Рішення № 71285074, 05.12.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9873/15-ц

Провадження № 2/185/408/17

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянув у відкритому заочному судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якій просило суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №0320/0508/45-014-Z-1від 26.05.2008 року перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» в розмірі 364 018,54 грн., з яких: тіло кредиту 336768,54 грн., відсотки 27250,00 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру № 25, що складається з двох житлових кімнат, загальною площею 54,6 кв.м, житловою площею 28,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Т.Федорової, будинок №1, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_2 26 травня 2006 року за реєстром № 711, шляхом продажу Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" від свого імені будь-якій особі-покупцю за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час його реалізації, з наданням Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" прав на проведення всіх необхідних дій, пов'язаних із реалізацією предмета іпотеки, в тому числі на виготовлення та отримання оригіналів, дублікатів, копій правовстановлюючих документів, технічної документації на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що відповідно до кредитного договору №0320/0508/45-014, укладеного 26 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1, як позичальником, відповідач отримав кредит у розмірі 21000,00 доларів США, терміном до 2022 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,90 % річних. З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору, 26 травня 2008 року в забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором, між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» було укладено Іпотечний договір № 0320/0508/45-014-Z-1, за умовами якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру № 25, що складається з двох житлових кімнат, загальною площею 54,6 кв.м, житловою площею 28,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Т.Федорової, будинок №1, що складається з двох житлових кімнат, загальною площею 54,6 кв.м, житловою площею 28,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Т.Федорової, будинок №1. 25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №0320/0508/45-014-Z-1 від 26.05.2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 перейшло до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк». 26.05.2008 року на виконання вимог ЗУ «Про іпотеку» між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки. За умовами договору іпотеки ОСОБА_1 передав Банку в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Позичальник ОСОБА_1 не виконує свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, тому станом на 28.07.2015 року утворилась заборгованість у сумі 364018,54 грн., з яких: тіло кредиту 336768,54 грн., відсотки 27250,00 грн. Тому, позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру № 25, що складається з двох житлових кімнат, загальною площею 54,6 кв.м, житловою площею 28,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Т.Федорової, будинок №1, що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_2 26 травня 2006 року за реєстром № 711 на підставі Витягу про реєстрацію в державному реєстрі правочинів №5979007 від 26 травня 2008 року за реєстраційним номером правочину 2916524. Реєстраційний номер обєкта нерухомості по реєстрації в МБТІ 22532318, шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (код ЄДОПОУ 34047020). Визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (код ЄДОПОУ 34047020) право власності на двокімнатну квартиру № 25, що складається з двох житлових кімнат, загальною площею 54,6 кв.м, житловою площею 28,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область місто Павлоград вулиця Т.Федорової будинок №1.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити на підставах, зазначених у позові.

Відповідач у судове засідання не зявився, не повідомив суд про причини не явки, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи через засоби масової інформації, заяв про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Відомостей про неможливість зявитися в судове засідання відповідач суду не надав. Суд, на підставі ст. 225 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

26 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №0320/0508/45-014-Z-1 про надання кредитних коштів. Відповідно до умов кредитного договору банк надає ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 21000,00 доларів США строком користування з 26.05.2008 року по 26.05.2022 року зі сплатою 11,90 % річних.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору, 26 травня 2008 року в забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором, між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» було укладено Іпотечний договір №0320/0508/45-014-Z-1, за умовами якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру № 25, що складається з двох житлових кімнат, загальною площею 54,6 кв.м, житловою площею 28,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Т.Федорової, будинок №1.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу грошові кошти в сумі 21000,00 доларів США.

Позичальником ОСОБА_1 договірні зобовязання з повернення кредиту та сплати відсотків належним чином не виконувалися, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором №0320/0508/45-014-Z-1 від 26.05.2008 року у розмірі 364 018,54 грн., з яких: тіло кредиту 336768,54 грн., відсотки 27250,00 грн.

25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №0320/0508/45-014-Z-1 від 26.05.2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 перейшло до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) .

У відповідності до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Пунктом 12. іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки у будь-який спосіб на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку та умовами цього договору.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526,599 ЦК України.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України угода (договір) є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вказівок закону, умов договору та припиняються виконанням, проведеним належним чином, а одностороння відмова від їх виконання не допускається.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іотекодержателя.

Згідно з ч. 1ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу, а також витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки, збитків, завданих внаслідок порушення умов цього Договору та умов Кредитного договору, витрати на здійснення оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, які поніс іпотекодержатель.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, - тобто такий спосіб реалізації предмета іпотеки чітко регламентований діючим законодавством.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Пунктом 42 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року передбачено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись в тому числі початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом).

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526,599 ЦК.

Дане положення не позбавляє права кредитора саме на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК, а також не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені (які за відповідні періоди не були стягнутими), передбачені договором за несвоєчасну сплату кредиту.

Крім того, позиція Верховного Суду України викладена в постанові № 3-71 гс 14 від 09.09.2014 року, а саме звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Таким чином, АТ «Дельта Банк» набуло законного права звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 36 ЗУ "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до ст. 37 ЗУ "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотеко держатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 37Постанови від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобовязання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Законом України "Про іпотеку", а саме: статтями 33, 36, 37 та договором іпотеки визначено спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки та набуття іпотекодержателем права власності на нього за вартістю, визначеною суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

В пункті 42 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 зазначено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку» так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обовязковому порядку має визначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання прав іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації ( при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Як вбачається із вказаних кредитного договору та договору іпотеки, вони були підписані їх сторонами і на час їх підписання ними було досягнуто згоди з усіх істотних їх умов, на час укладання договорів сторони володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договорів було вільним та відповідало їхній внутрішній волі. Будь-які дані про визнання цих договорів в судовому порядку недійсними суду не надавалися.

У відповідності до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Будь-яких належних доказів у спростування позовних вимог позивача відповідачами суду не надано, як не надано доказів існування заборгованості за кредитним договором у іншому розмірі, ніж вказано позивачем.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача доведені матеріалами справи, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 88, 212, 213, 215, 224-225 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково .

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №0320/0508/45-014-Z-1від 26.05.2008 року перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» в розмірі 364 018,54 грн., з яких: тіло кредиту 336768,54 грн., відсотки 27250,00 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру № 25, що складається з двох житлових кімнат, загальною площею 54,6 кв.м, житловою площею 28,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Т.Федорової, будинок №1, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_2 26 травня 2006 року за реєстром № 711, шляхом продажу Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" від свого імені будь-якій особі-покупцю за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час його реалізації, з наданням Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" прав на проведення всіх необхідних дій, пов'язаних із реалізацією предмета іпотеки, в тому числі на виготовлення та отримання оригіналів, дублікатів, копій правовстановлюючих документів, технічної документації на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування.

Стягнути з ОСОБА_1(ідент. номер НОМЕР_1) на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 5 460 (пять тисяч чотириста шістдесят) грн. 28 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційного порядку.

Суддя В.М. Бондаренко