Рішення № 712854, 05.06.2007, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2007 р. Справа № 16/5727

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Спаських Н.М., при секретарі судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача -Різноокий А.Ф. , Панченко О.О. - за довіреністю,

від відповідача - ОСОБА_1 - особисто, ОСОБА_2. - за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Відкритого акціонерного товариства "Банк "БІГ Енергія" в особі Запорізької територіальної філії до фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 47 547,24 грн..

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 47 547,24 грн. з яких: 46 349,10 грн. основного боргу та 1 198,14 грн. пені за період з 21.08.2006 року по 17.11.2006 року. Заявою № 646 від 12.03.2007 року позивач збільшив позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача 113 680,47 грн. основного боргу та 6 915,52 грн. пені, а всього на загальну суму 120 595,99 грн. на підставі договорів факторингу та лізингу, укладених між сторонами та третьою особою по даній справі. Представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з мотивів, що відповідача не було повідомлено про укладення договору факторингу, платежі позивачем розраховані неправильно, на лізингову техніку звернено стягнення, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи жодного разу в засідання не з'явився, у направлених суду заявах погоджується з позицією позивача.

Суд вважає з можливе провести розгляд справи за відсутності представника третьої особи по справі за наявними документами на підставі ст. 75 ГПК України.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, наданих в ході розгляду справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

02 липня 2005 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 ( відповідач) та Приватним підприємством "Агротон ( третя особа) було укладено договір фінансового лізингу НОМЕР_1з додатковою угодою від 07.10.2005 року ( далі договір лізингу ). У відповідності до умов цього договору третя особа зобов'язалася придбати та передати у лізинг відповідачу ( в користування та володіння на умовах платності) сільськогосподарську техніку, вказану в специфікаціях до договору та додаткових угод до нього ( а.с. 20, 26):

- трактор колісний ХТЗ-150К-09- 1 шт. ;

- трактор колісний Беларус-82.1 - 2 шт. .;

- сівалку зернотукотрав"яну СЗ - 3,6А - 2 шт.;

- жатка Oros 6011 SA;

- жатка Oros 6013 - ( далі по тексту - лізингове майно).

Загальна вартість лізингового майна склала 638 798,65 грн.(435 494,65+203 304,00).

Лізингове майно було одержано відповідачем у користування, що підтверджується Актом прийому-передачіНОМЕР_2 від 21.10.2005 року та актом приймання-передачі НОМЕР_1 від 05.07.2005 року ( а.с. 30, 23).

Згідно підписаних сторонами графіків (а.с. 21,27), лізингові платежі повинні сплачуватися починаючи з липня 2005 року по 20 вересня 2010 року.

У відповідності до п. 12.3 договору лізингу, за прострочення сплати платежів по договору відповідач повинен сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

У відповідності до п. 3.3. договору лізингу, відповідач зобов'язався на користь третьої особи сплатити 87 098,93 грн. як перший платіж.

З наявних у справі актів звірки взаєморозрахунків до договору лізингу та додаткової угоди ( а.с. 24,31) вбачається, що відповідач сплатив на користь третьої особи 87 098,93 грн. як перший платіж та додатково 50 826,00 грн. Залишок боргу по договору лізингу таким чином становить 500 873,72 грн. (638 798,65 - 87 098,93 - 50 826,00) і складається з вартості лізингового майна.

Відповідно до п. 4.1., 4.2, 4.3. договору лізингу платежі, які зобов'язався сплачувати відповідач складаються із суми платежів , які компенсують вартість лізингового майна, винагороди третьої особи за видане в користування лізингове майно та платежів як компенсації послуг зі страхування.

Винагорода за отриману в користування техніку розраховується за ставкою 19,5% річних на фактичний залишок вартості техніки і нараховується щомісячно.

Компенсація послуг зі страхування розраховується з ставкою 0,55 % у місяць.

