Постанова № 71284560, 11.12.2017, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

11.12.2017 Єдиний унікальний номер 205/6563/17

Справа № 2а/205/223/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2017 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Шавули В.С., за участю секретаря Романової А.О. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

06 жовтня 2017 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом (а.с.13).

В позовній заяві позивач посилаючись викладені обставини та обґрунтування позову просить суд визнати протиправними та скасувати зменшення пенсії Правобережним об'єднаним управлінням пенсійного фонду України в м. Дніпрі; зобов'язати Правобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі виплатити недораховану пенсійну заборгованість, згідно довідки за період з 01.02.2015 року по 31.07.2017 року.

Відповідач у своїх письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що згідно чинного законодавства з 01 січня 2015 року по 01 липня 2016 року органами Пенсійного фонду України на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 71-VIII здійснювалося оподаткування пенсії пенсіонерів за ставкою 15 % бази оподаткування та стягувався військовий збір у розмірі 1,5 відсотків бази оподаткування. Вважає вимоги позивача безпідставними, а тому просить відмовити в його позові у повному обсязі (а.с.17-18).

Суд вважає, що повідомлені сторонами обставини та надані ними матеріали є достатніми для ухвалення законного судового рішення в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. Підставою звернення позивача до суду є захист прав на належне пенсійне забезпечення у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу Пенсійного Фонду України, що викликані діями такого органу при здійсненні владних управлінських функцій при здійсненні перерахунку пенсії на користь позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи, та перевіривши надані докази вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 липня 2005 року перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Дніпрі як отримувач пенсії.

03 липня 2017 року ОСОБА_1 звертався до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі із заявою щодо зменшення розміру пенсії, яка нараховувалась та сплачувалась йому за період з 01 лютого 2015 року по 31 липня 2017 року, та вважав оподаткування пенсії органами Пенсійного фонду України за вказаний період незаконним.

Листом №П-90/17ос від 17.07.2017 року Правобережним об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дніпрі зазначено, що пенсія йому призначена і виплачується згідно чинного законодавства (а.с.6).

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 22, ч. 1 ст. 92 Конституції України визначені права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються Законами України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Разом з тим, відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як встановлено пунктом 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (п.38.2 ст. 38 ПК України).

За визначенням підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

У відповідності до п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку є: 162.1.1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; 162.1.2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; 162.1.3. податковий агент.

Згідно з пп. 163.1.1 п.163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VII, яким внесено зміни до податкового законодавства в частині оподаткування податком на доходи фізичних осіб пенсії та оподаткування доходів військовим збором.

З прийняттям Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року №71-VII (далі по тексту - Закон № 71-VII) відбулися зміни в Податковому кодексі України, які стосуються оподаткування пенсійних виплат.

Так, відповідно до пп. 164.2.19 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції п. 35 Закону № 71-VII), до загального місячного (річного), оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Статтею 8 Закону України Про Державний бюджет на 2015 рік встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 грн., а тому у відповідності до вищевикладених положень Податкового кодексу України та Закону № 71-VІІ базою оподаткування у 2015 році є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3654 грн. на місяць (1218,00 грн. х 3).

Оподаткування пенсії з 01.01.2016 року здійснюється відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213, з урахуванням мінімальної заробітної плати з 01 січня 2016 року - 1378,00 грн.

Оскільки пенсія позивача становить більше, ніж 3 розміри мінімальної заробітної плати, частина розміру пенсії позивача, що перевищує з розміри мінімальної заробітної плати, підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Крім того, пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Таким чином, до об'єктів оподаткування військовим збором віднесено загальний місячний оподатковуваний дохід, в тому числі визначений підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, суми пенсійних виплат або щомісячного довічного грошового утримання, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.

Згідно з пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України).

Отже, органи Пенсійного фонду, в даному випадку, у відповідності до п.п. 14.1.180 ст. 14, ст.168 та п. 16-1 розділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, діють як податкові агенти, обов'язком яких є, зокрема, утримання та перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Утримання з пенсії позивача податку з доходів фізичних осіб та військового збору передбачено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.05.2014 року № 71-VІІІ.

Положення даного Закону щодо оподаткування пенсій в частині, що перевищує 3 розміри мінімальної заробітної плати, є чинними, не були визнані неконституційними, а відтак, утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору з пенсії позивача є обов'язком Пенсійного органу як податкового агента.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, суд враховує те, що 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Airey проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Kjartan Asmundsson проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Зазначенні рішення ЄСПЛ встановили, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між фінансовим захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

В рішенні від 03 червня 2014 року (Заява №43331/12, справа «Валентина Ніканорівна Великодна проти України») Суд висловився щодо змінюваності законодавства про соціальне забезпечення, а також наголосив на тому, що положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення… та не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі.

Суд також зазначив, що зменшення пенсії заявнику очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансовими труднощами, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, які є предметом спору, та економічною політикою. Суд не вважає, що таке зменшення є непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

Суд вважає, що застосування до спірних відносин положень пп.164.2.19 п.164.2 ст.164, ст.167, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в даному випадку не може вважатися звуженням прав позивача та не є підставою для визнання дій Пенсійного органу неправомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини неодноразово визначався принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства. Так, у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» (рішення від 7 липня 1989 року) Європейській суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини. А у своєму рішенні у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Європейський суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, визначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадянина та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Конституційний Суд України також зазначив, що передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Відповідно до приписів ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідач при утриманні сум податку з доходів фізичних осіб та військового збору з пенсії позивача в частині, що перевищує 3 мінімальних заробітних плати, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Податковим кодексом України, а відтак, підстави для визнання його дій протиправними у спірних відносинах відсутні.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача є правомірними, законними, такими, що відповідають чинному законодавству, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо компенсації понесених судових витрат, суд враховує, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв'язку із чим, сплачений позивачкою судовий збір в сумі 640,00 грн. відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 22, 67, 92, 152 Конституції України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 3, 6 - 14, 17, 159 - 163, 167, 183-2 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.С. Шавула