Ухвала суду № 71284052, 28.12.2016, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3030/16-ц

Провадження №2-з/202/157/2016

УХВАЛА

Іменем України

28 грудня 2016 року м. Дніпро.

Суддя Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська ОСОБА_1 розглянувши заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 про встановлення факту належності права власності та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська знаходилась цивільна справа № 202/3030/16-ц.

ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно стверджуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В силу ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а згідно ч.5 ст.153 ЦПК України про вжиття забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Згідно п. 3 Постанови Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Проте, у поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано застосування саме такого виду забезпечення позову як накладення арешту, не наведено доказів і мотивів, з яких представник позивача дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 151, 152, 153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 про встановлення факту належності права власності та визнання права власності – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5 – денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя: В.П. Мороз