Укладений відповідачем та третьою особою договір лізингу відповідає положенням Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 806 ЦК України, містить всі істотні умови для такого виду договорів, а тому підлягає до виконання обома сторонами.

У відповідності до п. 6.1.6. договору лізингу, третя особа має право без узгодження з відповідачем по справі передавати права та обов'язки, передбачені цим договором, іншим особам, інформуючи про це Лізингоодержувача у зручний для себе спосіб.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Одним з різновидів відступлення права вимоги є договір факторингу.

У відповідності до ст. 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У відповідності до ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У відповідності до ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

З матеріалів справи вбачається, що 08 липня 2005 року між позивачем та третьою особою по справі було укладено договір факторингу валютних цінностей НОМЕР_5 ( далі договір факторингу 1- а.с.32), у відповідності до якого позивач за плату передав в розпорядження третій особі грошові кошти у сумі 348 395,72 грн. ( п. 2.1), а третя особа відступила позивачу право грошової вимоги до відповідача, що виникло на підставі договору лізингу. В право грошової вимоги включено - компенсація вартості предмету лізингу (348 395,72 грн.); винагороди за отримане в користування лізингове майно з розрахунку 19,5% річних від залишкової вартості майна; компенсація послуг зі страхування у розмірі 0,55% на місяць від залишкової вартості лізингового майна ( п. 1.2.1. та 2.4 ( методика розрахунку) договору).

У відповідності до п. 1.2.8. договорів факторингу 1 та 2, уступлене право вимоги також включає в себе зобов'язання відповідача щодо сплати пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів у розмірі встановленому договором лізингу. У відповідності до п. 12.3 договору лізингу, за прострочення лізингових платежів лізингоодержувач повинен сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення.

21 жовтня 2005 року між позивачем та третьою особою було укладено договір факторингу валютних цінностей НОМЕР_3 ( далі - договір факторингу 2), відповідно до якого позивач передав третій особі у розпорядження грошові кошти у сумі 152 478,00 грн., а третя особа відступила  позивачу право грошової вимоги до відповідача, що виникло на підставі додаткової угоди № 1 до договору лізингу. Складові платежі по відступленій грошові вимозі є ідентичними вказаним у договорі факторингу 1.

Договори факторингу 1 та 2 укладені у відповідності до вимог чинного законодавства, містять всі істотні умови для їх виконання.

У відповідності до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

З матеріалів справи вбачається, що такі повідомлення з розрахунками і посиланням на договори факторингу були надіслані позивачем відповідачу від 16 травня 2006 року, 08 вересня 2006 року, 02 жовтня 2006 року, 26 жовтня 2006 року та третьою особою від 08 липня 2005 року ( а.с.39-44). Повідомлення вручені відповідачу поштовим зв'язком, що підтверджується наявними у справі копіями поштових повідомлень.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до розрахунків відповідача та третьої особи до договору лізингу, які викладені у графіках платежів ( а. с. 21-23 та 27-29), крім сплати залишку вартості лізингового майна, відповідач повинен сплачувати компенсацію вартості техніки, лізингову винагороду та компенсацію послуг зі страхування, які яка розраховані в твердих сумах за кожний день.

За доводами позивача, що визнає і відповідач, після отриманих повідомлень про укладення договорів факторингу відповідач до серпня 2006 року зобов'язання за договорами факторингу виконував своєчасно, лізингові платежі за договором лізингу сплачував у повному обсязі, що підтверджується випискою з рахунку НОМЕР_4.

З 21 серпня 2006 року відповідач умови договору лізингу не виконує, лізингові платежі не сплачує.

