими п.п. 1, 15, 16, 19 ч. 1 ст. 7 КПК України, а саме: верховенство права; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів, диспозитивність, доходить висновку про те, що вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2015 року відносно ОСОБА_5, обвинуваченого за ч. 3 ст. 286 КК України, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 415 КПК України, відповідно яких, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, колегія суддів не входить в обговорення питань щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вказаному злочині, правильності кваліфікації дій обвинуваченого, призначення покарання, тощо, оскільки ці обставини підлягають перевірці під час нового судового розгляду, у звязку з чим і розгляд по суті апеляційної скарги цивільного відповідача в частині заявленого у даному кримінальному провадженні цивільного позову є наразі передчасним.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, проаналізувати докази у кримінальному провадженні, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх достовірність, допустимість та достатність, з урахуванням положень, передбачених ст.ст. 17, 23, 94, 95 КПК України, з дотриманням прав учасників процесу, перевірити доводи, зазначені в апеляційних скаргах сторони захисту та цивільного відповідача, а також розглянути питання з приводу заявлених захисником клопотань про здійснення певних слідчих і процесуальних дій та призначення відповідних експертних досліджень, які залишилися не вирішеними під час судового розгляду, оскільки це певною мірою може вплинути на обєктивність та неупередженість встановлення фактичних обставин подій та питання винності чи навпаки невинуватості ОСОБА_5, і в залежності від цього постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та цивільного відповідача - Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» задовольнити частково.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2015 року відносно ОСОБА_5, обвинуваченого за ч. 3 ст. 286 КК України, скасувати і призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: