Рішення № 71284760, 26.12.2017, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2908/17

№ 2/183/2242/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Парфьонова Д.О., за участі секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про:

визнання ОСОБА_3 таким, що втратили право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1,

встановив:

позивач звернулася до суду з означеним позовом.

В обґрунтування позову зазначила, що є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідно до довідки відділу реєстрацій виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області в квартирі зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_5; ОСОБА_3, ОСОБА_6, що є наймачами квартири. У теперішній час в квартирі ніхто не проживає. Відповідач ОСОБА_2 та її діти: ОСОБА_5; ОСОБА_3, ОСОБА_6 хоч зареєстровані квартирі, але більше року в цьому житловому приміщенні не з`являлися, не проживають в ньому. ОСОБА_2 з січня 2015 року виїхала з вказаного житла та не проживає у ньому більш ніж рік, у житловому приміщенні відсутні її особисті речі та речі її дітей. Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 01 лютого 2017 року у справі № 183/6576/16 ухвалено рішення, у мотиваційній частині якого встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані, однак з 28 травня 2016 року не проживає ОСОБА_2 та її діти. Суд визнав ОСОБА_2, 1988 року народження такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1. Таким чином, мати дітей - ОСОБА_3, 2005 року народження, ОСОБА_6, 2009 року народження, ОСОБА_5, 2014 року народження втратила право користування житловим приміщенням і була знята з реєстрації в квартирі, проте її діти залишилися зареєстрованими в указаній вище квартирі, хоча фактично виїхали з матір'ю у січні 2015 року і по теперішній час не проживають в квартирі. Зазначає, що будучи зареєстрованими у квартирі, належній позивачу, діти: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 не набувають за фактом реєстрації ніяких майнових прав відносно житлового приміщення і, відповідно, будучи знятими з реєстрації в спірній квартирі ніяких майнових прав не втрачають. Натомість, подальша формальна реєстрація дітей в квартирі позивача порушує права власника, а також Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Посилаючись на норми ст.ст.319, 405 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» просить задовольнити позов.

В судовому засіданні 08 листопада 2017 року позивач вимоги позову підтримала та просила їх задовольнити. 07 грудня 2017 року судом залишено без розгляду вимоги позивача щодо зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_6, ОСОБА_5 в зв`язку з прийняттям заяви позивача про залишення позову в цій частині без розгляду з підстав вчинення відповідачем дій зі зняття з реєстрації дітей за вказаною адресою. Відповідач в судовому засіданні 07 грудня 2017 року фактично заперечила проти позову щодо зняття з реєстрації ОСОБА_3, 2009 року народження, вказуючи, що не має можливості зняти з реєстрації місця проживання та в наступному зареєструвати дитину за новою адресою через відсутність контактів із його батьком.

Представник третьої особи згідно з поданою заявою не підтримала вимоги позову, вказуючи, що у разі задоволення позову будуть порушенні права дитини на соціальний захист зі сторони держави, оскільки через відсутність відомостей про місцезнаходження батька дитини позбавлення дитини права на зареєстроване місце проживання ускладнить надання державних гарантій на захист дитини.

Ухвалою суду від 21 вересня 2017 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області.

В судовому засіданні 08 листопада 2017 року задоволено клопотання позивача про виклик до суду в якості свідка ОСОБА_7

В судовому засіданні 07 грудня 2017 року судом задоволено клопотання відповідача про надання строку для мирного врегулювання спору.

Позивач до судового засідання 26 грудня 2017 року не з`явилася, надавши заяву, в якій просила про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач до судового засідання 26 грудня 2017 року не з`явилася, про причини неявки не повідомила. Заяв про можливість розгляду справи у її відсутність не надавала. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. З урахуванням неявки належним чином повідомленого відповідача без поважних причин в судове засідання 30 жовтня 2017 року та повторно 26 грудня 2017 року суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача.

Представник третьої особи надала суду заяву, згідно з якою просила розглянути справу у відсутність представника.

Позовна заява у відповідності до положень п.11 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 червня 2016 року. Право власності зареєстроване 08 червня 2016 року. З 30 жовтня 1998 року до 03 червня 2016 року власником квартири вказано ОСОБА_8.