У відповідності до наявних у справі первинних документів, на погашення зобов'язань за договором лізингу відповідачем було сплачено позивачу та третій особі кошти в загальній сумі 367 460,79 грн. :

87 098,93 грн. - акт звірки а.с. 24;

50 826,00 грн. - акт звірки а.с.31 ( ці дві суми по договорах факторингу не уступалися);

12 832,67 грн. від 19.08.2005 року - а.с. 119

26 419,47 грн. від 25.11.2005 року;

25 047,06 грн. від 04.08.2005 року;

13 129,40 грн. від 21.09.2005 року;

12 583,17 грн. від 21.05.2005 року;

10 000.00 грн. від 19.10.2006 року;

10 000,00 грн. від 18.01.2006 року;

10 000,00 грн. від 17.01.2006 року;

10 000,00 грн. від 16.01.2006 року;

10 000,00 грн. від 13.01.2006 року;

10 000,00 грн. від 12.01.2006 року;

10 000,00 грн. від 11.01.2006 року;

10 000,00 грн. від 10.01.2006 року;

10 000,00 грн. від 04.01.2006 року;

10 000,00 грн. від 05.01.2006 року;

10 000,00 грн. від 06.01.2006 року - а.с. 126.

Крім того, за розрахунками позивача, викладеними у таблиці а.с. 38, відповідачем додатково було сплачено ще :

10 000,00 грн. від 20.01.2006 року;

10 000,00 грн. від 23.01.2006 року;.

9 524,09 грн. 24.01.2006 року;

87 098,93 грн.. це була сплата 85 000,00 грн. 04.07.2005 року ( а.с. 45) і 2090,93 грн. платіж дор. 04.08.2005 року ( а.с. 43). вона підтверджується актом.

У відповідності до уточненого позивачем розрахунку сум заборгованості відповідача по справі, всі платежі, про здійснення яких заявив відповідач ( крім 271 245,86 грн. - а.с. 10 - здійснення якого не визнав ні позивач, ні третя особа по справі) , були враховані позивачем у розрахунках позовних вимог.

За уточненими розрахунками позивача ( а.с. 180), станом на 31.03.2007 року за відповідачем рахується заборгованість за договором лізингу та факторингу у сумі 113 680,47 грн. основного боргу, який складається з сум компенсації вартості техніки, винагороди за користування технікою та компенсації послуг зі страхування та 6 915,52 грн. пені за період з 21.08.2006 року по 13.03.2007 року.

В справі мається графік платежів до договору лізингу, наданий позивачем ( а.с. 21-23 та 27-29) та відповідачем ( а.с.60-62 т.2). Судом за участі представників обох сторін в засіданні було перевірено розрахунки позовний вимог за обома графіками і суд прийшов до висновку, що розрахунок за позовними вимогами позивач провів фактично згідно графіків відповідача (за меншими сумами щоденних фіксованих платежів), що повністю відповідає інтересам відповідача.

Сума основного боргу розмірі 113 680,47 грн. підрахована правильно та у відповідності до умов договорів лізингу і факторингу та з повним врахуванням сум часткових сплат відповідачем платежів за лізинговим договором.

При обрахунку пені позивач допустив математичну помилку при кінцевому обрахунку суми пені, а тому за належним розрахунком її розмір становить лише 5 717,38 грн. і в цій сумі пеня підлягає до стягнення.

В ході розгляду справи між сторонами виник спір з приводу компенсації послуг зі страхування. Оцінивши доводи сторін та формулювання умов договору фінансового лізингу, суд приходить до такого висновку:

У відповідності до п. 4.3. фінансового лізингу, до лізингових платежів відноситься компенсація послуг зі страхування, яка розраховується за ставкою 0,55 відсотків у місяць і виходячи з графіку до цього договору, який підписано відповідачем та третьою особою, компенсація розраховується від залишку вартості лізингової техніки.

Пунктом 8.2. договору лізингу передбачено, що техніка страхується Лізингодавцем за рахунок Лізингоодержувача. Вартість послуг з укладення лізингодавцем відповідних договорів зі страховиком на перші 12 місяців зараховуєься до вартості техніки за цим договором (п . 3.1 - ця вартість складає 435 494,65 грн.), а за всі наступні періоди сплачується Лізингоодержувачем на підставі одержаних від лізингодавця рахунків.

Виходячи зі специфікацій до договору лізингу ( а.с. 20 та 26), то до вартості техніки зараховуються в.ч. і вартість підготовки та оформлення угод страхування техніки на перші 12 місяців ( 1,8% від 421 200 (чиста вартість техніки по специфікацій а.с. 20) == 7 581,60 грн.). Ця сума 7 581.60 грн. знаходиться в складі вартості лізингової техніки, яка вказана в п. 3.1. договору лізингу ( 435 494,65 грн.) і залишок якої після сплати відповідачем 20% першого платежу викуплений позивачем по договору факторингу. Такий же принцим розрахунку цього платеж і по специфікації а.с. 26.

Пункт 8.2. договору лізингу говорить про те, що за всі наступні періоди після перших 12 місяців дії договору лізингу вартість послуг зі страхування оплачується відповідачем третій особі по справі на підставі виставлених рахунків.

Вартість послуг зі страхування за всі періоди після перших 12 місяців дії договору лізингу позивачем у третьої особи не викупалася, оскільки такий вид платежу не вказаний в пунктах 1.2.1. договорів факторингу 1 та 2 серед викуплених сум лізингових платежів.

Доводи відповідача про те, що сума компенсації послуг зі страхування за всі періоди повинна ще відмінусуватися від компенсації вартості техніки не знаходять свого підтвердження умовами договору лізингу.

Заперечення відповідача про недійсність договору лізингу та договорів факторингу 1 та 2 суд з підстав порушення прав відповідача через їх укладення без погодження з відповідачем, суд до уваги не приймає, оскільки у відповідності до п. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором або законом. Пунктом 6.1.6 договору лізингу передбачено, що третя особа має право передати свої права та обов'язки за договором просто проінформувавши про це відповідача по справі. У відповідності до ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від домовленості відповідача та третьої особи по справі про заборону відступлення права грошової вимоги.

Станом на час розгляду справи позови про визнання недійсними договорів лізингу та факторингу учасниками процесу пред'явлені не були.

Наявна у справі копія постанови про припинення договору лізингу ( а.с. 104) судом розцінюється лише як намір відповідача та третьої особи поставити питання про розірвання договору, який не був реалізований, оскільки у відповідності до п. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором, або за рішенням суду. На виконання п. 10 договору лізингу сторонами не вчинено ніяких дій, які б свідчили про припинення відносин лізингу між ними - зокрема не вирішені питання про взаєморозрахунки, оформлення права власності на виплачену техніку, повернення лізингового майна та ін.

В ході розгляду справи третя особа не повідомляла суд про те, що договір лізингу припинено у належному порядку.

Доводи відповідача про те, що позивач отримує подвійне стягнення боргу звернувши стягнення на лізингове майно, суд також відхиляє, виходячи з наступного:

У відповідності до наявних у справі доказів, між позивачем та третьою особою було укладено договір застави НОМЕР_3 від 21.10.2005 року та НОМЕР_5 від 08.07.2005 року (а.с. 192-197, далі - договора застави), у відповідності до умов яких третя особа передала в заставу позивачу для забезпечення виконання відповідачем по справі своїх зобов'язань по договору лізингу все лізингове майно.

Третя особа по справі мала право на укладення договорів застави в силу п. 5.1. договору лізингу, у відповідності до якого протягом усього строку дії договору лізингу право власності на лізингове майно залишається у лізингодавця до моменту підписання з відповідачем по справі Акту викупу після сплати всіх платежів за договором лізингу.

За змістом розділу 3 обох договорів застави, при несплаті відповідачем платежів за договором лізингу, позивач має право звернути стягнення на лізингове майно, про що він письмово повідомляє заставодавця-третю особу і вилучає в неї заставлене майно в охоронюване місце. Заставодавець-третя особа виставляє лізингове майно на продаж у власному торговому комплексі.