Згідно з довідками адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області від 13 липня 2017 року, у вказаній квартирі: з 28 липня 2012 року зареєстровано ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, з 07 серпня 2014 року - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 та з 28 липня 2012 року - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, які у відповідності до визнаних сторонами обставин, довідок Відділу реєстрації та обліку громадян Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року є дітьми ОСОБА_2

Згідно з актами від 01 червня 2017 року, 26 червня 2016 року, складених головою квартального комітету № 3 за участі сусідів, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані, однак з 28 травня 2016 року не проживає ОСОБА_2 та її діти - ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2017 року у справі № 183/6576/16 встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані, однак з 28 травня 2016 року не проживає ОСОБА_2 та її діти. Рішенням визнано ОСОБА_2, 1988 року народження такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

За довідкою Відділу реєстрації та обліку громадян Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області № 7723 від 06 грудня 2017 року, станом на 09 листопада 2017 року у квартири АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_3.

За таких обставин, вбачається що між позивачем та відповідачем, як матір`ю ОСОБА_3 виник спір з приводу наявності чи відсутності права ОСОБА_3 користуватися спірним житловим приміщенням.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено нормами ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до чч.4-6 ст.20 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За абзацом першим та другим частини першої статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі; заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 383 ЦК України, передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За ст.156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

За ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право власника будинку, членів сім`ї власника користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок і із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням членів сім`ї власника, тимчасових мешканців.

Викладене приводить суд до висновку про те, що ОСОБА_3, будучи зареєстрований в спірному приміщенні зі згоди попереднього власника 28 липня 2012 року, при зміні власника, яким стала позивач 08 червня 2016 року, втратив право користування спірним житловим приміщенням. Крім того, про втрату такого права свідчить і рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2017 року у справі № 183/6576/16, яким відповідача визнано такою, що втратила право користування. При цьому, реєстрація дитини в спірному житловому приміщенні порушує право позивача на власний розсуд розпорядитися своїм майном, в належному розмірі сплачувати комунальні послуги.

Внаслідок викладеного суд вважає, що аргументи позивача про втрату ОСОБА_3 права користування, наведені нею в якості підстав для звернення з позовом обґрунтовані, підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, ОСОБА_3 без належних правових підстав значиться таким, що зареєстрований у квартирі та з урахуванням відсутності договору найму житлового приміщення, укладеного між сторонами після набуття позивачем права власності, доказів на підтвердження наявності іншої правової підстави набуття дитиною відповідача права користування житловим приміщенням, наявні підстави для задоволення позову про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилою квартирою оскільки втрата права користування житловим приміщенням члена сім`ї відповідача є наслідком припинення права власності на житлове приміщення особи, яка була власником квартири на час реєстрації відповідача та її сина у ній.

При цьому, суд вважає за необхідне відхилити доводи позивача про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.405 ЦК України, оскільки доказів та доводів на підтвердження того, що ОСОБА_3 або відповідач є членом сім`ї позивача, були такими на час реєстрації в спірному житловому приміщенні, а відтак і втратили право користування ним через не проживання протягом року без поважних причин не надано. Крім того, на момент реєстрації в спірному житлі позивач не була власником спірного житлового приміщення, а тому положення ч.2 ст.405 ЦК України до виниклих між сторонами правовідносин застосуванню не підлягають.

Також не приймає суд до уваги і доводи відповідача, третьої особи про порушення права дитини на проживання, оскільки визнання дитини такою, що втратила право користування не позбавляє останню права проживання за адресою місця проживання батьків. Крім того, доказів на підтвердження того, що спірне житлове приміщення є єдиним місцем проживання дитини суду не надано, і відповідач не позбавлена права вирішити питання щодо місця проживання дитини у встановленому законом порядку. Більш того, таке право дитина втратила під час зміни власника житла, в якому була зареєстрована.

Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 640,00 гривень, тому відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 640,00 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141-142, 206, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд -

вирішив:

позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_8; зареєстрована: АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_9; проживає: АДРЕСА_3; РНОКПП НОМЕР_2) в інтересах малолітнього ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_7), третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області (51200, вул. Гетьманська, 14 м.Новомосковськ Дніпропетровської області; ЄДРПОУ 04052206) - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.О. Парфьонов