Відповідач по справі не надав суду переконливих доказів про те, що позивач звернув стягнення на лізингове майно та здійснив його реалізацію. Дана обставина мала б значення для справи, оскільки згідно положень ст. 24 Закону України "Про заставу" лише у випадку недостатності коштів, виручених від продажу предмету застави, позивач мав би право стягувати борг за рахунок іншого майна відповідача по справі, в.ч. і за рахунок коштів.

Звернення стягнення на заставлене майно та його вилучення у відповідача представники позивача заперечили. Виконавчий документ про звернення стягнення на майно відсутній. Реєстрація 19.01.2007 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на заставлене майно ( а.с. 202) не підтверджується первинними документами про практичну реалізацію банком такого звернення. Заявою ( а.с. 2 том 2) позивач заперечив здійснення звернення стягнення на майно, оскільки ні відповідач ні третя особа не передали на реалізацію заставлене лізингове майно.

Відповідачем також було надано копію договору купівлі-продажуНОМЕР_5 від 12.02.2007 року, який укладено між позивачем від імені третьої особи та ТОВ "Будбізнес" згідно якого позивач продав лізингове майно ( трактори), яке знаходилося в заставі для забезпечення виконання договорів лізингу та факторингу. Оригінал цього договору суду не представлений, а тому спиратися на копію цього договору як на доказ по справі - суд не може. Крім того, ОСОБА_3, прізвище якого вказано у цьому договорі від імені банку-продавця, заперечив укладення такого договору позивачем.

У випадку, якщо оригінал договору буде знайдено, відповідач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки реалізація заставлено майна унеможливлює одночасне стягнення грошових коштів за даним позовом на погашення одного і того ж самого боргу.

Доводи відповідача про те, що він не повинен сплачувати лізингових платежів через те, що лізингове майно неодноразово виходило з ладу та потребувало ремонту, а третя особа по справі ухилялася від проведення технічного обслуговування техніки, суд до уваги також не приймає, оскільки :

У відповідності до п. 6.4.6. договору лізингу відповідач зобов'язався за власні кошти утримувати, здійснювати поліпшення та усувати недоліки техніки впродовж дії договору лізингу, підтримувати техніку в належному стані, проводити ремонт та технічне обслуговування згідно розділу 7 договору. У відповідності до п. 7.2. договору лізингу відповідач має право на гарантійне та післягарантійне обслуговування техніки.

У відповідності до договору лізингу та договорів факторингу, всі інші права та обов'язки за договором лізингу крім уступленого права вимоги по отриманню лізингових платежів, залишилися між сторонами договору лізингу без змін.

Клопотання ( а.с. 114) про зарахування в рахунок платежів за договором лізингу понесених відповідачем витрат на ремонт лізингового майна суд до уваги не приймає, оскільки у відповідності до ст. 601 ЦК України зарахування проводиться за заявою зацікавленої особи. У випадку недосягнення згоди про зарахування зацікавлена особа звертається до суду з позовом ( постанова ВГСУ по справі № 15-03/186 від 22.07.2004 року). Питання про зарахування не є предметом позовних вимог, а тому суд не може виходити за межі предмету спору.

На підставі викладеного, за наявними у справі доказами позов підлягає до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача слід стягнути 113 680,47 грн. основного боргу та 5 717,38 грн. пені за порушення порядку сплати лізингових платежів.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на підставі ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 193,98 грн. на відшкодування сплаченого державного мита, 117,00 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 25, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, АДРЕСА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Енергія" в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банку БІГ Енергія", ідентифікаційний код 24519557, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів , 19 --- 113 680,47 грн. основного боргу та 5 717,38 грн. пені , а також 1 193,98 грн. на відшкодування сплаченого державного мита, 117,00 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських

Рішення підписано 09 червня 2007 року.